Призначення, конструкція і характеристики пристроїв персональних комп’ютерів: звукові карти, монітор, клавіатура
Питання для самоперевірки
1. Дайте поняття накопичувача як сукупності носія та приводу.
2. Яким чином зберігається інформація на дискових носіях?
3. Конструкція НЖМД та його ємність.
4. Які характеристики впливають на швидкодію НЖМД?
5. Дайте характеристику НГМД.
6. Накопичувачі CD-ROM.
7. Особливості накопичувачів CD-R та CD-RW.
8. Накопичувачі DVD.
9. Призначення контролерів дисків.
10. Призначення адаптерів.
11. Призначення відеоадаптера. Дайте поняття роздільної здатності відеоадаптера.
12. З якою метою використовується режим графічної акселерації в відеокартах?
13. Яка різниця між послідовними та паралельними портами введення та виведення інформації?
14. Призначення мережних адаптерів.
Звукові карти – ПК має стандартний канал керування звуком Speaker (спікер), розрахований на підключення невеликого динаміка. Звук формується з тонального сигналу від таймера, роботою якого можна програмно керувати. Частоту (тон) сигналу можна змінювати. Фактично стандартизованим засобом для роботи з аудіо сигналом є сучасний звуковий аудіо канал, реалізований на звукових платах. Одним із перших таких пристроїв була плата Sound Blaster. Цифровий аудіоканал забезпечує можливість моно– та стереофонічного запису та відтворення аудіо файлів. Запис проводиться оцифруванням ( аналого – цифровим перетворенням ) вибірок миттєвого значення сигналу з частотою дискретизації 5 – 44,1 кГц. Розрядність перетворювачів складає 8,16,32 біта та більше. Якість звуку тим вища, чим більша частота дискретизації та розрядність. Для передачі потоку даних по шині у звукових платах використовуються канали DMA і тому цими даними ЦП не загружається.
Окрім цифрового аудіо каналу на звукових платах також є:
- Мікшер, який змішує та регулює вхідні сигнали від різних пристроїв (мікрофона, CD- ROM, цифрового аудіоканала та інших);
- Еквалайзер, який регулює тембр на низьких та високих частотах;
- Синтезатор (MIDI – синтезатор), який забезпечує імітацію різноманітних музичних інструментів (є FM-синтезатори та більш якісні і відповідно більш дорогі хвильові WaveTable – синтезатори);
- MIDI-порт для підключення електромузичних інструментів. Часто рознімне з’єднання цього порту виконує функцію ігрового порту, встановленого на платі, і використовується для підключення ігрових маніпуляторів - джойстиків;
- Вбудований підсилювач, до рознімного з’єднання якого підключають навушники або колонки;
- Рознімні з’єднання для підключення мікрофону, CD-ROM, лінійні вхід та вихід.
Монітор - пристрій для відображення текстової та графічної інформації. В текстовому режимі монітор умовно розбивається на окремі ділянки – знакомісця (найчастіше – на 25 рядків по 80 символів у кожному). На кожному знакомісці може бути відображений один із 256 зазделегідь визначених символів. Загальна номенклатура символів не обмежується числом 256. Одному й тому ж коду можуть відповідати різні символи в залежності від записаної в пам’ять відеоадаптера таблиці (латинь, кирилиця, псевдографіка та інше).
В графічному режимі екран монітора - це по суті растр, який складається із точок (пікселів). Роздільна здатність зумовлюється розміром точки (зерна) екрану. Реальна роздільна здатність залежить від режиму, заданого відеокартою. Розмір зерна сучасного екрану не перевищує 0,28 мм при вищій характеристиці істотно зростає вартість пристрою. Якість зображення залежить також від діагоналі екрану. Розповсюджені монітори із діагоналлю 14,15 та 17 дюймів. Для якісного зображення вистачає режиму 800х600, 15 дюймів, 0,28 мм. Важливою характеристикою моніторів є частота регенерації зображення або частота кадрової розгортки (refresh rate). Чим вище цей показник, тим менше буде помітне мерехтіння зображення і тим менше будуть втомлюватися очі користувача. Підвищення частоти регенерації встановлює достатньо жорсткі вимоги до апаратного монітору; так, у моніторах попередніх поколінь для режимів з максимальною розрізняльною здатністю застосовувалась розгортка через рядок (interlace), як у звичайних телевізорів, так, що зображення на екрані формувалося за два проходи променя: за перший прохід він утворював парні ряки, за другий – непарні. При цьому підсилювалося мерехтіння зображення, а якість його була недостатньою. Тому сучасний монітор, який працює у режимі високої розрізняльної здатності, повинен також працювати у режимі прогресивної розгортки (non - interlaced; NI). Кращі моделі моніторів забезпечують частоту регенерації до 200 Гц.
Маса та геометричний об’єм рідкокристалічних моніторів на порядок менша, вживають на два порядки менше енергії, але вони приблизно в 5 разів дорожчі, оскільки застосовуються в основному, у переносних комп’ютерах.
В останніх моделях моніторів передбачено цифрову настройку з пам’яттю для 10-20 відеорежимів. Це необхідно для роботи у різних графічних режимах, як правило, з розрізняльною здатністю 800х600 пікселів та більше, оскільки у противному разі користувач при зміні режиму повинен би був постійно регулювати геометричні характеристики зображення.
Клавіатура – це пристрій, призначений для введення у комп’ютер інформації та команд керування. Клавіатура сучасних ПК, як правило, - це самостійний конструктивний блок. У переносних ПК клавіатура входить у склад корпусу. Клавіатура має 101-104 клавіші, розташовані за стандартом QWERTY (у верхньому лівому куті клавіатури знаходяться клавіші Q, W, E, R, T, Y).
Усю сукупність клавіш клавіатури розбито на декілька груп:
- Символьні (алфавітно – цифрові);
- Цифрові;
- Функціональні;
- Керування курсором;
- Спеціальні.
Основне призначення символьних клавіш – введення тексту (літер, цифр, спеціальних символів). Група цифрових клавіш призначена для введення чисел. Призначення функціональних клавіш – подавати команди. Призначення команд в повній мірі зумовлюється активною в даний момент програмою (12 функціональних клавіш). Наприклад, F1 - допомога при роботі конкретної програми.
Клавіші керування курсором дають команди на його пересування по екрану відносно поточного зображення. Конкретне значення команд може залежати від програми.
Клавіші зі стрілками призначені для керування курсором <Page Up> та <Page Down> для прокручування тексту на сторінку вгору або вниз, <Home> встановлює курсор на початок рядка, <End> - на кінець.
Спеціальні клавіші: для введення літер у верхньому регістрі використовується клавіша <Caps Lock>, <Enter> - для введення команди у комп’ютер або перехід на новий рядок. Клавіші <Ctrl>, <Alt> та <Shift> використовують разом з іншими клавішами. Значення комбінацій цих клавіш залежить від конкретної програми. Наприклад, Ctrl+C – копіює відокремлений фрагмент тексту у буфер обміну; Ctrl+Shift - змінює мову (алфавіт) введення інформації і таке інше. <Print Screen> - дозволяє друкувати зміст екрану на принтері або скопіювати у буфер обміну, <Pause> - призупиняє виконання програми; <Esc> надає можливість відмінити дію; <Del> та <Back Space> надають можливість стирати введенні символи; <Insert> потрібна для перемикання режимів вставки і заміни під час введення тексту.