НС біологічного характеру

Пожежо – та вибухонебезпечні об’єкти

На об’єктах господарської діяльності України діє понад 1200 великих вибухо – та пожежонебезпечних об’єктів. В процесі виробництва за певних умов стають небезпечними і легко займаються деревинний, вугільний, торф’яний, алюмінієвий, борошняний і зерновий пил, а також пил бавовни та льону. Але найбільшу потенційну небезпеку становить нафтогазовий транспортний та переробний комплекс. Через територію України проходить густа мережа нафто – і газопроводів, а саме нафтопровід «Дружба», магістральні газопроводи «Союз», «Оренбург - Захід», «Уренгой – Ужгород», «Ямбург – Захід», «Кавказ – Центр», тощо.

Загальна довжина нафтопровід становить близько 4 тис. км. (робочий тиск 50 атм.), магістральних газопроводів – 16940 км (робочий тиск 150 атм.).

До вибухо – та пожежонебезпечних об’єктів належать нафтопереробні комбінати (Лисичанський, Кременчуцький, Одеський, Дрогобицький), які здатні утримувати запаси нафтопродуктів до кількох мільйонів тонн.

Гідротехнічні споруди. На території України побудовано 12 гідровузлів і 16 водосховищ. У разі руйнування їх можуть утворитися зони катастрофічного затоплення.

Найнебезпечнішими за своїми наслідками є зона катастрофічного затоплення при руйнуванні споруд Дніпровського каскаду ГЕС (Київської, Канівської, Кременчуцької, Дніпродзержинської, Дніпровської, Каховської), до яких потрапляє частина території восьми областей.

Прогнозується, що в разі руйнування греблі Київського водосховища в Києві будуть затопленні частково Деснянський, Дніпровський, Оболонський, якщо Подільський, Дарницький та Голосіївський райони. Треба буде евакувати до 170 тис. чоловік. Найбільшої висоти (11,7м) хвиля досягне через 5 годин після руйнування греблі.

Якщо аналізувати наслідки можливих техногенних небезпек, то розрахунки показують, що практично 80% населення України живе у небезпечних, або потенційно небезпечних зонах.

До біологічних НС відносять епідемії, епізоотії та епіфітотії.

Епідемії – широке розповсюдження інфекційної хвороби серед людей, що значно перевищує зазвичай реєстрований на дані території рівень захворювання.

Пандемія – надзвичайно велике розповсюдження захворювання як за рівнем, так і за масштабом розповсюдження з охватом ряду країн, цілих континентів і навіть усієї земної кулі.

Серед багатьох епідеміологічних класифікацій широке застосування отримала класифікація, в основу якої покладено механізм передачі збудника. Крім того всі інфекційні хвороби поділено на чотири групи:

- Кишково-шлункові інфекції;

- Інфекції дихальних шляхів (аерозольні);

- Кров’яні інфекції (трансмісивні);

- Шкіряні інфекції (контактні).

Інфекційні хвороби класифікують за видом збудника – вірусні, рікетсіози, бактеріальні інфекції, протозойні хвороби, гельмінтози, тропічні мікози, хвороби кров’яної системи.

Епізоотії. Інфекційні хвороби тварин – групи хвороб, що має такі загальні риси, як наявність специфічного збудника, циклічність розвитку, здатність передавання від зараженої тварини до здорової й приймати епізоотичне розповсюдження. За широкого розповсюдження епізоотичний процес зустрічається у трьох формах: 1)спорадична захворюваність; 2)епізоотія; 3)панзоотія.

Спорадія - це одиничні або не часті випадки прояву інфекційної хвороби, за звичай не пов’язані між собою єдиним джерелом збудника інфекції; самий низький ступень епізоотичного процесу.

Епізоотія – середній ступінь інтенсивності (потужності) епізоотичного процесу, для якого характерні масовість, загальне джерело збудника, одно часовість пораження, періодичність і сезонність.

Панзоотія – найвищий ступінь розвитку епізоотії, що характеризується надзвичайно широким розповсюдженням інфекційної хвороби, що охоплює одну державу, декілька країн, материк.

За епізоологічною класифікацією всі інфекційні хвороби поділяються на 5 груп:

1. Елементарні інфекції, що передаються через ґрунт, воду, корм. В основному лиха зазнають органи травлення тварин. До таких інфекцій відносять сибірську виразку, ящур, сап, бруцельоз.

2. Респіраторні інспекції (аерогенні) – зараженню підлягають слизові оболонки дихальних шляхів та легень. Основний шлях передачі – повітряно-крапельний. До них відносять парагрип, екзотичну пневмонію, віспу овець тощо.

3. Трансмісивні інфекції, механізм їх передачі здійснюється за допомогою кровоссальних членистоногих. До них належать: інфекційна анемія коней, енцефаломієліти, туляремія.

4. Інфекції, збудники яких передаються через зовнішнє покриття без участі переносчиків. До них належать: віспа корів, правець.

5. Інфекції шляхи зараження якими не з’ясовано.

Епіфітотії. Для оцінки захворювання рослин використовують таке поняття, як епіфітотія та панфітотія.

Епіфітотія – розповсюдження інфекційних хвороб на великих територіях за визначений час.

Панфітотія – масові захворювання рослин, що охоплюють декілька кпаїн або континентів. Найбільш небезпечними хворобами є лінійна ржа жита і пшениці, жовта ржа пшениці, та фітофтороз картоплі.