Причини появи безробіття в сучасній економіці
Економісти пропонують різні підходи до пояснення джерел безробіття. Найпоширенішими є такі.
Недостатність сукупного попиту. Безробіття зумовлене недостатністю сукупного попиту. Недостатній попит з'являється на фазі економічної кризи циклу та викликає складності з реалізацією продукції, внаслідок яких відбувається масове закриття підприємств і скорочується попит на робочу силу. Прихильники цієї позиції пропонують використовувати засоби стимулювання попиту, які б увідповіднили пропозиції, як-от: державна допомога безробітним, малозабезпеченим, зниження податків на доходи та ін.
Негнучкість трудового ресурсу. Автори цього підходу виходять з того, що ринок праці — явище динамічне, на ньому відбуваються постійні зміни у попиті на робочу силу, але вона за своєю природою є такою, що не в змозі швидко реагувати на ці зміни. Людям потрібен час, щоб перекваліфікуватися, переїхати у регіон з вищим попитом на робочу силу, знайти більш оплачувану роботу та ін. Щоб позбутися такого безробіття, потрібно постійно вивчати ринок праці, інформувати населення про його стан і тенденції, удосконалювати систему освіти та ін.
|
Нееластичність заробітної плати. Вважається, що безробіття спричинює негнучка заробітна плата, яка не реагує на зміни у попиті та пропозиції на ринку праці. Згідно з законом попиту та пропозиції на ринку вільної конкуренції саме коливання заробітної плати повинно врівноважувати попит і пропозицію (рис. 17.1), проте на практиці так не відбувається. Навпаки, заробітна плата постійно зростає щодо рівноважного рівня і внаслідок цього виникає надлишок пропозиції, або безробіття. Цьому сприяють два фактори:
ü законодавство про мінімальний рівень заробітної плати, який постійно підвищується;
ü діяльність профспілок з підвищення заробітної плати.
Ці фактори фіксують певний рівень заробітної плати, нижче якого вона не може знизитися (W1 на рис.17.1), і це породжує постійне безробіття.
Зростання технічної озброєності праці. Ця причина була висловлена К.Марксом і ґрунтується на "законі капіталістичного нагромадження", згідно з яким зростання багатства капіталістів супроводжується погіршенням стану робочого класу, і зокрема, призводить до безробіття. К.Маркс доводив, що капіталістичним відносинам властивий постійний процес накопичення та зростання технічної озброєності виробництва і, як наслідок, зменшення ролі робочої сили. У сучасному трактуванні ідеї К.Маркса звучать так: НТП витісняє живу робочу силу та призводить до підвищення безробіття.
Зовсім іншими є особливості та причини безробіття у плановій економіці та в перехідній.
Наприклад, у плановій економіці СРСР (у т. ч. й України) формального безробіття не було. Водночас існувало примусове працевлаштування під гаслом "боротьба з дармоїдством". У підсумку на підприємствах склалася така система "надзайнятості", або прихованого безробіття, за якої надлишки робочої сили сягали 15%.
З переходом до принципів ринкової економіки закрилася більша частина державних підприємств, що спричинило стрімке зростання числа безробітних. Безробіття в Україні — це не тільки безробіття робітників, а й спеціалістів, службовців, осіб з вищою освітою, молоді. Його поглибленню сприяли такі процеси, як скорочення армії, демографічна криза, широкомасштабна конверсія.
За офіційними даними, в Україні рівень безробіття становить не більше 4%, за оцінками експертів — не менше 20%. Процес зниження рівня безробіття відбувається дуже повільно через низький темп структурної перебудови економіки, неефективний процес приватизації, недостатність розвитку малого бізнесу, який здатен швидко створювати робочі місця.
Соціально-економічні наслідки безробіття та політика зайнятості
Сучасне безробіття в розвинених країнах має низку особливостей:
ü воно породжується структурною перебудовою економіки;
ü збільшується частка безробітних серед молоді;
ü зростає число вільних робочих місць, які потребують високої кваліфікації;
ü підвищується частка безробіття серед працівників розумової праці та ін.
Безробіття щороку стає дедалі серйознішою проблемою для суспільства, тому що призводить до незворотних соціально-економічних наслідків:
ü погіршується якість життя населення;
ü поглиблюється проблема недовикористання людського потенціалу;
ü збільшуються витрати індивіда та суспільства на зміну професіонального статусу або підвищення продуктивності праці;
ü психологічні наслідки (депресія, занепад моральних підвалин, наркоманія, самогубства);
ü політичні наслідки (соціальні революції);
ü знижується рівень задоволення потреб;
ü зменшується випуск виробництва.
З економічного погляду найважливішим негативним наслідком безробіття є недовипущена продукція. Через безробіття суспільство втрачає продукцію, і це явище називається відставанням ВВП. Воно зображено на рис. 17.2 і означає, що фактичний рівень ВВП є меншим за потенційний (максимально можливий за умов повної зайнятості). Іншими словами, потенційний ВВП — це ВВП за умов природного безробіття, а фактичний — за умов циклічного безробіття.
Наприклад, підраховано, що за умов природного рівня безробіття (6%) країна спроможна забезпечувати ВВП = 50 млрд ум. од. У поточному році рівень безробіття сягнув 8%, а ВВП становив 45 млрд ум. од. Це означає, що з'явилося циклічне безробіття 2%, яке призвело до відставання ВВП на 5 млрд ум. од.
Відомий американський економіст Артур Оукен дійшов висновку, що величина відставання ВВП у певній пропорції залежить від зміни рівня безробіття.
| Він сформулював закон, який назвали законом Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, то відставання ВВП становитиме 2,5%. | Закон Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, то відставання ВВП становитиме 2,5% |
Для запобігання небажаних наслідків безробіття держава здійснює політику зайнятостітакими засобами:
ü дострокове звільнення на пенсію працівників державних підприємств (за 2—3 роки до пенсійного віку);
ü створення робочих місць через організацію громадських робіт у сфері інфраструктури (будівництво доріг), особливо для хронічних безробітних і молоді;
ü обмеження імміграції (в'їзду в країну) та стимулювання повернення на батьківщину іноземних робітників;
ü формування фондів страхування з безробіття;
ü виплати допомоги з безробіття;
ü організація бірж праці та курсів перепідготовки кадрів;
ü запровадження пільг безробітним в оплаті житлових послуг, проїзду в громадському транспорті;
ü формування соціальних програм щодо працевлаштування молоді, жінок, пенсіонерів та ін.;
ü податкове стимулювання створення нових робочих місць;
ü поліпшення інформованості населення про можливості зайнятості;
ü удосконалення професійної підготовки з дефіцитних спеціальностей.