Поняття витрат підприємства. Економічна сутність собівартості продукції
Проводячи господарську діяльність, будь-яке підприємство незалежно від його форм власності несе певні витрати, пов’язані з простим та розширеним відтворенням основних засобів та оборотних коштів, виробництвом та реалізацією продукції, наданням послуг, виконанням робіт, соціальним розвитком колективу тощо Вони мають різне спрямування, неоднорідні за змістом і періодом здійснення.. Метою діяльності підприємства є в першу чергу отримання у майбутньому певних економічних вигод.
Витрати – це обсяг спожитих виробничих факторів (матеріальних, фінансових, трудових ресурсів), необхідних для здійснення підприємством господарської діяльності, направленої на отримання прибутку у грошовому вираженні.
Найбільш загальним і принциповим є поділ витрат підприємства за певний період на дві групи:
- інвестиційні (капітальні)
- поточні.
Капітальні (інвестиційні) витрати здійснюються одноразово на придбання основних засобів або нематеріальних активів, які використовуються тривалий період, а вартість їх відшкодовується шляхом амортизації. Ці витрати пов’язані з вирішенням стратегічних задач, таких як: будівництво, реконструкція чи придбання нових виробничих будівель та приміщень, придбання нового виробничого обладнання, придбання нематеріальних активів, які будуть використовуватися у господарській діяльності.
Поточні витрати зв'язані з безпосереднім виконанням підприємством своєї основної діяльності - виготовлення продукції. Ці витрати пов’язані з вирішенням практичних задач, а саме: закупівля сировини та матеріалів і їх транспортування та зберігання, обслуговування матеріально-технічної бази підприємства, утримання персоналу, розрахунки з цільовими фондами та бюджетом тощо. Іншими словами, це регулярні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, які мають відшкодовуватися з виручки від реалізації продукції. Види поточних витрат підприємства, виділені за функціональною ознакою, представлені на рисунку 11.1. Розрізняють витрати, пов’язані з операційною, фінансовою та інвестиційною (участь у капіталі) діяльністю підприємства.
Витрати мають натуральну та грошову форми. Для оцінювання результатів господарської діяльності підприємства застосовується грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість виготовленої продукції. Витрати повинні бути правильно визначені, виміряні та віднесені. Підприємство обчислює величину поточних витрат з метою вирахування їх величини з доходу для прогнозування фінансового результату діяльності.
Витрати, що зумовлюються основним видом діяльності підприємства або такі, що забезпечують її здійснення, називаються операційними.
Витрати, пов’язані з інвестиційною діяльністю, виникають у підприємства при довгостроковому вкладенні капіталу з метою отримання прибутку (капітальне будівництво, розширення виробництва, придбання цінних паперів тощо).
Витрати, пов’язані з фінансовою діяльністю,підприємство здійснює в разі сплати відсотків за користування кредитами та позиками при розміщенні на ринку цінних паперів власної емісії тощо.
Найбільшу питому вагу в загальних витратах підприємства займають операційні витрати.
Слід відрізняти поточні витрати за період (витрати періоду) і собівартість продукції.
Рис. 11.1. Класифікація поточних витрат підприємства за функціональною ознакою
Собівартість продукції (витрати на продукцію) - виражені в грошовій формі поточні витрати на виробництво та реалізацію продукції. Вони пов'язані безпосередньо з виготовленням продукції, незалежно від того, коли витрачалися кошти на придбання певних ресурсів для її виробництва. Категорія собівартості застосовується на стадії планування структури ціни на продукцію і рівня її прибутковості.
Витрати періоду – витрати, пов'язані з отриманими в поточному періоді послугами і витраченими матеріалами, які не включаються до складу собівартості продукції, що виробляється. Вони визнаються витратами того звітного періоду, в якому були витрачені і відображаються у звіті про фінансові результати окремими статтями (адміністративні витрати, витрати на збут).
Собівартість продукції:
- відображає рівень витрат на виробництво і є витратним показником. На основі собівартості продукції, можливо розрахувати величину валового прибутку.
- є комплексним показником, який опосередковано характеризує ефективність використання ресурсів підприємства, рівень організації виробництва і праці.
- є базою і нижньою межею ціни для виробника продукції. У випадку, коли собівартість вища за ринкову ціну, такий вид продукції непривабливий для конкретного виробника.
З метою здійснення економічного аналізу рівня витрат підприємства розрізняють собівартість продукції нормативну, планову, фактичну і кошторисну.
Нормативна собівартість продукції формується з витрат на виробництво і реалізацію продукції, які розраховуються за існуючими нормами витрат ресурсів.
Планова собівартість визначається на початку планового періоду за прогресивними нормами витрат ресурсів і діючих цін на ресурси на момент складання плану. Найчастіше її встановлюють на рівні нормативної собівартості або нижчою від неї.
Фактична собівартість відображає фактичні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції за даними бухгалтерського обліку. Ця собівартість може бути нижчою за планову або вищою за неї.
Кошторисна собівартість складається з витрат підприємства на виріб або замовлення, які виконуються в одиничному виробництві або в разовому порядку.
Залежно від послідовності формування витрат на виробництво і реалізацію продукції розрізняють виробничу собівартість та повну собівартість. Виробнича собівартість охоплює витрати на виробництво продукції в межах підприємства і складається з прямих виробничих витрат та загальновиробничих витрат. Повна собівартість крім витрат, що входять до складу виробничої собівартості включає в себе адміністративні та збутові витрати.