Справжні люди
До групи справжніх людей роду Homo належать всього два види – Homo neanderthalensis (людина неандертальська) та Homo sapiens (людина розумна)
Людина неандертальська. Людина неандертальська (Homo neanderthalensis) існувала приблизно в період 230-30 тис. років тому на території Південно-Західної Європи та Передньої Азії (мал. 24). Назва виду походить від назви долини Неандерталь поблизу м. Дюссельдорфа (Німеччина), де вперше були знайдені кісткові рештки цих людей. На цей час описано скелети понад 300 особин неандертальців.
Розрізняють ранніх та пізніх, або класичних неандертальців.
Ранні неандертальці жили в період 200-100 тис. років тому. У них поєднувалися архаїчні риси (добре розвинутий надбрівний валик, сплющена потилиця, відсутність підборідного виступу) з сучасними людськими ознаками (висока мозкова коробка середньою місткістю близько 1450 см3 , випуклий лоб).
Класичні неандертальці існували в межах 100-30 тис. років тому у прильодниковій зоні Європи останнього зледеніння. Тіло неандертальця було дуже добре пристосоване|пристосувати| до суворого клімату цієї зони.
Середній зріст|зріст| людини неандертальської становив| 164 см (168 см у чоловіків та 160 см у жінок), тобто трохи менше, ніж у її попередник – людини гейдельберзької (166 см).| Середня маса тіла була близько 70 кг у чоловіків та 60 кг у жінок. Особливості будови скелета свідчать про те, що неандерталець був кремезною, широкою в плечах і фізично досить сильною людиною. Кінцівки|скінченності| по відношенню до тіла досить короткі, як у сучасних ескімосів, що живуть у полярних|льодяних| регіонах світу|світу|. Характерною рисою неандертальця є|з'являється| також досить широкий ніс, який забезпечував нагрівання і зволоження холодного і сухого вдихуваного| повітря. (Мал. 25, 26).
Череп класичного неандертальця має видовжену форму, спадистий лоб із товстим надбрівним валиком, приплюснуту потилицю. Місткість мозкової коробки варіює в межах 1400-1740 см3. Обличчя високе, масивне, витягнуте вперед і спереду трохи звужене. Вилиці широкі. Дуже крупні щелепи та зуби. Підборідний виступ або відсутній, або ледве помітний. (Мал. 25, 26).
Обстеження черепа та шийного відділу хребта показало, що неандерталець мав майже сучасний голосовий тракт. Проте|однак| коротка глотка|горло| значно обмежувала можливості|спроможності| для артикуляції деяких голосних|гласних| звуків мови|язика|. Проте|однак| це не виключає використання неандертальцями членороздільної мови|язика|, адже існує|наявний| багато мов|язиків|, позбавлених деяких голосних звуків. Таким чином, можна стверджувати, що неандертальці користувалися членороздільною мовою|промовою|, хоча вона і звучала б для нас незвично.
Неандертальці захищалися від холоду, одягаючись у хутряні шкури тварин. Вони жили в печерах, але|та| частіше|звично| в саморобних халабудах із|із| кісток|кістки| мамонта, накритих шкурами тварин, де регулярно користувалися вогнем. Таке житло інколи мало дві «кімнати», а також одну-дві прибудови. У ньому могли проживати до 10 особин, звичайно найближчих родичів.
Неандертальці полювали на різних тварин – мамонта, шерстистого носорога, ведмедя, бізона, дикого коня, оленя, гірського|гірничого| козла|цапа|, кролика, птахів тощо. Полювання на крупного звіра було колективним. Для полювання неандертальці використовували кам'яні рубила з|із| дерев'яними ручками, дерев'яні списи і списи з|із| крем’яними| наконечниками. Хімічний аналіз кісткової тканини свідчить, що харчовий раціон неандертальців на 90% складався із м'яса. Вони живилися |використовували| також горіхами, ягодами, коренеплодами та іншими їстівними частинами|частини| рослин.
Аналіз мітохондріальної ДНК показує, що у неандертальців мали місце близькоспоріднені шлюби в межах групи.|шлюби|
Знаходження кісток неандертальців з|із| важкими|тяжкими| фізичними недоліками|нестачами| або беззубих за віком говорить про те, що вони піклувалися про родичів після того, коли ті ставали нездатними до полювання.
Природна тривалість життя неандертальців була досить|відносно| короткою – 40-45 років. Однак значна частина їх гинула ще раніше під час полювання, від нещасних випадків або міжгрупових конфліктів. З'ясувалося також, що у неандертальців були відсутні такі сучасні спадкові|спадкоємні| хвороби як аутизм, хвороба Альцгеймера, синдром Дауна, шизофренія.
Деякі дані показують, що неандертальці ховали своїх померлих у позі ембріона, накривали шкурою і клали поруч|поряд| інструменти, м'ясо, яйця і рослини. Це вже були магічні обряди, які можуть свідчити про наявність у них уявлень про потойбічне життя. Проте|однак| є свідчення|посвідки|, що неандертальці, які жили в умовах прильодникового клімату, часто з'їдали своїх померлих родичів. Наприклад, з|із| 300 знайдених скелетів добре збереглися тільки|лише| 12. Останні мають сліди відділення|відокремлення| м'яса – в кістках містяться|утримуються| крихітні осколки крем’яних знарядь.
У печерах були виявлені закриті|зачиняти| заглиблення, де зберігалися черепи ведмедів або зубрів, що дає підстави припускати наявність у неандертальців мисливської магії. На деяких стоянках неандертальців знайдено порошок або шматочки червоної вохри, інколи заточені як олівець, якою ймовірно розфарбовували тіло під час магічних обрядів.
Крім мисливської зброї, відомі й інші знаряддя та вироби неандертальців – скребла, ножі, шила, примітивний одяг із шкур тварин, прикраси із розфарбованих черепашок з отворами та пер птахів (мал. 27). Знайдена також плоска кістка зубра|кістка|, на якій збереглося примітивно надряпане|нашкрябати| зображення тварини (можливо леопарда) |прикрашання|.
Проте|тим не менше| не виключено, що неандертальці могли запозичати деякі уміння і навички|навички| з виготовлення знарядь, поховання|захороненні| померлих і тому подібне|тощо| у популяцій людини розумної, які існували в Європі поряд з|поряд із| неандертальцями в завершальний період їхньої історії.
Людина розумна. Представники виду Homo sapiens (людина розумна), які жили у період кам'яного віку матеріальної культури, називаються кроманьйонцями за назвою французького містечка Кро-Маньйон, поблизу якого в гроті ще в ХІХ ст. були знайдені перші 5 скелетів людини сучасного фізичного типу (мал. 28).
Для кроманьйонців характерними є такі риси: високе склепіння черепа, велика місткість мозкової коробки (до 1700-1800 см3), прямий лоб, відсутність суцільного надбрівного валика, чітко окреслений підборідний виступ. Поряд із цим їм були притаманні окремі специфічні ознаки – різко виражена доліхокранія (довгий та вузький череп), яка поєднувалася з дуже широким та вузьким обличчям, сильно розвинені надбрівні дуги, вузький прямий ніс, який різко виступає з площини обличчя, масивна нижня щелепа тощо. Крім того, кроманьйонці були досить високими людьми – зріст варіював у межах 155-194 см залежно від статі, а маса тіла – 50-90 кг відповідно. На відміну від неандертальців, кроманьйонці мали відносно велику довжину передпліччя та гомілки порівняно з плечем та стегном. На кістках рук та ніг наявний добре розвинутий м’язовий рельєф, що свідчить про значну фізичну силу кроманньйонців. (Мал. 29).
Як і неандертальці, кроманьйонці жили в печерах, гротах і штучних житлах. Житла розрізнялися за формою, розмірами та конструкцією. Наприклад, житло сферичної форми мало в діаметрі 5-6 м і було подібне до яранги північних народів. Будівля, місце виготовлення знарядь та ями-схованки (для зберігання припасів) утворювали єдиний господарсько-побутовий комплекс. (Мал. 30).
Кроманьйонці жили у справжніх поселеннях, які нараховували до 10-15 споруд різних розмірів. Тут вони мешкали протягом тривалого часу.
Основою господарства тогочасної людини було полювання на різноманітних тварин – мамонтів, носорогів, бізонів, оленів, ведмедів, вепрів, зайців, птахів, риб тощо. Кроманьйонці володіли прийомами загінного полювання, використовуючи особливості рельєфу.
Первісні люди мали значні досягнення у розвитку матеріальної та духовної культури. Набули розповсюдження нові технічні прийоми обробки кременю. Кам'яний інвентар став досить різноманітний та досконалий (до 100 типів знарядь): різці, скребла, тесла, наконечники списів тощо. Крім того, широко використовується кістка, ріг, бивень мамонта, із яких виготовляли наконечники списів, а пізніше й стріл, гарпуни, землерийки, шила, шпильки, голки. З часом поширювалися комбіновані знаряддя – молотки, сокири, сапи, ножі, а також перші механізми – пристрої для метання списів та каменів, а пізніше - лук та стріли. (Мал. 31).
):
1 – роговий гарпун, 2 – кістяні наконечники для дротиків, 3 – крем’яні наконечники для дротиків, 4 – різець, 5 – скребло, 6 – свердло, 7 – крем’яний струганок для голок, 8 – кістяні голки, 9 – кам’яний молоток з дерев’яною ручкою, 10 – кам’яна сокира, 11 – кам’яна сапа з дерев’яною ручкою
Кроманьйонці вміли обробляти шкури тварин і шити із них одяг – комбінезони хутром назовні, які щільно облягали тіло, плащі з кістяними заколками, штани, взуття тощо. Про це свідчать скульптурні зображення та рештки одягу в похованнях.
За епохи первісної людини розумної розквітло мистецтво: печерний живопис, скульптура, гравіювання, які вражають своєю майстерністю, виразністю, динамізмом і емоційним забарвленням. Основу сюжетів становили зображення звірів, рідше людей, які збереглися в глибині печер. Більшість вчених переконані, що ці зображення мали культове значення. Тут первісні люди здійснювали магічні обряди, пов’язані з полюванням. Ці магічні обряди можна вважати зачатками примітивних форм релігії, які базуються на вірі в існування душі (анімізм), в магічний зв'язок та кровну спорідненість роду з якимось видом тварин (тотемізм) або в можливість надання предметам надприродної сили (фетишизм). Значне місце в мистецтві того часу займали жіночі статуетки завбільшки до 10 см, виготовлені з бивня мамонта, вапняку, каменю, бурштину. (Мал. 32).
У поховальних обрядах кроманьйонців простежуються зачатки релігії: небіжчиків клали у певній позі, їх тіла посипали червоною вохрою, поряд клали знаряддя та прикраси.
За сучасними уявленнями людина розумна з'явилася на території Південно-Східної Африки близько 200 тис. років тому і поступово заселила всю планету. Перша спроба виходу з|із| Африки, здійснена людиною розумною близько 90 тисяч років назад, не була успішною. Люди сучасного анатомічного типу|типу| заселили Східне Середземномор'я (територія сучасного Ізраїлю), але|та| потім їх сліди зникають, і в цих місцях поселяються неандертальці. Припускається|припускається|, що вони або вимерли або повернулися в Африку через похолодання. Наступна|така| спроба, яку удалося зафіксувати за допомогою молекулярно-генетичного методу дослідження, була здійснена через 10-15 тис. років. При цьому шлях пролягав|простягала| із|із| Ефіопії на південь Аравійського півострова, а потім звідти заселили Австралію, острови Океанії та Європу. Найпізніше була заселена Америка. (Мал. 33).
Впродовж|упродовж| більшої частини|частини| своєї еволюційної історії люди жили невеликими групами. Такі групи кочували по своїй території, зазвичай|звично| не здійснюючи|скоювати| далеких міграцій, якщо їх до цього не вимушували|змушують| обставини, наприклад недолік|нестачу| їжі,|їжі| зміна|переміни| клімату або значне збільшення чисельності групи. При збільшенні чисельності групи частина її відселялася на нову територію.