До прямих показників відносять: трудомісткість одиниці продукції, цикл її виготовлення, такт і ритм випуску, програму виготовлення виробів і обсяг партії виробів.

Крім собівартості виробу для характеристики роботи машинобудівного підприємства, цеху чи дільниці використовуються й інші прямі та відносні техніко-економічні показники.

Трудомісткість виготовлення виробу

,

де – кількість операцій; – штучно калькуляційної час і-ї операції.

Цикл виготовлення виробу – проміжок календарного часу від початку першої операції до завершення останньої операції виготовлення виробу. Цикл виготовлення виробу включає час виконання технологічних та допоміжних операцій і час пролежування заготовок, деталей та складальних одиниць між операціями (робочими місцями). Слід зазначити, що збільшення тривалості циклу підвищує собівартість і тому перед будь-яким підприємством стоїть задача максимально можливого скорочення циклу. Ефективним засобом скорочення тривалості циклу є використання потокової і змінно-потокової форми організації робіт. Такі форми організації робіт практично виключають міжопераційне пролежування.

Такт випуску виробу – проміжок часу, через який відбувається випуск певного виробу.

Ритм випуску виробу – кількість виробів, які випускаються в одиницю часу.

Такт і ритм випуску виробу використовуються для характеристики тільки потокового і змінно-потокового виробництва, тобто в масовому і крупносерійному виробництві.

Програма виготовлення виробів – кількість виробів, які мають бути виготовлені протягом певного відрізку часу.

Партія – група виробів, одного найменування й типорозміру, які виготовляються безперервно протягом певного інтервалу часу.

Для характеристики ефективності виробництва використовуються також відносні техніко-економічні показники:

- випуск продукції (в гривнах, штуках, тоннах) на одного робітника основного виробництва;

- теж саме на одного працівника підприємства;

- теж саме на 1 м² виробничої площі;

- теж саме на 1 м² загальної площі.