Служби та послуги Internet
В зв’язку з ростом популярності Internet і надзвичайно швидким збільшенням видів послуг описати всі його можливості практично неможливо. Ситуація ускладнюється ще й тим, що постійно зростає кількість користувачів різних національностей; програми для Internet мають різноманітні назви, які часто співпадають з назвами протоколів, абревіатур і т. д.
В загальному всі послуги, які надаються мережею Internet, можна умовно поділити на дві категорії: обмін інформації між абонентами мережі і використання баз даних мережі.
До числа послуг зв’язку між абонентами належать:
1. Електронна пошта (Е-mail)—найстаріша і одна з найбільш популярних послуг мережі Internet, що дозволяє передачу повідомлень і (або) файлів між користувачами чи групами користувачів. Відправка листа електронною поштою обходиться значно дешевше ніж традиційною поштою. Крім цього, повідомлення, надіслане електронною поштою дійде до адресата за кілька хвилин, в той час як звичайний лист — за декілька днів, а то й тижнів.
2.FTP (File Transfer Protocol) — протокол передачі файлів. Він дає можливість абоненту обмінюватись двійковими і текстовими файлами між комп’ютерами мережі з використанням віддаленого доступу. FTP найчастіше використовується для завантаження з віддаленого серверу інсталяційних програм, драйверів пристроїв, музичних файлів, відеофільмів і т. д.
3. UseNet — служба новин та електронних дошок оголошень в Internet, які ще називають телеконференціями. Телеконференції — це спосіб проведення дискусій між користувачами практично з будь-яких питань: від глобальних проблем людства до напоїв або кулінарних рецептів. Причому, користувач може за своїм бажанням замовити будь-яку групу новин. Електронні дошки оголошень формуються за темами і вони організовані у вигляді ієрархічної деревовидної структури.
Серед служб, які призначені для спільного використання баз даних Internet можна відмітити:
· Telnet — протокол і набір програмного забезпечення, що дозволяє користувачу під’єднатись до віддаленого комп’ютера, тобто до будь-якого в мережі Internet і працювати на ньому, як на власному. Це дозволяє завантажувати програми, змінювати режими роботи і т. д.
· RSh (Remote Shell) — служба віддаленого доступу, аналогічна Telnet, але працює в тому випадку, якщо на віддаленому комп’ютері встановлена операційна система UNIX.
· Finger — програма для отримання інформації про користувача віддаленого комп’ютера: повного імені, номеру телефону, часу останнього входження в систему, поточну активність і т. д.
· Whois — адресна книга мережі Internet. За запитом абонента можна отримати інформацію про належність віддаленого комп’ютера та його користувача.
· Gopher — досить розповсюджений протокол і засіб пошуку інформації в мережі Internet, розроблений в 1991 році, який був попередником WWW. Він дозволяє знаходити інформацію за ключовими словами і фразами. Робота з системою Gopher нагадує перегляд змісту, при цьому користувачу пропонується пройти крізь ряд вкладених меню і таким чином вибрати потрібну тему.
· WAIS (Wide-Area Information Servers) — спеціалізований потужний засіб пошуку інформації в розподілених базах даний, причому окремі бази даних розміщені на різних серверах. Інформація про вміст цих баз даних зберігається в каталозі серверів. Результати пошуку відображаються у вигляді списку посилань на документи з вказуванням кількості знайдених входжень потрібного фрагменту в документі.
· WAP (Wireless Application Protocol) — розроблений в 1997 році фірмами Ericsson, Motorola, Nokia і Phone.com для того, щоб забезпечити доступ до служб Internet користувачам безпровідних пристроїв (мобільні телефони, пейджери, електронні органайзери і т. д).
· WWW (Word Wide Web) — найпопулярніший нині сервіс Internet. Він являє собою гіпертекстові документи, що розміщені на серверахWWW, зв’язки між ними, а також засоби перегляду гіпертекстових документів.
Технологія Word Wide Web відкрила нову епоху в сфері обміну інформацією і у видавничій діяльності, і з’єднуючи в єдине ціле гіпертекст, мультимедіа інформацію і глобальні комп’ютерні мережі. Word Wide Web розвивається з величезною швидкістю і змінює інформаційний та видавничий світ, даючи кожному можливість опублікувати інформацію, зробивши її доступною для людей всієї Планети.
Для успіху в сучасному бізнесі, що здійснюється в динамічній, конкурентній обстановці, життєво важливо своєчасно забезпечувати інформацією тих, хто потребує її в певний момент часу. Word Wide Web дозволяє миттєво передавати найрізноманітнішу інформацію для користувачів. Web також є важливим засобом самовираження людей, оскільки дає можливість обговорити їхні ідеї, або предмет заінтересованості з іншими людьми в різних частинах світу. Проект Word Wide Web був започаткований в 1989 році Тімом Бернесом-Лі в лабораторії фізики високих енергій. Метою проекту було розроблення методу обміну дослідницькими даними та ідеями з вченими, що знаходились у всіх кутках світу. В початковому варіанті Web називали «гіпертекстовим проектом».
Сам термін «гіпертекст»був введений Тедом Нельсоном ще на початку шістдесятих років. Під гіпертекстом розуміємо текст, в який вбудовані інтерактивні посилання на інші частини тексту, або будь-які інші документи. З їх допомогою читач тексту, вказавши на певне слово чи фразу, відразу ж отримує додаткову інформацію на вказану тему. Більш широке поняття — гіпермедіа-документ, що містить в собі мультимедійну інформацію або зв’язок з нею. Посилання — це засіб переходу до іншої частини документу, об’єкту, іншого документу, або виконання певних функцій.
Створення в жовтні 1992 року Національним центром програм для супер комп’ютерів першої програми перегляду Word Wide Web — броузерапід назвою Mosaic стало початком надзвичайної популярності Word Wide Web. На початку 1993 року в світі нараховувалось лише 130 вузлів Web, а вже через півроку після появи Mosaic - броузера для запиту і отримання інформації з Word Wide Web серверу — їх число виросло до 10 000. На кінець 2000 року в світі існувало близько одного міліарда Web-документів.
WWW працює за технологією клієнт-сервер, точніше клієнт-сервери. Існує багато серверів, які у відповідь на запит клієнта надають йому гіпермедійний документ. Web-сервер — це програма, яка виконується на комп’ютері, що призначений для надання документів іншим машинам, які посилають відповідні запити. Web-клієнт — це програма, яка дозволяє користувачу виконувати запит документів з серверу, їх прийом і перегляд. Оскільки сервер задіюється тільки тоді, коли запитується документ, така технологія є досить ефективною, бо вимагає незначних ресурсів серверу. Наприклад, сервер під керуванням Windows NT, може обслуговувати приблизно двісті одночасно під’єднаних до нього користувачів.
З’єднання з Internet
Для того, щоб практично використовувати будь-яку зі служб чи послуг Internet необхідно спочатку здійснити під’єднання до мережі Internet. Вибір засобу зв’язку здійснюється в залежності від бажаної швидкості передачі інформації і фінансових можливостей користувача чи організації. В наш час найпопулярнішим типом з’єднання з Internet є віддалений доступ до серверу по телефонних (комутованих) чи виділених (некомутованих) лініях з використанням модему. У цьому випадку вибирається один з місцевих провайдерів Internet. Провайдер — це організація (фірма), яка забезпечує віддалений доступ рядових користувачів до Internet і надає їмвідповідні сервіси. У провайдера встановлено один, або кілька серверів, що з’єднані між собою високошвидкісними засобами зв’язку (оптоволоконними лініями, супутниковим зв’язком та ін.) та утворюють кістяк Internet. В кожному регіоні, великих містах розвинутих країн є декілька (десятків) провайдерів.
У випадку використання телефонної лінії швидкість передачі даних обмежується її пропускною здатністю і швидкодією модему. Як правило, використовується під’єднання на швидкості від 14,4 до 56 Кбіт/с.
Якщо стандартна швидкість передачі не задовольняє користувача, можна під’єднатись до провайдера з використанням однієї з інших технологій:
· xDSL (Digital Subscriber Line) — цифровий сервіс, який також використовує існуючу телефонну лінію і забезпечую максимальну швидкодію до 384 Кбіт/с. На даний час він підтримується не всіма АТС і провайдерами;
· ISDN (Integrated Services Digital Network) — цифрова мережа з передачею даних і голосових повідомлень. При цьому максимальна швидкість становить 128 Кбіт/с;
· Frame Relay — досить нова технологія, створена на базі ISDN, але з максимальною швидкістю до 44736 К біт/с;
· виділені лінії — Т1з максимальною швидкістю 1544 Кбіт/с, Т3 — 44736 Кбіт/с, Е1 –2048 Кбіт/с і ЕЗ — 4368 Кбіт/с;
· Satellite Wireless—супутниковий зв’язок з максимальною швидкістю до 2000 Кбіт/с;
· Cable Modem—кабельний модемний зв’язок по існуючій системі кабельного телебачення. Максимальна швидкість до 10000 Кбіт/с.
Операційна система Windows має всі необхідні програмні засоби для здійснення віддаленого доступу до Internet. Для налаштування доступу до Internet можна використати один з двох способів: використовуючи майстер під’єднання,або здійснити всі налаштування вручну. Перший спосіб не підходить для України, оскільки в списку провайдерів що пропонуються програмою не має жодного українського провайдера. Тому в посібнику описано лише налаштування під’єднання в ручному діалоговому режимі.
Для налаштування під’єднання потрібно послідовно виконати наступні операції:
1 етап.Фізично під’єднати модем до ПК і телефонної лінії. Після цього необхідно встановити його драйвери та налаштувати параметри роботи.
2 етап.Налаштувати параметри під’єднання до серверу віддаленого доступу.
3 етап.Налаштувати параметри протоколу ТСР/ІР.
4 етап.У вікні Віддалений доступ до мережіпотрібно створити піктограму віддаленого доступу, використовуючи піктограму Створити нове з’єднання.
5етап.Налаштувати тип серверу. Для цього вибрати піктограму віддаленого доступу, що створена на попередньому етапі, і в її контекстному меню вибрати команду Властивості.
Якщо всі параметри під’єднання до віддаленого серверу (провайдера Internet) встановлені, то користувач в будь-який момент може з’єднатись з Internet.
Для цього потрібно в Пуск-меню вибрати пункт Програми,в ньому Стандартні, а в ньому підпункт Зв’язок, де вибрати команду Віддалений доступ до мережі.
Після натискання командної кнопки Встановитизв’язокWindows за допомогою модему спробує набрати телефонний номер провайдера. Протягом цієї процедури виводиться вікно статусу з’єднання.
Якщо телефонне з’єднання з сервером провайдера Internet відбулось успішно, то вікно статусу з’єднання зникає, а з’являється вікно терміналу серверу. В залежності від налаштування з’єднання у вікні терміналу необхідно вказати ім’я користувача, пароль та інші параметри або взагалі нічого не вказувати. Вікно терміналу може мати різний вигляд, в залежності від ОС, що встановлена на сервері провайдера.
Після завершення ідентифікації користувача вікно терміналу зникає, а у рядку службових індикаторів лінійки задач з’явиться піктограма з’єднання. Затримавши курсор на цій піктограмі можна побачити статистичну інформацію: поточну швидкість з’єднання, об’єм прийнятої і переданої інформації.
Для того, щоб від’єднатись від провайдера, необхідно викликати контекстне меню піктограми з’єднання в рядку службових індикаторів лінійки задач і в ньому вибрати команду Завершити зв’язок.
Пошук інформації в Internet
Internet — це гігантське джерело найрізноманітнішої інформації, що зберігається на розкиданих по цілому світу вузлах та серверах. Так, за статистичними даними, на початку 2001 року в Internet нараховувалось понад 2 мільярди web-сторінок. Тоді, як наприкінці 1997 року їх було лише 320 мільйонів. Та й це лише ті, що відомі пошуковим службам, а реальний розмір web значно більший. Вважається, що кожні 6-12 місяців розмір Internet подвоюється.
Зрозуміло, що знайти потрібну інформацію в такому інформаційному морі — завдання надзвичайно складне. Тому, щоб якось полегшити пошук користувачеві потрібної інформації в Internet, розроблено широку гаму пошукових служб. Причому, жодна з них не володіє інформацією навіть про третину із реально існуючих web-сторінок. Крім цього, близько 5 % отриманих в результаті пошуку відповідною службою посилань на сторінки з потрібною інформацією виявляються або застарілими або такими, що не відповідають темі запиту. Часто це пояснюють різними алгоритмами пошуку. Деякі пошукові служби відносяться до повнотекстових: вони шукають ключові слова і в заголовку документу, і в мегатегах, і всередині сторінки; інші — обмежуються лише заголовком та мегатегами. Те ж саме можна сказати й про «глибину» пошуку: одні обробляють лише першу сторінку, інші — всі посилання до певного рівня, треті –web-вузол повністю. Крім цього, деякі пошукові служби мають дещо вузьку спеціалізацію i приділяють більше уваги вузлам, що присвячені конкретній темі.
Тому, шукаючи інформацію в Internet бажано задіяти декілька пошукових служб. Статистика стверджує, що використання шести пошукових служб збільшує ефективність пошуку в три з половиною рази. Тому, в Internet вже досить давно використовують так звані метапошукові служби. Як правило, такі служби не мають власної бази даних, а просто передають запит декільком звичайним пошуковим службам і, після цього, систематизують всі знайдені посилання.
Крім метапошукових систем можна використовувати спеціальні програми пошукові агенти,які як і метапошукові служби шукають інформацію одночасно по кількох пошукових системах. Тобто, подають запит одночасно кільком пошуковим машинам, а результати збираються в одне ціле і сортують. Та пошукові агенти мають ряд переваг над метапошуковими службами. Серед них:
- опитування одночасно великої кількості пошукових служб, інколи до кількох сотень;
- гнучке керування передаваним запитом з вказанням максимального часу очікування відповіді, кількості одночасно встановлених з’єднань і т. д.;
- можливість збереження результатів пошуку з можливістю обновлення;
- перевірка доступності знайдених посилань і завантаження сторінок для автономного вивчення;
- можливість додаткової перевірки знайдених документів.
Основна перевага пошукових агентів полягає в тому, що всі вище перераховані дії виконуються автоматично, а також в тому, що для обробки посилань та документів завантажуються відразу декілька процесів. За рахунок цього оптимально використовується Internet-канал і затрати часу різко зменшуються.
Найбільш яскравий приклад такої програми є Copernic 2000 –метапошуковий агент, що охоплює більше 100 пошукових служб. При кожній пошуковій операції можна змінювати максимальне значення загальної кількості результатів пошуку і кількості повідомлень в одному пошуковому каналі.
Пошукові служби відрізняються як за кількісними (об’єми охоплення, глибина пошуку), так і за якісними (можливості використання формальних логічних запитів, фільтрація результатів) характеристиками.
Умовно пошукові служби можна поділити на дві групи.
· Пошукові машини (власне пошукові служби) — це служби, що переглядають простір ІР-адрес за допомогою спеціалізованих програм, які ще називають «павуками» або роботами, й індексують знайдені web-сторінки. При цьому, компактні копії web-документів зберігаються на локальних дисках пошукової машини. Коли користувач дає запит пошуковій машині, то вона опитує свій внутрішній каталог по вказаних ключових словах або фразах і видає користувачу адреси серверів, на яких зберігаються повні копії вказаних документів. Паралельно з цим роботи постійно опитують вузли адресів в Internet, постійно поповнюючи свою базу даних «свіжими» гіперпосиланнями. До найпотужніших і найпопулярніших пошукових машин можна віднести Alta Vista, HotBot; з українських — МЕТА та Uaport;
· Пошукові каталоги (директорії, рубрикатори) — кожна служба має свою базу даних (каталог) web-сторінок і пошук здійснює в своїй базі. При виникненні нового web-вузла його вивчають експерти і відносять до відповідної тематичної категорії. До найбільш популярних та потужних пошукових каталогів відноситься Google, Yahoo!; серед українських ПОШУК та Шерлок Холмс.
Будь-яка пошукова служба — це дуже складний програмно-апаратний комплекс. Наприклад, Alta Vista реалізована у вигляді розподіленої обчислювальної системи, що складається з більш як двадцяти потужних комп’ютерів. Кожен з них — це 12-процесорний Alpha Server, на якому близько 8 Гб оперативної пам’яті і З00 Гб RAID-масив дискової пам’яті.
Для більшості пошукових служб спілкування ведеться англійською мовою, хоча нині вже немалий процент служб використовує для цього національні мови. Окремо тут варто згадати російськомовні та україномовні пошукові служби. Найбільша проблема таких служб полягає в тому, що нині використовується декілька систем кодування символів кирилиці. Деякі з цих служб шукають інформацію відразу у всіх системах кодування, але більшість обмежує свій пошук в одній із таких систем. Більшість західних пошукових служб не підтримує кирилиці і тому, для пошуку інформації східнослов’янськими мовами їх взагалі використовувати неможливо. Виключенням тут може бути, хіба що, Alta Vista та Google.
Ще одна велика проблема таких служб — особливості російського і українського словотворення, одне і те ж слово тут може мати дуже багато форм. Наприклад, слово «гра», «ігри» — це різні речі, а загальна кількість словоформ може бути дуже велика. Застосування шаблону, наприклад «ігр*» неефективне, оскільки під нього потрапляють такі слова як «ігрик» та ін., тоді як слово «ігровий» з цього шаблону випадає. Тому, кращі російськомовні пошукові служби, наприклад «Апорт», шукають не лише слова але й всі їх словоформи.