Лекція 8. Обробка та аналіз матеріалів дослідження
Терміни: інформація, критерії ефективності інформації, класифікація інформації, функції інформації, джерела інформації, документ, нормативні матеріали, статистичні матеріали, оперативні матеріали, науковий документ, об’єкт спостереження, генеральна сукупність, принципи збору інформації, інформаційний пошук та його етапи, правила відбору літератури, збирання фактів, документальне оформлення інформації, АСУ обробки інформації на ЕОМ, етапи обробки інформації, економічний аналіз, раціональна організація аналітичної роботи, етапи та принципи економічного аналізу, господарські резерви в науково-дослідному процесі та їх класифікація.
Література
- Марцин В.С., Міценко Н.Г., Даниленко О.А. та ін. Основи наукових досліджень/ – Навчальний посібник / Л.: Ромус-Поліграф, 2002.- 128 c.
8.1. Порядок обробки інформації в наукових дослідженнях. АСУ обробки інформації на ЕОМ та застосування їх у наукових дослідженнях
Зібрана інформація в процесі наукового дослідження підлягає ретельній обробці. Обробці підлягає весь зібраний матеріал від першої до останньої сторінки, - це і є первинна суцільна обробка матеріалу. Вона повинна передувати написанню тексту. З її допомогою можна уявити загальну картину всієї роботи, створюючи тим самим сприятливі умови для написання тексту на відповідному науковому рівні.
Цей важливий етап науково-дослідної роботи складається з декількох стадій:
1) систематизація матеріалу;
2) оцінка придатності інформації;
3) перевірка достовірності і значущості інформації;
4) співставлення інформації;
5) побудова попередніх і остаточних висновків.
Спочатку слід систематизувати зібрану інформацію, тобто упорядкувати розрізнені факти, створити їх струнку систему відповідно до мети дослідження. Методичними прийомами систематизації є класифікація та типологія. Класифікація - це групування фактів у сукупності за кількісними ознаками, а типологія - за якісними ознаками. В процесі збирання інформації теж слід постійно здійснювати її систематизацію, тобто завжди перечитувати та розкладати матеріал відповідно до плану розробки теми. При цьому по мірі надходження інформації, вона повинна знаходити своє місце у певному параграфі роботи.
Первинна інформація наукового характеру після суцільного опрацювання підлягає статистичній або вторинній обробці. Сутність цієї обробки полягає у складанні таблиць, рядів, схем, графіків (кривих, діаграм, картограм), розрахунку середніх і відносних величин, показників варіації та дисперсії, кореляційних зв’язків при факторному аналізі. Таким чином, створюється нова інформація.
В процесі систематизації слід очистити інформацію від непотрібних і дублюючих та, особливо, помилкових матеріалів, тобто, оцінити придатність інформації з точки зору мети науково-дослідної роботи. При необхідності матеріал слід доповнити додатковими даними.
Вся нагромаджена і систематизована інформація повинна перевірятися за її достовірністю і значущістю. Оцінка достовірності інформації - особливо відповідальна стадія її обробки, яка вимагає високої кваліфікації дослідника. Одним із способів визначення достовірності зібраної інформації є її математична оцінка, яка може обмежуватися вибірковою перевіркою найвідповідальніших елементів - методик, формул, логічних міркувань. Всю недостатньо достовірну інформацію слід вилучити.
Основним методом побудови наукових висновків в процесі обробки інформації є співставлення даних. Дослідник в пошуках вирішення проблеми повинен порівнювати відомі факти в різних поєднаннях, доки якась комбінація не стане можливим рішенням. Таке рішення є попереднім висновком, який слід критично розглянути, щоб уникнути неправильного розв’язання проблеми. У зв’язку з цим, для отримання достовірних наукових висновків слід максимально зосереджуватись на досліджуваній темі і залучати максимальну кількість фактів та ідей, бути допитливим і зацікавленим, ефективно використовувати результати колективного обговорення зібраної інформації.
Наприкінці дослідник на підставі попередніх висновків, які часто значно розширюють джерела інформації чи, навпаки, відсікають непотрібні дані, підводить підсумок роботи і формулює остаточні висновки. їх рекомендується формулювати ретельно, точно, не перевантажуючи обґрунтування цифровими даними. Остаточні висновки повинні бути стислими та змістовними. З їх допомогою читач повинен легко оцінити роботу, дослідник - ще раз її перевірити.
З метою удосконалення наукових досліджень відповідно до вимог ринку важливо використовувати АСУ обробки інформації на ЕОМ. АСУ обробки інформації - це людино-машинні системи, за допомогою яких інформація автоматизовано збирається та обробляється. Технічною базою для її здійснення є персональні, універсальні і малі ЕОМ; обладнання для збирання, підготовки та попередньої обробки інформації; засоби зв’язку і попередньої обробки інформації; пристрої тиражування, комплектування і остаточної обробки документів, автоматизованого видавання документів та їх збереження.
Основними етапами обробки інформації на ЕОМ в АСУ виступають:
· збирання, передавання та підготовка до введення в ЕОМ
· первинної інформації;
· введення, нагромадження та обробка інформації;
· виведення та передавання результатів обробки інформації людині (досліднику).
Ефективність обробки інформації залежить від якості комплексу експлуатаційних програм та проектування усього циклу робіт з обробки інформації на ЕОМ. Так, зокрема за методом пакетної обробки певна кількість інформації об’єднується в пакет за ознакою дослідження і передається по каналах зв’язку за один сеанс. Дослідник ставить відповідні завдання, ЕОМ їх розв’язує і записує на запам’ятовуючому пристрої. Після повного розв’язання завдання або за спеціальним запитом дослідника (науковця) ЕОМ видає відповідь. Процедура обробки інформації здійснюється стандартними засобами операційної системи, що значно її спрощує, прискорює та дає можливість науково обгрунтувати висновки та пропозиції.
Деякою специфікою відрізняється АСУ обробки інформації на ЕОМ у наукових дослідженнях. Послідовність її обробки включає такі етапи:
1. постановка завдань та складання алгоритму їх розв’язання, що повинен здійснювати науковець (дослідник);
2. розв’язання завдань і видавання обробленої інформації, за допомогою якої створюються можливості для доказу гіпотез стосовно конкретної ситуації;
3. виявлення причин недоліків та розробка рекомендацій щодо їх усунення;
4. написання та узагальнення висновків.
Виконання дослідником зазначених етапів обробки наукової інформації вимагає від нього доброго володіння методикою алгоритмізації та постановки завдань для їх наступного програмування та розв’язання на ЕОМ програмістами, системотехніками та іншими спеціалістами у цій галузі. Дослідник повинен глибоко вивчити інформаційне забезпечення АСУ обробки інформації, тобто усю наявну сукупність засобів, методів, пакетів прикладних програм побудови та обробки інформаційного фонду.
8.2. Проведення аналітичної роботи в науково – дослідному процесі
Оброблена інформація в науково-дослідному процесі ретельно аналізується. Важливе місце відводиться науковому аналізу явищ і процесів.
Науково-дослідницький аналіз - це система спеціальних знань, яка передбачає:
1. дослідження процесів у їх взаємозв’язку;
2. розкриття тенденцій, темпів, пропорцій розвитку;
3. виявлення впливу позитивних та негативних факторів, кількісний вимір цього впливу;
4. наукове обґрунтування планових завдань, договірних зобов’язань, потенційних можливостей та об’єктивна оцінка їх виконання;
5. узагальнення передового досвіду, досягнень науки;
6. визначення невикористаних резервів та розробка відповідних управлінських рішень.
Систематичне та комплексне проведення аналізу вимагає правильної організації аналітичної роботи. Раціональна організація аналітичної роботи передбачає розробку програми повного або часткового (тематичного) аналізу з відповідним обґрунтуванням мети, складу об’єктів, послідовності та строків розрахунків. Усі ці параметри будуть різними для завершального аналізу за результатами річної діяльності і для поточного за місяць чи оперативного за періоди робіт.
Далі визначають структурні підрозділи з конкретними виконавцями, що вестимуть аналіз, коло даних, що застосовуватимуться, методичні основи знаходження показників та прийомів опрацювання цифрових даних.
Важливою організаційною особливістю проведення аналітичної роботи є забезпечення комплексності і системного характеру, що означає охоплення всіх аспектів діяльності конкретного підприємства.
Аналіз здійснюється в три послідовні організаційні етапи:
1. підготовчий, коли складається програма аналізу, добираються та перевіряються необхідні матеріали;
2. власне аналітичний, коли вивчаються кількісні і якісні показники господарської діяльності підприємства, виявляється ступінь виконання плану, динаміка розвитку господарської діяльності та причини відхилень від планових завдань;
3. оформлення результатів, коли підводяться підсумки аналізу і формулюються його основні висновки.
Проведення аналізу передбачає необхідність дотримування певних принципів:
1. науковості: використання найновіших досягнень галузевих наук, математичних методів та ЕОМ;
2. об’єктивності аналітичних висновків: дослідження реальних явищ і процесів у діяльності, причинно-наслідкових взаємозв’язків за достовірними даними;
3. системності і комплексності: розгляд всіх явищ і процесів діяльності як складових частин єдиної системи;
4. основної ланки - виділення тієї ланки, поряд з другорядними, яка є найбільш суттєвою для даного підприємства чи даного моменту розвитку;
5. конкретності та дієвості, тобто конкретної спрямованості і прив’язки до потреб об’єкту;
6. оперативності: чітке та швидке здійснення розрахунків виробничих процесів і негайне втілення в життя прийнятих за результатами аналізу рішень;
7. масовості: залучення до аналізу не тільки працівників служб, керівників і спеціалістів підприємства, його підрозділів.
Використання цих принципів при проведенні аналітичної роботи в науково-дослідному процесі є передумовою класифікації видів, факторів і показників аналізу.
Загалом економічний аналіз дає багатий цифровий матеріал для узагальнення, виступає основою для формування висновків та конкретних пропозицій.
Для систематизації та узагальнення всієї аналітичної роботи, спрямованої на виявлення та реалізацію господарських резервів, всі розрахунки здійснюють за напрямами і джерелами. При цьому враховують, що кожен вид резерву має властиві лише йому джерела, з них необхідно починати розрахунки. Для аналізу важливо і необхідно користуватися певними методичними засадами виявлення резервів. Найбільшого поширення набув спосіб порівняння фактичних даних різних організаційних структур між собою або з нормами чи нормативами.
У всіх випадках виявлення резервів слід проводити відповідну організаційно-економічну роботу, з’ясовувати, за рахунок чого окремі підприємства чи підрозділи досягай кращих результатів.