Предмет зв'язку

Внутрішня будова соціального зв'язку

Залежачи один від одного, індивіди, соціальні спільності — суб'єкти вступають у взаємодію в процесі соціальних дій. Саме в процесі задоволення потреб індивіда, соціальної спільності, в процесі реалізації їх життєвої мети й установок і виникає залежність. Якщо цінності, конкретні предмети, умови знаходяться у розпоря­дженні одного з індивідів, соціальної спільності, а вони потрібні ін­шим, то й інші від них залежні. Причому мова може йти про матері­альні й моральні цінності (бажання одержати визнання, схвалення, підтримку та ін.). Якщо індивід залежний від брата, колеги, товари­ша, то це залежність пряма, елементарна. Та залежність буває і складною, опосередкованою. Життя індивідів, соціальної спільності може залежати від рівня розвитку суспільства, результативності, ефективності економіки, політичної системи і політичної організації суспільства, звичаїв тощо, залежність спостерігається і між різними спільностями (залежність між представниками розумової праці та представниками фізичної праці та ін.) Саме через залежність між людьми, яка створює передумови взаємодії людей одного з одним, і виникає, відтворюється і розвивається соціальне життя.

Соціальний зв'язок, в яких би формах не виступав, має склад­ну структуру. Основними елементами соціального зв'язку висту­пають: по-перше, суб'єкти зв'язку (індивіди, соціальні спільності людей та ін.), по-друге, предмет зв'язку (тобто з приводу чого здійснюється зв'язок) і, по-третє, механізм свідомого регулюван­ня взаємовідносин між суб'єктами-індивідами, соціальними спі­льностями (правила гри). Всі елементи соціального зв'язку тісно скоординовані один з одним. Проте на характері й регламентації може відбитися зміна — збільшення чи різке зменшення чисель­ності учасників у процесі зв'язку на основі прямого обміну, мо­ральних принципів добросусідства. Симпатії або антипатії мо­жуть повністю регулювати господарські зв'язки між сусідами. Господарські ж зв'язки між сусідніми підприємствами скоріше є опосередкованими, бо тут основними важелями виступають гро­ші, господарські закони та ін.

Необхідним елементом організації соціальних взаємовідносин виступає предмет зв'язку. Якщо мова йде про зв'язок між службов­цями установи та їх керівниками, адміністрацією, тобто предметом зв'язку виступає виконання службового обов'язку, то регламентація зв'язку носить жорсткий розпорядчий характер: службовець вико­нує розпорядження, вказівки адміністрації та ін. Іншою є регламен­тація взаємовідносин у сфері навчання, де відчутніша міра свободи, іншими є параметри соціальних взаємовідносин. Стійкість соціаль­ного зв'язку впливає і на його регламентацію й регулювання. Соцільні зв'язки проявляються по-різному, в різноманітних ситуаціях. Відносини з сусідом в купе вагона складаються зовсім інакше, аніж із сусідами вдома, з якими жили й ще довго доведеться жити пліч-о-пліч. Якщо ж із сусідом у купе вагона проявиться інший ступінь обов'язковості, щирості (можна і трохи похвастати та ін.), то у від­носинах із сусідами вдома, співробітниками на роботі, студента се­ред студентів зростає і ступінь відповідальності, обов'язковості, і рівень щирості та ін. Впливають на взаємозв'язки соціальних дій обставини, що визначають характер зв'язку— формальний або не­формальний.

Якщо формальний зв'язок, тобто зв'язок, що встановлюється в межах навчальних закладів між студентами, між студентами і ви­кладачами, між викладачами та їх колегами, визначається додер­жанням поваги один до одного і дотриманням субординації (і у відносинах між викладачами важливими є наукові досягнення вчених, аргументованість позиції, глибина думки й уміння донес­ти знання в аудиторії студентам тощо), то неформальний зв'язок часто не визнає субординації та ін. Хоча в порівнянні із взаємо­відносинами в установах владних, управлінських структур зв'язки між адміністраторами і службовцями значно ліберальні-ші, але все ж і тут діють наказ, розпорядження, субординація та ін. Особливе значення має і розмежування безпосередніх і опосе­редкованих зв'язків. Якщо в процесі безпосередніх зв'язків уста­новлюються контакти візуально, на міжособовому рівні, то в міру розвитку соціального організму сітка соціальних зв'язків та за­лежностей різко ускладнюється, дедалі більше значення в житті індивіда відіграють опосередковані зв'язки.

Залежність і зв'язок між індивідами, соціальними спільностями не зникає, але збільшується кількість посередників, число ступенів, вузлів, через які зв'язок має пройти. Імпульс зв'язку в таких умовах втрачає специфічні індивідуальні особливості. Проте соціальний зв'язок може і припинитися. Обумовлюється припинення, по-перше, втратою або зміною предмета зв'язку. Так, у працівників Харківського виробничого об'єднання ім. Малишева існував відре­гульований зв'язок із споживачами — державними організаціями. Діючий чіткий зв'язок надавав стійкості, упевненості колективу. Становище різко змінилося з початком конверсії. Замовники відмо­вилися від закупівель, залежність зникла, увірвались зв'язки, що бу­квально годували робітників. Колектив, природно, хоче зберегти зв'язок, впливає на уряд та ін. По-друге, припинення зв'язку обумо­влено незгодою суб'єктів соціального зв'язку з принципами його регулювання, хоча сам предмет зв'язку і зберігається. В такій ситуації або розробляються, формуються зв'язки між суб'єктами, або взаємно відрегульовуються відносини тощо. І, по-третє, буває, що суб'єкти зв'язку не задоволені відносинами, але водночас не мо­жуть «розійтись», тому що предмет зв'язку виявляється неподіль­ним. Адже в найрізноманітніших формах проявляється неподіль­ність предмета соціального зв'язку. Це стосується і домагання кількох політичних партій і сил на владу, яке має характер конкуре­нтного соціального зв'язку, що регулюється на основі загальних правил політичних «ігор» та ін. Нерозривність соціальних зв'язків часто призводить до конфліктів. Конфлікт— не особлива форма соціального зв'язку, а певний стан, у якому виявилися соціальні зв'язки між суб'єктами тощо.