Види ораторського мистецтва. Виступ з ораторською промовою
Особистість оратора поряд з ґрунтовною підготовкою до виступу є одним із найважливіших чинників публічного мовлення.
Цією особою, про яку ми зараз говоримо, є оратор.
Щоб досягнути мети свого виступу, промовець повинен дотримуватися цілого ряду вимог. Його поведінка має бути:
— природною без штучності та афектації;
— доброзичливою, щирою у ставленні до слухачів;
— сповненою поваги до аудиторії (не можна поводитися пихато, принижувати слухачів, ображати їх переходом на жаргон);
— оратор повинен бути зосередженим і серйозним. Не можна, щоб слухачам здавалося, що тема виступу набридла промовцеві, що він уже втратив до неї інтерес.
Також треба мати глибоке внутрішнє переконання у правильності змісту свого висловлювання.
При доборі аргументів оратор мусить звернути увагу на їхню кількість (щоб не було замало), якість (найменша неточність підриває довіру аудиторії до нього), свіжість і яскравість фактів, які б впливали на розум і почуття слухачів.
Переконливість виступу залежить від уміння користуватися порівняннями, аналогіями, посиланнями на думку авторитетів та ін.
№ п/п | Вимоги до оратора |
1. | Оптимально використовувати свою індивідуальність; заходити в аудиторію свіжим, добре відпочилим. |
2. | Готуватися до виступу заздалегідь. |
3. | Бути енергійним. |
4. | Мати бездоганний вигляд: одяг, взуття, зачіска тощо. |
5. | Посміхатися. |
6. | Стояти в освітленому місці. |
7. | Бути урівноваженим. |
8. | Забути про руки і пальці рук. |
9. | Використовувати лише невимушені жести. |
Оратор повинен оптимально використовувати свою індивідуальність, заходити в аудиторію свіжим, добре відпочилим. Втомленому ораторові важко захопити і привернути до себе увагу публіки.
Не варто робити поширеної помилки, відкладаючи підготовку і шанування виступу до останнього моменту, щоб потім, працюючи в скаженому темпі, надолужити втрачене. Внаслідок цього в організмі накопичуватимуться токсини, посилюватиметься втома, а відтак може настати апатія й нервове виснаження.
Перед виступом оратор не повинен їсти багато, але й голодним бути не варто, щоб не виглядати скованим і невиразним.
Енергійний оратор — це своєрідний генератор, що притягує до себе інших людей, як потужний магніт. Якщо питання, що розкриває оратор, йому самому цікаве, то й він сам цікавий. Він жвавіший та емоційніший. Він випромінює енергію і натхненність, а це завжди подобається слухачам.
Коли оратор гарно виглядає і бездоганно одягнений, саме усвідомлення цього має для слухачів досить важливе значення. Та й самому ораторові це надає впевненості у власних силах і підвищує самооцінку. Коли зовнішній вигляд уособлює успіх, його простіше добитися Якщо, скажімо, чоловік-оратор вбраний у поношені, мішкуваті на колінах штани і пожмаканий піджак, на ногах у нього — стоптане взуття, з нагрудної кишені стирчать ручки й олівці, а з бокової — пачка сигарет, або якщо в жінки-оратора — брудне волосся, переповнена сумка, пом'ятий одяг, з-під якого видно спідню білизну, то такого оратора слухачі поважають не більше, ніж він сам себе. Адже промовець постає перед публікою, як під збільшувальним склом, у світлі прожекторів, під прицілом десятків пар очей. Найменший дисонанс у його зовнішньому вигляді привертатиме погляд слухачів.
Тепла приємна усмішка є однією з привабливих людських рис. Вона вселяє довір'я, забезпечує доброзичливий настрій слухачів.
Під час виступу оратор повинен залишатися на одному рівні зі слухачами, триматися ближче до них, створити атмосферу невимушеної бесіди.
Світло повинно падати на оратора так, щоб люди бачили його, щоб він зміг викликати в залі ентузіазм.
Оратор не повинен ховатися за трибуною чи за столом. Його хочуть бачити на повен зріст, причому, він має виступати на приємному фоні.
Якщо оратор хоче, щоб його виступ був успішним, то:
-не треба заламувати руки, перебирати пальцями, обсмикувати одяг чи виконувати інші маніпуляції, які відвертають увагу аудиторії;
— потрібно посадити слухачів так, щоб вони не переймалися приходом тих, хто запізнився;
— під час його виступу біля нього не має бути людей чи речей, які .відвертатимуть увагу слухачів.
Найкраще буде, якщо оратор не сідатиме перед виступом, але коли вже й доведеться сісти, то треба легко опуститися на стілець, тримаючи корпус прямо і контролюючи кожен рух свого тіла.
Важливою рисою оратора є врівноваженість. Після того, як він став перед слухачами, треба:
— поглянути на публіку і, якщо в залі гамірно, затримати паузу до того часу, поки не стане тихо;
— розправити груди;
— відмовитися від навмисної, демонстративної жестикуляції, адже в публічному виступі найважливішим є психологічний аспект, а не постава рук чи ніг;
— жести мають бути природними, суто індивідуальними. У жестах розкривається сам оратор, його серце і розум, його інтерес до предмета обговорення, бажання поділитися своїми поглядами. Єдино важливими є лише ті жести, що виникли експромтом, "автоматично".
4. Техніка підготовки виступу
Композиційні частини | Завдання кожної частини |
Вступ | 1. Викликати інтерес до теми майбутньої розмови. 2. Встановити контакт зі слухачами. 3. Підготувати слухачів до сприйняття виступу. 4. Обгрунтувати постановку питання. |
Головна частина | 1. Послідовно пояснити висунуті положення. 2. Довести їх правильність. 3. Підвести слухачів до потрібних висновків. |
Висновки | 1. Підсумувати сказане. 2. Пожвавити інтерес до предмета виступу. 3. Підкреслити значення сказаного. 4. Поставити завдання. 5. Закликати до безпосередніх дій. |
Дейл Карнегі пропонує такі чотири види планів виступів:
1) викласти факти; аргументувати їх; закликати до ції;
2) розкрити якийсь недолік; показати, як його виправити; звернутися за допомогою;
3) ось становище, яке потрібно виправити; для цього необхідно вжити ось таких заходів; ось причини, які обґрунтовують їх необхідність;
4) приверніть увагу; викличте довір'я; викладіть факт, поясніть переваги вашої позиції; наведіть мотиви, які спонукатимуть людей до дії.
Для того, щоб привернути увагу слухачів, оратор може застосовувати такі прийоми: 1) звертання; 2) виклад мети виступу й огляд головних розділів теми; 3) заклик до співпереживання; 4) заклик до співучасті; 5) питання до аудиторії; 6) апелювання до інтересів аудиторії, до певних подій, географічних або гюгодних умов, виступу попереднього промовця, до авторитетів чи відомих джерел; до особи оратора;
7) гумористичні зауваження..