Живопис

Матеріали і види гравюр

Гравюра відома з VI—VII ст. у Китаї, з XIV—XV ст. у Європі (спочатку ксилографія і різцева гравюра, пізніше офорт). Гравю­ра — значно складніший вид графіки, ніж малюнок. Існують різно­манітні види графіки: гравюра на дереві, лінолеумі, офорт, літо­графія. Гравірування на дереві —ксилографія — складна і кропітка робота. На суху відполіровану поверхню дощечки наливають рідкий шар білої фарби. На суху поверхню наносять олівцем малюнок, а потім спеціальними інструментами, які називаються штихелями, вирізують малюнок, відокремлюючи ті місця, які на папері повинні бути порожніми. Коли ж всі вільні від штрихів та ліній місця «виб­рані» і залишились тільки штрихи у вигляді тонких перегородок — дошка готова до друку. Гравюру друкують за допомогою друкарсь­кої машини. Для друкування гравюри користуються тією самою фарбою, якою друкуються книги, журнали, газети.

Ліногравюра. Гравюра на лінолеумі робиться аналогічно, але замість дерева використовують лінолеум. Є ще один спосіб гравіру­вання — офорт, гравюра на цинку, але цинк не ріжуть штихелем. Офортисти використовують особливості цинку, що активно реагує з кислотою. Цинк швидко розчинюється соляною кислотою. Для офорту гладеньку цинкову дошку вкривають прошарком лаку, що не боїться кислоти. По прошарку офортною голкою прошкрябують малюнок, кладуть на одну хвилину в посудину з соляною кислотою, яка проїдає в дощечці місця, прошкрябані від лаку по малюнку. Після цього лак змивають з дошки спиртом. Офорт готовий.

Офортом займалися багато відомих художників. Чудовими офор­тистами були голландський живописець і графік Рембрандт («Порт­рет матері»), Г. Доре («Дон Кіхот»), великий український митець Т. Шевченко (гравюра на цинку), гравюра на дереві, Ю. Могилевський(«В. Маяковський»), гравюра на лінолеумі та багато інших.

Літографія («літос» — камінь) — гравюра на камені. На камінь наносять малюнок спеціальними фарбами і одержують відбиток на папері.

Живопис — вид образотворчого мистецтва, твори якого створю­ються за допомогою фарб, накладених на яку-небу дь тверду повер­хню. В художніх творах, створених живописцем, використовуються колір і малюнок, світлотінь, виразність мазків, фактури та компо­зиції, що дає змогу відтворювати на полотні кольорове багатство світу, об'ємність предметів, їх якісну матеріальну своєрідність, просторову глибину та світлоповітряне середовище. Живопис може передати стан статичності й відчуття тимчасового розвитку, спокою і емоційно-духовної насиченості, миттєвої ситуації, ефект руху і т.д.; у живопису можливі розгорнута дія та складний сюжет.

Основні засоби виразності — фарба, колір — знаходяться в не­розривній єдності з світлотінню і лінією.

За призначенням живопис ділиться на монументальний, стан­ковий, декоративний, декораційний (або театральний), мініатюра.

Монументальний живопис — це мистецтво, твори якого відріз­няються глибиною й величчю ідейного змісту, вираженого в про­стих, ясних і, як правило, грандіозних формах: архітектура громадських будівель, скульптура монументів — пам'ятників, на­стінний розпис, мозаїка тощо.

Художні твори монументального живопису — картини великого розміру, прикраса архітектурної споруди всередині (інтер'єрі), зовні (екстер'єрі): стін, стелі, зали. Монументальний живопис відрізня­ється не тільки своїми розмірами, а й змістом. Теми для таких кар­тин вибираються особливі: історичні події, героїчні подвиги, на­родні оповіді. Монументальний живопис різноманітний: вітраж, мозаїка, панно, фреска.

Твори монументального живопису створюються на багато років. Вони повинні бути лаконічними й виразними. Тому при створенні творів художник уникає дрібних несуттєвих деталей, прагнучи до узагальнення.

Види монументального живопису — це фреска, вітраж, мозаїка.

Фреска — один із важливих, відомих з глибокої давнини, вид монументального мистецтва — живопису.

Поняття «фреска» походить від італійського фреасе, що означає свіжий, сирий. З давніх-давен і до наших днів художники, створю­ючи монументальний живопис, найчастіше використовують техні­ку фрески. Фрески малюють по сухій штукатурній стіні фарбами, що розчиняються у воді (земляні натуральні пігменти, вохра, сієна, синій і зелений кобальти та ін.). Палітра фарб фрески стримана. Висихаю­чи, вапно штукатурки щільно поєднується з шаром фарби.

Вітраж (від фр. слова віте — віконне скло) — давній вид мис­тецтва середньовіччя. Майже всі середньовічні собори славляться вітражами. Вітраж — картина особлива, вона не фарбами намальо­вана, а зіставлена зі шматочків кольорового скла, скріплених між собою вузенькими свинцевими двотавровими балочками. Така кар­тина створюється у вікнах соборів.

Мозаїка — сюжетне або орнаментальне зображення, виконане з кольорових камінців, смальти (різнокольорових шматочків скля­них сплавів), керамічних плиток або інших матеріалів, що закріп­люються на цементі або мастиці. Мозаїкою прикрашають будівлі (стіни, підлоги, стелі).

Станковий живопис — картина,, яку виконано на станку (на мольберті), вона не дуже великого розміру, її експонують в інтер'єрі.

Декоративний живопис — прикрашає різні предмети, речі.

Театральний живопис — створюється для оформлення спектак­лю. Це звичайно темперний живопис, що підлягає кольоровому освітленню прожекторами.

Мініатюра — живопис малих розмірів (портрет), а також ілюс­трації в рукописних книжках.

Основні види і матеріали станкового живопису Темпера — фарба на яйці або інших матеріалах; живописний твір, що виконаний цією фарбою.

Живопис масляними фарбами абомасляний живопис — ґрун­тується на пігментах, що розтерті на рослинних маслах. Після ви­сихання мають повну та відносну прозорість. Акварель — прозора водяна фарба. Гуаш — водяна непрозора фарба. / Інколи акварель і гуаш відносять до видів графіки.