Основні компоненти соціальної структури суспільства.
Основні компоненти соціальної структури суспільства.
Основні компоненти соціальної структури суспільства.
ПЛАН
2. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність.
3. Соціально - класова та професійно - кваліфікаційна структури.
4. Соціально - етнічна структура суспільства та її особливості в Україні.
5. Соціально – територіальна структура.
6. Соціально – демографічна структура.
7. Соціальна мобільність та маргінальність.
Ключовою проблемою соціології виступають соціальна структура і соціальні процеси суспільства. Аналіз і осмислення соціальної структури суспільства передбачає з'ясування суті, змісту і компонентів соціальної взаємодії, умов відтворення, ролі і призначення основних соціальних інститутів, їх практичне політичне значення, а також тенденції і перспективи розвитку.
Основними компонентами соціальної структури суспільства є: соціальне життя, соціальна спільність, соціальні інститути, соціальні зв 'язки і дії, соціальні процеси.
Споконвіку так велося: люди жили гуртом, общиною і групами. Спочатку це родоплемінні утворення, а згодом інші, разюче відмінні від племені: міста, держави, імперії, спілки, співтовариства і т. д. Та в сучасних умовах люди не змогли б жити, як у первісному суспільстві, де існували невеликі общини, групи тощо. Навпаки, густота населення зростає, міста укрупняються, тіснять села, збільшується кількість контактів між людьми, дедалі більше зв'язків виникає між ними, породжуються нові залежності їх один від одного. Справжньою проблемою стає перебування на самоті. Виникає велика потреба: необхідні значні зусилля для того, щоб протистояти тенденціям підкорення всього життя людини колективним та масовим формам. Історія є не що інше, як перехід від порівняно простих до значно складніших форм згуртування, об'єднання та контролю спільного життя людини. Об'єднання в общини з самого початку — не акт доброї волі, дружелюбності або взаємної симпатії. Жорсткою необхідністю стало для роду людського і його окремих представників об'єднання. На ранніх етапах історії це були потреби протистояти природним явищам та вижити. Пізніше — це потреби протистояти формам та умовам спільного життя, втіленим у соціальних інститутах та об'єднаннях, системах цінностей та моделях схвальної поведінки, які дещо дозволяють, але набагато більше забороняють, карають та переслідують за порушення обмежень. Тільки спільними зусиллями люди здатні змінити їх, привести у відповідність зі своїми сподіваннями та прагненнями. Так формувалося суспільство, а потім і створюється держава. Десь у кінці XVIII ст. німецький філософ Фердинанд Тьонніс визначає суспільство, спільність людей. На думку Фердинанда Тьонніса, спільність (Сетеіп-кспай) — це така сукупність індивідів, у якій усі знають один одного, постійно зустрічаються, тобто є близькими або далекими родичами. Перша форма співжиття — спільність історично передує суспільству, що виникає пізніше, знаменуючи перехід людства до нового етапу розвитку цивілізації. Жити в різноманітних спільностях та суспільстві, що успадковується від попередніх поколінь та щойно створюється — такою є доля людства. Отже, соціальна структура — це сукупність об'єднань людей, у кожному з яких індивідів може багато що об'єднувати: симпатії, інтереси, потреби, вік, стать, національність, спільність долі тощо.