Фінансове право і фінансова політика


Забезпечення цілеспрямованого функціонування фінансового механізму і відповідно реалізації фінансової політики здійснюється за допомогою норм фінансового права. Фінансова діяльність держави як діяльність уповноважених органів щодо утворення, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів потребує врегулювання прав, обов’язків та відповідальності суб’єктів, які беруть участь у такій діяльності. У цьому і полягає основне призначення фінансового права: за допомогою його норм формується правове поле для здійснення фінансової діяльності та реалізації фінансової політики. Фінансове право є самостійною галуззю публічного права, яка містить сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі створення, розподілу і використання фондів грошових коштів держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їхніх завдань та функцій.

Предметом фінансового права є сукупність суспільних відносин, що виникають, змінюються та припиняються у сфері фінансової діяльності держави та її місцевих утворень. У цих відносинах завжди виявляється владно-організуюча роль держави у розподілі валового внутрішнього продукту і національного доходу, тому вони мають владно-майновий (владно-грошовий) характер. Важливими рисами предмету фінансового права, є те, що:

· ці відносини існують у сфері публічної фінансової діяльності з метою утворення необхідних суспільству грошових фондів (тобто мають організаційний характер);

· у цих відносинах беруть участь уповноважені державою органи, наділені відповідними владними повноваженими стосовно інших суб’єктів відносин (тобто вони мають владний характер);

· ці відносини мають грошовий характер, тобто об’єктом відносин є гроші або грошові зобов’язання, пов’язані з утворенням і використанням фондів грошових коштів.

Методом фінансово-правового регулювання є сукупність засобів впливу з боку держави на учасників фінансово-правових відносин. Основним методом фінансового права є метод владних приписів, який за своєю структурою є органічно цілісною системою безперервного впливу на учасників фінансово-правових відносин з метою реалізації ними своїх функцій. Метод владних приписів проявляється у змісті конкретних фінансових правовідносин та у складі їх учасників. Владні приписи стосуються забезпечення фінансової діяльності держави: визначення розміру та порядку справляння податків, інших обов’язкових платежів до бюджетів різних рівнів; визначення повноважень розпорядників бюджетних коштів; порядку використання фінансових ресурсів, у тому числі шляхом кошторисно-бюджетного фінансування; правового забезпечення державного боргу; здійснення грошово-кредитної діяльності тощо. Поряд із методом владних приписів, для фінансового права характерні метод субординації, метод погодження, метод рекомендації, які набувають все більшого застосування, що зумовлено ускладненням суспільних взаємозв’язків, зростанням рівня самостійності суб’єктів фінансових відносин. Але найчастіше ці методи застосовуються не самостійно, а в тому чи іншому поєднанні з основним методом фінансово-правового регулювання – методом владних приписів – і доповнюють його.

Суб’єктами фінансового права виступають юридичні або фізичні особи, поведінка яких регулюється нормами фінансового права за наявності у них ознак правоздатності та дієздатності. Суб’єктами фінансового права є держава, адміністративно-територіальні утворення, юридичні особи (підприємства, установи, організації усіх форм власності, громадські організації) – тобто колективні суб’єкти – та громадяни (індивідуальні суб’єкти).

Фінансове право містить велику кількість фінансово-правових норм, сукупність яких виражається в складній цілісній системі. Тому під системою фінансового права слід розуміти об’єктивно зумовлену внутрішню його побудову, об’єднання і розміщення фінансово-правових норм в певному взаємозв’язку і послідовності. Існує також визначення системи фінансового права як сукупності, взаємозв’язку і взаємодії всіх фінансово-правових інститутів.

Зовнішньою формою фінансового права, що відображає його внутрішню структуру, виступає фінансове законодавство, тобто система усіх упорядкованих відповідним чином нормативно-правових актів, що регулюють фінансові відносини в державі.

Таким чином, виступаючи інструментом законодавчого оформлення та практичної реалізації фінансової політики, фінансове право здійснює активний, але опосередкований (через фінансову політику та фінансовий механізм) вплив на соціально-економічний розвиток держави та суспільства в цілому.

Змістовий модуль 2. Державні фінанси