Емоційний комфорт – це психічний стан максимальної емоційної зручності людини у природному і соціальному середовищах.

1.

П л а н

Психологічні аспекти роботи гувернера

Лекція 3.

Основні поняття: психологічний клімат, емоційний комфорт, емоційний дискомфорт, стрес, безумовне прийняття, безумовна любов, педагогічне спілкування, дисципліна, “я-повідомлення”, “ти-повідомлення”

1. Психолого-педагогічні умови успішного виховання дітей у сім’ї. Значення емоційного комфорту у розвитку дитини.

2. Деструктивні наслідки тривалого перебування дитини у стані емоційного дискомфорту, шляхи подолання негативного емоційно-чуттєвого стану.

3. Безумовна любов до дитини як основа її розвитку. Способи прояву любові до дитини.

4. Психолого-педагогічні і методичні питання встановлення дисципліни, заборон, режиму, пред’явлення вимог до дитини, застосування покарань та заохочень у вихованні.

5. Вимоги до спілкування вихователя з дитиною. Методика налагодження довірливих, доброзичливих стосунків з дитиною ( за Б.Спок, Р.Кемпбелл, Ю.Б. Гіппенрейтер, О.Л.Кононко).

Психолого-педагогічні умови успішного виховання дітей у сім’ї. Значення емоційного комфорту у розвитку дитини.

Поняття емоційний комфорт означає, що дитина перебуває у стані емоційної рівноваги, спокою, захищеності, безпеки, благополуччя, вона задоволена своїм буттям, оптимістична.

Стан емоційного комфорту є необхідною умовою подальшого особистісного розвитку дитини, успішного засвоєння знань та швидкого формування навичок.

Коли дорослі добре ставляться до дитини , визнають її права ,а однолітки хочуть з нею товаришувати ,вона відчуває емоційне благополуччя, впевненість, захищеність.

Для забезпечення емоційного комфорту дитини (за А.Серветник (6)) необхідно дотримуватися таких правил :

· Дозволяти дитині відмовлятися від дискомфортної діяльності, уникати примусу.

· Надавати право на особистий вільний час, яким дитина може розпоряджатися за власним розсудом.

· Надавати можливість довести розпочату справу до кінця й побачити результаит власної діяльності, що сприяє формуванню впевненості у власних силах і можливостях).

· Забезпечувати психологічний комфорт, спокій вдома (відмовитися від крику, різких жестів, авторитарних дій, принизливих висловлювань тощо).

· Створювати варіативне середовище (надавати дитині змогу вільно рухатись, обирати бажану справу, при потребі – побути наодинці).

· Відмовитися від гіперопіки.

· Стимулювати прояви творчості, ініціативності.

· Навчитися вислуховувати дитину.

· Розвивати почуття гумору (вміння посміятися над себою).

· Не допускати :

- надміру шумових подразників;

- емоційної нестабільності дорослого оточення;

- скупченості людей на невеликій площі;

- жорсткої регламентації життя дитини в сім’ї.

Емоційний стан дитини визначає ,як вона бачить свій світ ( батьків , дім, саму себе ) і є фундаментом для її подальшого розвитку.

Ознаки перебування дитини в позитивному емоційно–чуттєвому стані:

- відчуття емоційного комфорту,

- позитивний вплив на всі сфери життєдіяльності,

- переважаючий бадьорий настрій,

- підвищення працездатності,

- високий рівень домагань,

- впевненість у собі, у власних силах,

- відкритість до контактів,

- здатність знайти вихід зі складної ситуації,

- хороша орієнтація у нових ситуаціях,

- почуття власної значущості.