Динаміка розвитку творчих здібностей дітей в образотворчій діяльності.

Дитяча зображувальна діяльність розглядаєтъся як одна з ефективних форм художнього засвоения дітьми навколишньої дійсності, в процесi якої вони зображають предмети i явища. Дитячі малюнки, ліплення, аплікації часто дивуютъ цікавим задумом, своєрідною формою вираження, яка при-
вертає увагу дорослих художникiв. Вони вражені дитячою творчістю, вважають її своерідним мистецтвом. У цiй оцінці художники часто перебільшуютъ можливості дитини.

Проблема дитячої творчостi тісно пов'язана з розвитком зображувальних здібносгей. Б. Теплов зазначає, що здiбностi - це такі індивідуальні особливості особистості, які забезпечуютъ порівняну легкiсть i високу якiсть оволодіння тією чи іншою дiяльнiстю. Здiбностi розвиваються на основі певних задаткiв. У їхньому розвитку велику роль відіграє тип вищої нервової дiяльностi: художнiй чи мислиннєвий. Зображувальнi здiбностi можуть досягти вищого рiвня у тих, хто належить до художнього типу вищої нервової дiяльностi. Вважаетъся, що для дошкiльного віку характерна схильність до художнього типу. Чим вищий рівень розвитку як загалъиих, так i зображувальних здібностей, тим бiльше можливостей відкриваєтъся дли творчої дiяльностi.

Творчістъ багато в чому залежить вiд розвитку мислення дитини. До
старшого дошкiльного віку вищого рівня досягає аналiтико-синтетичне мислення, відбувається перехід вiд наочно-дійового до елементiв словесно-логiчного. Дитина 5-6 рокгв, сприймаючи навколишнi об'скти, вже намагахться виокремити її особливості, аналiзувати, узагальнювати свої висновки, хоч поки що вони поверховi. У цьому віці відбуваються змiни в мотивацiйнiй сферi дитини: формується система мотивiв, які підкоряються один одному i надають загальної спрямованостi поведiнцi старшого дошкільняти. Необхiдно зазначити, шо до моменту досягнення старшого шкiльного віку відбувається інтенсивний розвиток пізнавальної мотивацїї: безпосередня вразливісгь дитини знижустъся, в той же час дитина стає активнiшою у пошуку нової інформації. Суттєвих змiн набувае i мотивація до встановлення позитивного сгавлення оточення. Дитину починае цiкавити результат роботи. Вона амагається отримати ошнку своєї роботи.

Велику роль вiдiграють емоцй, якi сприяють гитересу до зображувальної дiяльностi, концентрації уваги та почуттiв дитини на створюваному образi, посилюють роботу уяви. Формування уяви безпосередньо залежить вiд розвитку мови дитини. Уява в цьому віці розширюе можливостi дитини у вэаємозв'язку iз зовнiшнiм середовищем, сприяє його засвоєнню, слугує разом iз мисленням засобом пізнання дійсності.

До шести років розвиток просторових уявлень дитини досягає високого рiвня для дітей цього віку характерні спроби провести аналiз просторових ситуацій. Хоча результати не завжди добрi, аналiз дiяльностi дiтей вказує на подiл образу простору з вiдображенням не лише предметів, а й їхнього взаємного розміщення. М. Поддьяков зазначае, що у віці 4-6 років відбувається iнтенсивне формування i розвиток навичок й умінь, якi сприяють вивченню дiтьми зовнiшнього середовища, аналiзу властивостей предметів та впливу на них з метою змiни.

Правильно органiзована практика навчання дiтей зображувальної діяльності показала: є значні вiдмiнностi мiж тим, як уявляе собi три-п'ятирiчна дитина той чи той предмет, i тим , як вона зображає його.

В образотворчiй дiяльностi будь-якої людини, зокрема й дитини-дошкільняти, істотне значення має ступiнь опанування нею вміння спостерiгати й зображати.

Зазначенi стадії зображення зумовленi не вiковими особливостями дітей, а безпосередньою залежнiстю вiд того, чи навчили дiтей спостерігати та правильно зображати.

Творчий процес багато в чому визначасться iндивiдуальними особливостями особистостi. Л. Виговський писав, що творчi заняття дiтей не можуть бути ні обов'язковими, ні примусовими. i виникають лише з дитячих інтересів.

Так, зображувальна творчiсть дiтей нерозривно пов'язана з iнтересами дозображувальної діялъності, зокрема різнобітчними, на основі яких розвиваються художнi здiбностi i нахили. М. Поддьяков зазначав, що основне завдання дошкiлъного навчання i виховання полягас не тільки в тому, щоб сформуваги у дiтей повний обсяг знань та вмінь, а переважно в тому, щоб розвивати рiзнi форми особистісної активаості дошкільнят; їхні самостiйнiсть, творчість в ycix видах литячої дiяльностi, формувати у них широкий i стійкий інтерес до пізнання найрізноманітніших сторін навколишньої дійсності.

Про розвиток творчих зшбностей до зображувальної дiяльностi в повному розумiннi цього слова, можна говорити не ранiше, як зi старшого дошкільного віку, коли діти оволодiвають графічним досвiдом. Розвиток їx багато в чому залежить вiд тих умов, тієї духовної атмосфери, в якiй розвивається i формується особистiсть. Для формування i розвитку творчої зображувальної дiяльності необхiдно сформувати психологiчну i практичну готовність, інтерес до певної діяльності. Важливо, щоб усе, що дитина сприймас, викликало в неї інтерес, сприяючи таким чином формуванню i втiленню задуму. Однак попереднi пошуки художнiх засобiв, планування роботи, обдумування для творчої діяльності дошкільняти не характерні. Про змiст своеї роботи, про те, як її виконати, за допомогою яких виразних засобiв, дитина роздумує в процесі роботи, тодi як художник продумує все наперед. Той період творчої дiяльностi художника, в якому визначається весь хід роботи i який проходить художник до реалізації задуму, у дитини-дошкiльняти найчастiше збігаєтъся з моментом його реалізації. Ця вiдмiнна риса дитячої творчості пояснюєтъся недостатньою здатнiстю дiтей до аналiзу i синтезу, невмiнням наперед планувати свою роботу, Однак за цілеспрямованої роботи з на-
вчання дiтей эображувальної дiяльностi їх можна підвести до деяких елементів попереднього обдумування своєї роботи.

Отже, творчiсть являє собою якiсно вищий ступiнь будь-якої діяльності, Зображувальна дiяльнiсть дитини набуває художньо-творчого характеру в міру оволодiння способами зображення. Продуктом художньо-творчот дiяльності є художнiй образ. Шлях до творчості пролягає через позитивнi емоції, якi впливають не лише на ставлення дiтей до процесу зображення, викликаючи в них інтерес, а й на формування зображувальних здібностей.

Є. Фльорiна зазначае, що у творчостi дитини розкривається її інтерес. Вона наголошує на великому значеннi в цьому систематичної виховної роботи: спостсреженнн, розгляд картин, читання художнiх творів, бесiди перед заняттями, забезпечення дитини рiзноманiтними зображувальними матерiалами для творчої діяльності. Bipa педагога в сили дитини сприяє розвитку у неї інтересу до зображувальної дiяльностi. Критикуючи положення зарубiжних дослiдникiв, вважаючи явище спаду дитячої творчості бiологiчно закономiрним, Є. Фльорiна писала, що пасивне керівництво, полегшення завдань, вимог до дитини, а також активне, але помилкове керiвництво, дають, як правило, реакцію спаду інтересу в планi дитячої творчості.

В окремих свозх роботах, порушуючи проблему своєрідності навчання дошкiльняти, автор вирішує питання про передумови правильного керівництва цим процесом; Є.. Фльорiна завжди турбувалася про те, щоб навчання було близьким, цікавим i доступним дітям за змiстом. При цьому великого значення нона надавала емошйно-образному слову вихователя, iгровим прийомам навчання, iгровим вправам, якi є емоційними, цiкавими для дитини. Kpiм обов' язкових занять, вона пропонуе заняття за вибором, коли дiтям надається можливiсть самостiйно, за власним бажанням обирати будь-який вид діяльності, матеріали для своїх задумiв. Заняття такого зразка сприяють розвитку у дітей нахилів та інгересів. Ці думки Є. Фльоріної ми вважаемо особливо цінними на сучасному етапі гуманізації i демократизації педагогічного процесу, формування у старших дошкiльнят інтересу до зображувально'i дiяльностi.

Думки видатних педагогів про роль інтересу в навчаннi дiтей посідають значне місце в побудовi системи дошкiльного навчання. Як наголошують чимало педагогів, воно не повинно будуватися у формi традиційного шкiльного уроку, а нові знання та вмiння повиннi засвоюватися в проuесi предметних занять, в рiзних видах цікаво організованої практичної дiяльностi. Особливо велике значення це мае у навчанні дiтей художньої дiяльностi, а саме зображувальної. Ця дiяльнiстъ є творча, вона пов'язана з передаванням дитиною вражень від навколишньої дiйсностi в художньо-образній формi. Тому дуже важливо органгзувати її цікаво.

Дітям подобаєтъся усе нетрадиційне. Періодично слiд ознайомлювати 'ix з неординарними методами зображення предметів. Прихильники теорій розв'язання винахідницьких завдань стверджують, що зображати можна чим завгодно на основі рiзних матергалів. Немає межi, повиннi бути бажання i творчiсть самого малюка.

Деякi зарубiжнi педагоги-дослідники рекомендують використовувати в малюваннi все, що є пiд рукою: малювання ганчiркою, паперовою серветкою (склаленою в кiлька разiв); малювання брудною водою, чайною заваркою, кавовою гущею, вижимками iз ягід i таке iнше. Корисно розфарбовувати банки i пляшечки, коробочки, камінчики тощо.

Донедавна вважали, шо малювати можна лише на сухому аркушi паперу, але існуе цілий ряд предметів, сюжетiв, образiв, якi краще малювати на вологому аркушi паперу. Рекомендують намочити у чистiй водi шматочок вати, вiджати його i провести або по всьому аркушу паперу, або (якщо потрібно) тiльки по окремiй його частинi. 1 папiр знову готовий для відтворення неясних образiв.

Для розвитку рецепторів i дрiбної моторики рук рекомендуютъ зображувати через копіювальний папiр. Дігям подобається, шо колір зображувальних лiнiй залежить вiд кольору копіювального паперу. Подобається i продовження роботи: адже отриманий малюнок можна обвести, домалювати, подарувати.

Американськi дослідники вважають незвичайним прийомом малювання крапками. Найкраще крапковi малюнки створювати фарбами, але можна також користуватися фломастером чи олівцем. Головне - зацікавити дитину, визначити, якi предмети краще малювати методом крапкового малюнка.

Метод монотипії використовусгься рідше. Це зображення на целофані, що переноситься потiм на папiр. Дiти отримують два малюнки, якi можна подарувати своїм рiдним. Кляксографiя мае великий розвивальний ефект. Вона полягає в тому, щоб навчити дiтей робити клякси (чорнi та різнокольоровi). Дитина, дивлячись на них, може бачити образи, предмети або окремі деталi. Існує також рiзновиднiсть кляксографi'i- нанести кляксу, потім піднімаючи i нахиляючи аркуш паперу, фарбою, шо розтікається, створювати зображення.

Метод чарівного малюнка люблять i дiти, i дорослi. Він реалізуєтъся за допомогою воскової свiчки, акварельної фарби та ватного тампона або пензлика. В результаті того, що фарба не накладасться на жирне зображення свiчкою - малюнок нiби з'являєтъся раптово перед очима дітей, проявляючись. Можна такий ефект отримати, малюючи спочатку канцелярським клеєм або шматочком господарського мила.

Використання нетрадицiйних технік у зарубiжнiй школi спрямоване на самовираження дитиною своїх почуттiв. Головне тут - процес, а не кiнuевий результат. Основна ідея навчання мистецтва - не втручатися в природнi данi дитини. Мета навчання - спонтанна продукція.

Останнім часом зарубiжний досвiд використання нетрадишйних технік в навчаннi дошкiльнят образотворчої дiяльностi став досить поширений у практиці роботи наших дошкiльних закладiв.

Аналiз практики, а також опублiкований в лiтературi досвiд роботи з використання нетрадишйних технік свiдчить про те, шо найчастіше нетрадишйні технiки, форми та методи навчання дошкiльнят зображувальної дiяльностi розглядаються самі по собi або з метою зацiкавлення дітей. Ніхто з педагогів не використовує їx для вирiшення основного завдання - навчати старших дошкiльнят створювати художнi образи. А це є основою розвитку творчої дiяльностi.

Навчання здатне активiзувати i пришвидшити художнiй розвиток дітей. Пiдвищенню ефективностi навчання сприяє iнтepec до образотворчої діяльностi. Використання нетрадишйних форм роботи у навчаннi дошкiльнят зображувальної дiяльностi є доцільним i необхiдним. Вони сприяють пiдвищенню рiвня дитячої уяви, інтересу дітей до художньої дiяльностi. Дитина повинна усвiдомлювати сам процес зображення, добирати необхiднi матеріали, виразнi засоби, технiки для створення виразнiшого художнього образу. Наприклал. «безхмарне небо» - (техніка заливки); «небо з хмаринками. - (малювання восковою свiчкою, канцелярським клеем); «дощове небо» - (техніка малювання по вологому); «сонячне небо» - (техніка малювання зубною щiткою i тканиною); заснiжене небо» - (техніка малювання зубною пастою).

Нетрадиuiйнi заняття допомагають дітям краще засвоїти нові знання, сприяють самостiйному оволодінню способами зображення. Система педагогічної роботи з дітьми, яка передбачає рiзнi види зображувальної діяльності, поетапнiсть оволодіння ними, нетрадиuiйнi технiки, ігрові прийоми, використання рiзних зображувальних матерiалiв та виразних засобiв у їхнiй єдності забезпечує художній розвиток дитини.

Вирiшення цієї проблеми можна розглядати як один зi способiв реалiзації комплексного пiдходу до художнього виховання, як умову, що забезпечує розвиток художньо-творчих здібностей дошкiльняти.