Гірниче законодавство

Лісове законодавство

Лісові відносини в Україні регулюються Лісовим Кодексом (1994 р.) та іншими актами законодавства. Їх мета – забезпечити підвищення продуктивності праці, охорони і відтворення лісів, посилення їх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства в лісових ресурсів на основі їх науково обґрунтованого раціонального використання.

Кодекс встановлює, що всі ліси є власністю держави. Земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися у користування. Він визначає компетенцію законодавчих і виконавчих органів влади у сфері регулювання лісових відносин та участь у цьому громадян і їх об'єднань, а також права і обов'язки лісокористувачів.

Кодекс регламентує питання організації лісового господарства, використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, відтворення лісів і підвищення їх продуктивності, охорони лісів та їх захисту від шкідників і хвороб. У ньому передбачено стягування збору за використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, а також визначені заходи економічного стимулювання охорони, раціонального використання і відтворення лісів. Спеціальний розділ кодексу присвячений лісовпорядкуванню, державному лісовому кадастру. У Кодексі регламентовано порядок розгляду спорів і питання відповідальності за порушення лісового законодавства.

До числа основних підзаконних актів, які забезпечують імплементацію Лісового кодексу, можна віднести: «Санітарні правила в лісах України», «Правила рубок у лісах, їх відновлення і лісорозведення», «Порядок ведення державного обліку лісів і лісового кадастру», «Порядок регулювання використання лісів» (такс на деревину, такси для обчислення розміру шкоди, порядок видачі дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів).

Гірничі відносини в Україні регулюються Кодексом України про надра (1994 р.), Гірничим законом України (1999 р.) та іншими актами законодавства. Їх мета – забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб в мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища за користування надрами, а також охорони прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій і громадян.

Кодекс встановлює, що надра є винятково власністю народу України та надаються тільки в користування. Він визначає компетенцію законодавчих і виконавчих органів влади у сфері регулювання гірничих відносин і передбачає участь громадян та їх об'єднань у здійсненні заходів щодо раціонального використання та охорони надр. Кодекс регулює питання надання надр у користування (у т. ч. ліцензування), визначає права та обов'язки користувачів надрами, встановлює порядок плати за користування надрами. У ньому є розділи, присвячені геологічного вивчення надр, їх державному обліку, проектування, будівництва і експлуатації гірничодобувних і інших об'єктів, а також питань охорони надр, державного контролю і нагляду за веденням робіт з геологічного вивчення надр, їх використанням і охороною. У Кодексі регламентовано порядок розгляду спорів і визначені види порушень законодавства про надра.

До числа основних підзаконних актів, які забезпечують імплементацію гірничого законодавства, можна віднести такі документи, затверджені Кабінетом Міністрів України:

- «Перелік корисних копалин» (1994 р.);

- «Про платежі за користування надрами» (1996 р.);

- «Про затвердження базових нормативів плати та порядку їх внесення» (1997 р.);

- «Положення про порядок надання гірничих відводів» (1995 р.);

- Порядок державного обліку запасів родовищ, і проявів корисних копалин (1995 р.);

- «Положення про порядок здійснення державного гірничого нагляду» (1995 р.);

- «Порядок надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами» (1995 р., змін. і доп. 1999 р.);

- «Положення про державний геологічний контроль» (1994 р.);

- «Про платежі за користування надрами» (1996 р.).

- «Про затвердження Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр» (1997 р.).