Сутність та значення контролю


Суспільно-господарська діяльність обумовлюється й обмежується середовищем, в якому перебувають люди, насамперед природою та суспільством.

Визначний японський дослідник проблем "інформаційного суспільства" Йонезі Масуда визначає два основні напрямки розвитку людства: матеріальне виробництво та контроль. В зв’язку із цим знання й технології спрямовані на вирішення двох основних завдань: панування людини над природою і людини над людиною.

Першопричиною існування контролю в суспільно-господарській сфері суспільства є саморегулятивні чинники. Необхідність контролю в економічній сфері обумовлена відносинами власності між людьми, а також викликається потребою саморегулювання діяльності певного суб'єкта, необхідністю стеження за діяльністю інших суб’єктів.

Контролю притаманна поліморфність, наслідком чого є його багатозмістовна сутність .

Багатозмістовність контролю потребує його тлумачення з позицій етимологічного, онтологічного, гносеологічного (пізнавального), управлінського, інформаційного аспектів.

З етимологічної точки зору термін "контроль" має латинське походження, утворене шляхом сполучення слів: "rola", яке означає: згорток паперу із записами, документ, та "contra", тобто протиставлення, яке висувається проти тверджень, що містяться в цьому документі. Отже, термін "controla" слід тлумачити як порівняння (зіставлення чи протиставлення) кількох тверджень. В більшості енциклопедій та словників термін "контроль" тлумачиться як "перевірка", "нагляд", "стеження".

Онтологічний (загальнобуттєвий) аспект сутності контролю визначається у розкритті взаємозв'язків та відносин буття, які є найважливішими з точки зору його пізнання, відображення, управління та освоєння. Контроль, як властивість буття, є різновидом зв'язку, зміст якого полягає в стеженні за перебігом економічних процесів для досягнення визначеної мети чи за станом економічних явищ для забезпечення рівноваги у суспільно-господарській сфері.

Контроль, як тип відносин, є ставленням суб'єкта до власної діяльності або до діяльності інших суб'єктів з точки зору дотримання певних норм.

Контроль, як вид діяльності, ‑ це дії, зміст яких полягає у порівнянні кількох величин, що характеризують норми та ступінь їх досягнення.

Гносеологічний аспект контролю полягає в тому, що він є інструментом дослідження економічної реальності, яка пізнається у порівнянні. З погляду гносеології важливо з'ясувати, які суттєві проблеми покладено в основу формування наукового знання про контроль, який суспільство здійснює в сфері економіки. Проблеми стосуються економічного середовища, в якому здійснюється контроль, технології та організації його здійснення тощо.

Контроль, як освітня дисципліна, є сукупністю знань, що ними повинні володіти фахівці, діяльність яких полягає у виконанні контрольних функцій або пов'язана з організацією його здійснення.

Контроль, як функція управління ‑ це спеціалізований різновид управлінської діяльності, зміст якої полягає в одержанні інформації від функцій цілепокладання і нормування та обліку, зіставленні одержаної інформації та передавання наслідків порівняння для виконання функції регулювання.

Контроль, як функцію управління, характеризує сукупність дій щодо:

1) визначення фактичного стану чи дії підконтрольного об'єкта (ланки організації, окремого активу, пасиву, процесу);

2) зіставлення фактичних даних з нормативними, тобто базою порівняння, визначеною нормами, інструкціями, законом, чи величиною, основаною на раціональності;

3) оцінки відхилень, які перевищують допустимий рівень, коли економічна система чи об'єкт перебуватимуть у стані нерівноваги, яка впливає на функціональність;

4)виявлення причин такого відхилення.

Інформація, яка надходить до адміністрації і відображає процеси функціонування економічної системи, впливає на саму систему у вигляді прийнятих управлінських рішень, і знаходиться постійно в полі зору фінансового контролю.

Сутність фінансового контролю виражається через його контрольні функції:

а) постійний пошук відхилень між законодавчими нормами і фактичним виконанням цих норм;

б) постійний пошук відхилень між економічними нормами (які ще не стали нормами законодавства) і фактами господарювання адміністрації;

в) вироблення господарських (економічних) норм;

г) класифікація відхилень, що виникли і впливають на інтереси держави. При цьому можливі три випадки:

1) порушено норму карного правопорядку;

2) порушено норму цивільного правопорядку;

3) порушено господарську норму контрольного правопорядку (є відхилення та потреба усунення їх в господарстві, проте чітко визначеного порушення карного і цивільного правопорядку немає; запобігання відхиленням, що можуть виникнути; усунення відхилень).

Система контролю – це єдність трьох невід'ємних складових:

‑ суб’єкт контролю (контролюючий суб’єкт) – це особа, яка спрямовує контрольні дії на власну діяльність або діяльність іншої фізичної чи юридичної особи (осіб), що перебувають в оточуючому господарському середовищі;

‑ об’єкт контролю (контрольований, підконтрольний об’єкт) – це діяльність певного суб’єкта, на яку спрямовуються контрольні дії цього або іншого суб’єкта (суб’єктів), що знаходяться в оточуючому господарському середовищі;

‑ контрольні дії – це операції порівняння (зіставлення) показників діяльності контрольованого об’єкта з певною нормою (нормами), здійснювані контролюючим суб’єктом з метою знаходження відхилень від цих норм.

Процес контролю – це сукупність дій, які контролюючі суб’єкти вживають стосовно підконтрольних об’єктів для досягнення мети контролю.

З точки зору здійснення контролю діяльності об’єктів за певний період, існує два режими контролю: безперервний, який забезпечує постійне відстежування контрольованих процесів, та дискретний, який здійснюється періодично, з перервами на визначений відтинок часу.

 

2. Система контролю

Поняття "система контролю" визначається на засадах загальної теорії систем та теорії контролю.

Сукупність взаємопов'язаних контрольними діями контролюючого суб'єкта й підконтрольного об'єкта є системою контролю.

Сутність елементів системи контролю інтерпретують як:

• суб'єкт контролю ‑ це особа або інституція, яка здійснює контрольні дії щодо власної діяльності або діяльності іншої фізичної чи юридичної особи, які перебувають у економічному середовищі;

• об'єкт контролю ‑ це особа чи інституція, на діяльність якої спрямовані контрольні дії контролюючого суб'єкта, що перебуває в економічному середовищі;

• контрольні дії ‑ це процедури зіставлення фактичних даних про діяльність підконтрольного об'єкта з відповідними нормами, які здійснюються суб'єктом контролю з метою виявлення відхилень фактів від цих норм (контрольних відхилень).

Процес контролю ‑ це сукупність дій, які контролюючі суб'єкти спрямовують до підконтрольних об'єктів для досягнення мети контролю.

Контрольні дії характеризують відносини між суб'єктом і об'єктом контролю, які залежать від їх місцезнаходження відносно один до одного, принципів і повноважень.

За внутрішніми властивостями контрольна дія подібна до вектора, а тому має певну спрямованість від суб'єкта контролю до підконтрольного об'єкта.

Процес контролю включає три стадії:

1 ‑ стадія організаційно-підготовча (забезпечення);

2 ‑ стадія здійснення процедур контролю (виконання);

3 ‑ стадія підсумків контролю (наслідок).

Перша, організаційно-підготовча стадія процесу контролю покликана забезпечити підготовку щодо збору інформації про нормативні та фактичні дані підконтрольного об'єкта. Процедури контролю, які відбуваються на другій стадії, спрямовані на виявлення відхилень нормативних величин з фактами господарської діяльності, яка є основною, життєво важливою для господарюючого об'єкта.

Залежно від повноважень суб'єкта контролю та мети перевірки, реалізація результатів контролю на третій стадії може відбуватися або лише як констатація суттєвості відхилень та їх оцінка (незалежний аудит формулює думку про стан фінансової звітності підприємства), або виявлення та оцінка контрольних відхилень поєднується з прийняттям рішень щодо здійснення регулятивних дій (приписи про застосування штрафних санкцій під час перевірки податкових інспекцій) тощо.

Суб'єкт і об'єкт контролюючої системи за взаємним відношенням мають два варіанти розташування.

Перший, коли суб'єкт контролю ідентифікується з об єктом контролю, тобто являється однією юридичною (чи фізичною) особою. Така взаємодія вказує на спрямування контрольних повноважень на власну діяльність і характеризує самоконтроль внутрішній контроль.

Другий варіант передбачає існування в економічному середовищі як мінімум двох осіб, пов'язаних між собою контрольною діяльністю, які можуть перебувати як суб'єкт та об'єкт контролю в наступних ситуаціях:

Ситуація 1 характеризує стан суб'єкта контролю який по відношенню до об'єкта контролю здійснює контрольні дії у вертикальній площині, тобто виступає вищестоящою структурою контролю. Така модель контрольної системи характерна для відомчого контролю, коли в межах одного відомства (міністерства, організації) здійснюється контроль вищестоящої установи за здійсненням фінансово-господарської діяльності її структурних підвідомчих підрозділів та дотримання ними установлених норм.

Ситуація 2 вказує на здійснення контрольних дій між суб'єктом і об'єктом контролю в горизонтальній площині, тобто визначає паритетні стосунки під час контрольного процесу. Така ситуація може характеризувати незалежну аудиторську перевірку підприємства, коли контролюючий суб'єкт (аудитор) виступає по відношенню до об'єкта контролю як партнер в досягненні його цілей.

Розглянуті приклади взаємного розташування елементів системи контролю передбачали існування мінімальної кількості таких елементів. Реалії господарського життя свідчать про існування більшої чисельності об'єктів та суб'єктів контролю, які взаємодіють один з одним в процесі господарської діяльності.

Ситуація здійснення контрольних дій суб'єктом контролю у вертикальній чи горизонтальній площинах може характеризувати можливість співпраці зовнішніх суб'єктів контролю з системою внутрішнього контролю на тому підприємстві (організації), яку належить проконтролювати. Об'єкти контролю, які мають дієвий внутрішній контроль, можуть постійно відстежувати відхилення фактичних величин господарської діяльності від нормативних. Зовнішній суб'єкт контролю оцінює ефективність внутрішньої системи контролю та будує свої контрольні дії за умови меншого ризику виникнення відхилень.

Існування мінімальної й граничної чисельності суб'єктів та об'єктів контролю є необхідною і достатньою умовою неповторюваності контрольних дій. Додаткове збільшення призводить до кількісного зростання варіантів без якісно нового пізнання їх взаємних впливів. Це створює можливість моделювання оптимального співвідношення контролюючих суб'єктів та підконтрольних об'єктів в системі контролю.

Контрольна дія – це багатоаспектне поняття, яке характеризується як різновид взаємозв’язку суб’єкта з об’єктом контролю, сукупність процесів одержання, перероблення і використання релевантних даних про діяльність досліджуваного суб’єкта та об’єктів, що взаємодіють з ним.

Розглядаючи контрольні дії з позицій кібернетики, у складі контрольних дій можна виділити три найважливіших елементи: "вхід", "процес" та "вихід".

"Вхід" характеризує можливі варіанти формування необхідних для контролю даних, "процес" передбачає процедури порівняння (зіставлення) кількох величин, а також констатацію наявності чи відсутності відхилень між ними, на "виході" здійснюється оцінка та інтерпретація знайдених відхилень, а також передавання результатної інформації для вжиття регулюючих заходів за наслідками контролю.

Структура контрольних дій включає 3 блоки:

‑ блок забезпечення контрольних дій, що включає: формування норм контролю, формування фактичної інформації про перебіг контрольованих процесів;

‑ блок здійснення контрольних дій, що включає: порівняння нормативних та фактичних величин, знаходження та констатацію наявності або відсутності відхилень порівнюваних величин;

‑ блок одержання наслідків контрольних дій, що передбачає: оцінку знайдених відхилень, інтерпретацію знайдених відхилень, передавання результатної контрольної інформації для регулювання відхилень.

Ефективність контролю слід розуміти як ступінь пристосованості контролюючої системи до розв’язання певної проблеми у ви значених умовах.