Екологічне правопорушення як підстава застосування юридичної відповідальності


У юридичній літературі підкреслюється, що загальною та єдиною підставою для юридичної відповідальності є екологічне правопорушення, яке можна визначити як винну, протиправну дію (бездіяльність), яка порушує визначений порядок використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, зазіхає на екологічні та пов'язані з ними права фізичних та юридичних осіб.

Екологічне правопорушення характеризується такими рисами як:

- екологічною спрямованістю;

- екологічною небезпекою;

- екологічною протиправністю.

Суть екологічної спрямованості правопорушення полягає в тому, що відповідно до постанови пленуму Верховного суду України від 10 грудня 2004 р. N 17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля»[56], злочини та інші правопорушення проти довкілля посягають на суспільні відносини у сфері охорони конституційного права громадян на безпечне довкілля, а також у сфері охорони, використання, збереження і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання й усунення негативного впливу господарської та іншої діяльності людини на навколишнє природне середовище, збереження генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій, а також природних об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною.

Екологічна небезпека правопорушення у галузі екології включає не лише ймовірність, можливість порушення екологічних інтересів суспільства, але і підвищену небезпеку для існуючих екологічних зв'язків у самих екосистемах.

Екологічна протиправність дії (бездіяльності) означає її невідповідність вимогам правових норм, та полягає у повному або частковому невиконанні правил, закріплених в нормах екологічного законодавства.

Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено загальний перелік правопорушень в галузі екології. Зокрема, відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у:

а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;

б) порушенні норм екологічної безпеки;

в) порушенні вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі поданні завідомо неправдивого експертного висновку;

г) невиконанні вимог державної екологічної експертизи;

д) фінансуванні, будівництві і впровадженні у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи;

е) порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об’єктів;

є) допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище;

ж) перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів;

з) самовільному спеціальному використанні природних ресурсів;

и) порушенні строків внесення зборів за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища;

і) невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;

ї) невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам;

й) порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів;

к) невиконанні вимог охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;

л) відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення;

м) приниженні честі і гідності працівників, які здійснюють контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їх життя і здоров’я.

Необхідно зазначити, що наведений перелік екологічних правопорушень є загальним і конкретизується відповідними галузевими природоохоронними актами.

Всі правопорушення, вчинені у сфері природокористування, можна класифікувати на дві основні групи:

1) порушення, що зазіхають на права і законні інтереси власників природних ресурсів або природокористувачів, встановлений порядок управління в сфері використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища. До таких правопорушень необхідно віднести порушення права державної власності на ліси, води, надра, тваринний світ; незаконні угоди з природними ресурсами (купівля-продаж, міна, дарування тощо); самовільне користування природними об'єктами, самовільна передача (переуступка) права користування ними. До даної групи правопорушень можна віднести і такі специфічні для окремих видів природних ресурсів порушення, як знищення межових знаків землекористування; руйнування русел річок, струмків та водотоків або порушення природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій; невиконання вимог щодо приведення гірничих виробок і свердловин, які ліквідовано або законсервовано, в стан, який гарантує безпеку людей, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок і свердловин на час консервації; жорстоке поводженні з тваринами тощо.

2) порушення, спрямовані проти навколишньої природного середовища чи окремих природних об'єктів - земель, лісів, вод, надр, тваринного світу тощо. Такі правопорушення називаються екологічними і до них відноситься, наприклад: незаконна порубка лісу, забруднення водойм, атмосферного повітря, земель, знищення тварин, занесених до Червоної книги України або до переліків видів тварин, що підлягають особливій охороні та ін.

Крім наведеної класифікації, екологічні правопорушення можна поділити:

- в залежності від виду природних ресурсів, яким завдана шкода, на: земельні, лісові, водні правопорушення, порушення законодавства про надра, про тваринний світ, атмосферне повітря тощо;

- в залежності від характеру заподіяної шкоди - забруднення навколишньої природного середовища та окремих природних об'єктів (лісів, вод, надр, земель та ін.); псування, пошкодження, знищення природних об'єктів (псування земель, знищення тварин, занесених у Червону книгу, пошкодження земель стічними водами, хімічними речовинами, промисловими та комунально-побутовими відходами.); виснаження природних ресурсів (виснаження поверхневих та підземних вод, вибірковому виробленні багатих ділянок родовищ, що призводить до наднормативних втрат запасів корисних копалин); нераціональне використання природних ресурсів (наприклад, не проведення рекультивації порушених земель, порушення встановленого порядку забудови площ залягання корисних копалин тощо);

- в залежності від характеру застосовуваних санкцій, - кримінальні, адміністративні, цивільно-правові, дисциплінарні та інші правопорушення;

- в залежності від ступеню суспільної небезпеки - екологічні злочини і екологічні правопорушення (адміністративні, цивільні, дисциплінарні).

Екологічне правопорушення має як загальні ознаки, властиві всім видам правопорушень, так і специфічні ознаки, що характеризують його склад. Склад екологічного правопорушення містить в собі чотири елементи - суб'єкт, об'єкт, суб'єктивну й об'єктивну сторони.

Об'єктом екологічного правопорушення є суспільні відносини по раціональному використанню природних ресурсів і охороні НПС, забезпеченню сприятливого (безпечного) для людини середовища існування, екологічної безпеки населення.

Предметом даного правопорушення можуть бути навколишнє природне середовище чи його окремі компоненти, тобто такі природні об'єкти, що знаходяться в природному екологічному зв'язку з природним середовищем. Якщо такий зв'язок переривається, то мають місце правопорушення іншого роду, що не є екологічними. Наприклад, розкрадання заготовленої деревини чи риби з рибогосподарських водойм, знищення або викрадення диких тварин, розведених у неволі, не можна розглядати як екологічні правопорушення.

Об'єктивну сторону екологічного правопорушення складають: протиправні діяння, їхні шкідливі наслідки, а також причинний зв'язок між протиправними діяннями та шкідливими наслідками.

Протиправне діяння, в контексті екологічного правопорушення, означає порушення закріплених у екологічному законодавстві вимог, правил, нормативів по раціональному використанню природних ресурсів та охороні навколишньої природного середовища. При цьому протиправне діяння може виражатися як в активних діях (наприклад, незаконне полювання), так і в бездіяльності, тобто ігноруванні відповідних правил (наприклад, невикористання очисних споруд).

Шкідливі наслідки протиправного діяння полягають у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, чи його окремим об'єктам, здоров'ю людини, а також створенні реальної загрози заподіяння такої шкоди.

Таким чином, екологічна шкода є одною із найважливіших ознак екологічного правопорушення. Вона виявляється в забрудненні НПС, виснаженні природних ресурсів, псуванні, пошкодженні, знищенні природних об'єктів, руйнуванні природних зв'язків у природному середовищі, порушенні рівноваги в екосистемах. В кінцевому результаті екологічна шкода завжди спрямована проти інтересів суспільства, які полягають в необхідності збереження безпечного для життя та здоров’я навколишнього середовища. При цьому необхідно враховувати, що заподіяння шкоди НПС завжди, як правило, прямо чи опосередковано негативно впливає на життя та здоров’я людей, генетичне благополуччя їхніх майбутніх поколінь.

Екологічні правопорушення, що заподіюють шкоду НПС, можуть мати матеріальні та формальні склади. До матеріальних складів відносяться, наприклад, псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; наднормативні втрати та погіршення якості корисних копалин при їх видобуванні; незаконна порубка лісу й ін.

Разом з цим, більшість екологічних правопорушень сконструйовані як формальні склади, для настання відповідальності за які досить самого факту правопорушення. В таких випадках, як правило, мова йде про недотримання встановлених законом правил, наприклад, правил водокористування, охорони надр, середовища існування тварин, пожежної безпеки в лісах, експлуатації очисних споруд, невиконання вимог державної екологічної експертизи тощо.

Суб'єктами екологічних правопорушень можуть бути громадяни та юридичні особи. У деяких складах екологічних правопорушень передбачені спеціальні суб'єкти - посадові особи або особи, що виконують управлінські функції в комерційних організаціях. Наприклад, при допущенні порушень в процесі фінансування, будівництва та впровадження у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи; при порушеннях екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об’єктів, до відповідальності притягаються посадові особи, які відповідно до своєї компетенції повинні забезпечувати неухильне дотриманням норм екологічного законодавства на ввірених їм підприємствах.

Одною з найважливіших ознаксуб'єктивної сторони екологічного правопорушення є вина, причому склади екологічних правопорушень характеризуються наявністю як необережної, так і навмисної форм вини.

Порушення правил раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища, які передбачені формальними складами, як правило, бувають навмисним, причому цілий ряд екологічних правопорушень може вчинитись лише з прямим умислом (наприклад, незаконне полювання, незаконна порубка лісу, самовільне користування надрами тощо).

Деякі види екологічних правопорушень можуть відбуватися як навмисно, так і з необережності (засмічення вод, забруднення атмосфери, порушення встановлених законодавством вимог щодо охорони середовища існування, умов розмноження та шляхів міграції тварин, знищення межових знаків, знищення або пошкодженні лісу внаслідок підпалу або недбалого поводження з вогнем та ін.).