Класифікація методів виховання. Умови оптимального вибору методів вихователем.

У процесі розвитку педагогічної науки здійснювалися різні підходи до класифікації методів виховання. Довгий час методи виховання ділили на три основні групи: методи словесні (розповідь, бесіда, диспут, лекція, приклад); методи привчання (практичні методи: тренування, доручення, гра, труд); методи заохочення і покарання (додаткові методи, спрямовані здебільшого на виховання дисциплінованості школярів). У 60-і та 70-і роки створено нові системи методів виховання (Т.Є.Конні- ковою, Ю.К.Бабанським, В.О.Сластьоніним). Найчастіше виділяють такі групи методів виховання:

- методи формування свідомості особистості (бесіда, лекція, дискусія, переконування, навіювання, метод прикладу), в основі яких лежить слово вчителя, за виразом В.О.Сухомлинського, - це той місток, через який наука виховання переходить у мистецтво, майстерність;

- методи організації діяльності, спілкування та формування позитивного досвіду суспільної поведінки (привчання, тренування (вправи), педагогічна вимога, громадська думка, створення виховуючих ситуацій, метод прогно­зування), за допомогою яких відбувається формування умінь, вироблення навичок, звичок, створюються умови для формування позитивних внутрішньоколективних взаємин, укорінення елементів морального етикету;

- методи стимулювання діяльності та поведінки, які застосовуються як у процесі формування свідомості особистості, так і в організації діяльності школярів;

- методи самовиховання (самопізнання, самокритики, саморегуляції)¹.

Володіючи системою методів виховання, педагог може в кожному конкретному випадку вибирати ті з них, які, на його думку, будуть найраціональнішими, зважаючи при цьому на такі фактори:

- мету виховання в цілому і конкретні завдання, які вчи­тель має розв'язати на даному етапі;

- зміст виховання: способи педагогічної діяльності визначаються, виходячи із конкретного змісту, сенсу цієї діяльності;

- врахування вікових особливостей дітей, здатності їх реагувати адекватно на застосовані до них методи;

- врахування статевих та індивідуальних особливостей вихованців;

- стиль педагогічного спілкування;

- психологічний клімат у колективі;

- засоби виховання (наочні посібники, твори образотворчого мистецтва, музика, різні види діяльності, засоби масової інформації), які застосовуються в тісній єдності з методами;

- рівень педагогічної майстерності педагога: він обирає в першу чергу ті методи, якими добре володіє;

- очікувані результати: педагогічна інтуїція і уміння прогнозувати допоможуть уявити, до чого призведе застосування того чи іншого методу.

Найкращий метод - той, що йде від душі педагога. В.О.Сухомлинський підкреслював: "Виховуємо ми не тими чи іншими методами або прийомами, а особистістю. Без одухотво­рення живою думкою й пристрастю педагога метод лишається пер твою схемою'".