Сутність, типи та напрямки фінансової політики

ТЕМА 2. Фінансова політика і фінансове право

1. Сутність, типи та напрямки фінансової політики
2. Фінансова політика держави: види та забезпечення реалізації
3. Фінансова політика суб’єктів господарювання
4. Фінансовий механізм та його роль в реалізації фінансової політики
5. Суть, етапи та методи фінансового планування
6. Управління фінансами і фінансовий контроль як методи фінансового механізму
7. Фінансове право та фінансова політика

Важливою складовою економічної політики держави є фінансова політика, яка представляє собою сукупність розподільчих і перерозподільчих заходів, які держава здійснює через фінансову систему, щодо організації та використання фінансових відносин з метою забезпечення зростання валового внутрішнього продукту країни і підвищення добробуту усіх членів суспільства.

Залежно від рівня економічної системи виділяють: фінансову політику держави (макрорівень); фінансову політику суб’єктів господарювання: підприємств, установ, організацій та домогосподарств (мікрорівень); фінансову політику міжнародних організацій і фінансових інституцій (рівень світового господарства). У цьому контексті фінансову політику можна розглядати як цілеспрямовану діяльність держави та інших суб’єктів господарювання у сфері формування, розподілу і використання фінансових ресурсів задля досягнення визначеної мети.

Головна мета фінансової політики полягає в створенні раціональної системи управління фінансовими ресурсами, спрямованої на забезпечення стратегічних і тактичних завдань діяльності, підвищенні рівня суспільного добробуту шляхом оптимального розподілу ВВП між галузями національної економіки, соціальними групами населення та окремими територіями.

Зміст фінансової політики багатогранний і може бути представлений як єдність трьох складових: 1) вироблення науково обґрунтованих концепцій розвитку фінансів; 2) визначення основних напрямів використання фінансів на перспективу; 3) здійснення практичних дій, направлених на досягнення поставленої мети.

Основні засади та напрями фінансової політики на практиці знаходять своє відображення у: фінансовому законодавстві; системі форм і методів мобілізації фінансових ресурсів; перерозподілі фінансових ресурсів між окремими верствами населення, галузями, регіонами; структурі доходів і видатків бюджетів.

Значення фінансової політики виявляється у тому, що правильно обрана фінансова політика:

· стимулює зростання виробництва, раціональне розміщення продуктивних сил по території країни;

· підвищує зацікавленість регіонів у розвитку господарства, використанні місцевих ресурсів;

· сприяє зміцненню та розвитку економічних зв’язків з країнами світу;

· призводить до підвищення матеріального і культурного рівня населення.

Загальними принципами фінансової політики для країни з ринкової економікою є такі: 1) постійне сприяння розвитку виробництва, підтримка підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості населення; 2) мобілізація й використання фінансових ресурсів на забезпечення соціальних гарантій населенню; 3) сприяння раціональному використанню природних ресурсів.

В залежності від характеру заходів і часу, на який вони розраховані, виділяють фінансову стратегію і фінансову тактику. Фінансова стратегія - це основні напрями використання фінансів на тривалу перспективу. Прикладами стратегічних завдань можуть бути оптимізація пропорцій між індивідуальним та суспільним споживанням, розвиток і формування ефективного фінансового ринку, створення сприятливого інвестиційного клімату, формування і нарощування національного капіталу тощо. Фінансова тактика спрямована на вирішення завдань окремого етапу розвитку країни. Яскравими прикладами фінансової тактики можуть слугувати: удосконалення системи оплати праці, територіальний перерозподіл фінансових ресурсів через бюджетну систему, вдосконалення системи пенсійного забезпечення, надання пільг окремим платникам тощо. Фінансова політика реалізується за двома напрямками: регламентація фінансових відносин у суспільстві, що характеризує стратегію фінансової політики, та здійснення поточної фінансової діяльності, що виявляє фінансову тактику.

Доцільно виділити певні типи фінансової політики відповідно ознак:

1) Залежно від міри законодавчої та адміністративної регламентації фінансових відносин розрізняють такі типи фінансової політики:

· політика жорсткої регламентації полягає в тому, що переважна частина фінансових відносин регулюється державою;

· політика помірної регламентації здійснюється в законодавчій формі і охоплює обмежену частину фінансових відносин – взаємин з державою та окремі елементи взаємин на кредитному, фондовому, валютному і страховому ринках;

· політика мінімальних обмежень передбачає максимальну зацікавленість суб’єктів господарювання і населення в ефективному господарюванні; переважна частина фінансових відносин за таких умов регламентується на договірних засадах між суб’єктами.

2) Залежно від завдань, на рішення яких спрямована фінансова політика, вона поділяється на такі види: політика стабілізації, політика економічного зростання, політика обмеження ділової активності;

3) За характером реалізації: дискреційна політика та не дискреційна політика.