Формування наукового світогляду
У формуванні особистості чільне місце посідає світогляд як узагальнена система поглядів на світ і на своє/ місце в ньому, розуміння сенсу життя. Якісна характеристика світогляду може бути різною в залежності від життєвого досвіду і наукової підготовки людини. В основі народного світогляду лежить людська практика, релігійного - віра в існування Бога, наукового - теоретичне осмислення суті та причинно-наслідкових зв'язків, які характеризують розвиток природи і суспільства. У свідомості людей переважно співіснують усі різновиди світосприймання. Але це не означає, що школа повинна формувати побутові уявлення чи релігійну свідомість. Основне завдання школи - формування наукового світогляду, тобто створення цілісної системи наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до навколишньої дійсності і до самої себе. Наука визнає те, що піддається вивченню: спостереженню, опису, вимірюванню, аналізу тощо.
Як специфічна форма свідомості, світогляд має свою структуру, яка включає систему наукових знань, поглядів, переконань, ідеалів. Наукові знання складають об'єктивну частину світогляду, погляди, переконання, ідеали - суб'єктивну. Погляди - це прийняті людиною, як достовірні, ідеї, концепції, теорії, що пояснюють явища природи і служать орієнтиром у поведінці. Переконання - стійкі погляди, впевненість людини у правильності власних думок; сукупність знань, ідей, концепцій, теорій, гіпотез, в які людина вірить як в істину, які пережиті емоційно. Почуття допомагають втілювати переконання в практичну діяльність. Ідеали - зразки для поведінки, діяльності, життя. Школа має сприяти перетворенню знань школярів у переконання. Для пьсго, перш за все, необхідно забезпечувати глибоку наукову доказовість, логічну переконливість усіх теоретичних узагальнень світоглядного характеру; викладати матеріал на основі фактів і їх глибокого аналізу; з'ясовувати причиново-наслідкові зв'язки всіх явищ і процесів, що вивчаються; стимулювати допитливість, прагнення учнів до самостійного осмислення всіх явищ, що відбуваються в природі і суспільстві. Крім того, необхідно збуджувати емоційне ставлення учнів до матеріалу, що вивчається. А це якраз і можливо за умови найтіснішого зв'язку наукового світогляду з народним, національним. Тому сучасна школа і повинна роз'яснювати учням особливості народного світорозуміння та світосприймання, розвивати інтерес до національної історії і культури, ідейно-моральної спадщини, міфології, фольклору, календарно- сімейної обрядовості.
Процес формування світогляду школярів - складний і суперечливий. Тут діють численні чинники, діють з різною силою і ефективністю, інколи всупереч один одному (наприклад, школа вчить, що людина походить від мавпи, а церква - від Адама). Починається він із засвоєння основних елементів світоглядних ідей ще до школи. В піколі учні опановують нові знання, які підводять їх до змісту світоглядних ідей. Погляди на світ, його будову, закономірності розвитку природи і суспільства формуються при вивченні основ наук. Причому це забезпечується не лише змістом навчального матеріалу, а й способом його викладання, методикою організації пізнавальної діяльності учнів. Перевага надається активним методам навчання, умінню вчителя емоційно і пристрасно виявляти своє ставлення до фактів і явищ, створювати можливості для самостійного їх осмислення учнями, висловлення своїх поглядів, думок і почуттів, залучення школярів до участі у різноманітній практичній діяльності. Основні критерії сформованості в учнів світогляду:
- глибина наукових знань, їх об'єднання в цілісну систему, що пояснює суть і закономірності явищ природи, суспільства, мислення;
здатність діалектичного осмислення дійсності, уміння аналізувати явища і події;
- соціальна активність, суспільна цілеспрямованість, діяльність по втіленню в життя ідеалів, їх захисту і пропаганді.