Основні поняття теми лекції

План лекції

Заліковий модуль 1. Політика у соціально-побутовому комплексі невиробничої сфери

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Змістовий модуль 1. Невиробнича сфера: склад, призначення, та політика держави

Мета лекції: ознайомлення студента зі складом, призначенням та політикою держави у соціальній сфері.

Навчальні завдання лекції:

1. Розглянути соціальну сферу та її призначення в суспільстві.

2. Розкрити складові соціальної сфери.

3. Ознайомити з державним регулюванням соціальної сфери.

4. Розкрити мету соціальної політики в Україні.

5. Розглянути принципи соціальної політики в світі.

6. Ознайомити з завданнями соціальної політики та напрямами їх здійснення.

Місце лекції в модулі і загальній структурі дисципліни:для того щоб вміти орієнтуватися в соціальній політиці держави, необхідно знати основні принципи та завдання соціальної сфери.

1.1. Суть соціальної сфери і інфраструктури та їх роль у житті суспільства

1.2. Структура соціальної сфери: галузі та види діяльності

1.3. Мета та завдання соціальної політики в Україні

1.4. Принципи соціальної політики країни в умовах формування ринкових відносин

Державне регулювання соціальних процесів. Соціальна інфраструктура. Соціальна сфера. Соціальна функція державного регулювання економіки. Моделі соціальної політики: американська; німецька; шведська; японська; англосаксонська. Соціальна політика.

1.1. СУТЬ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ І ІНФРАСТРУКТУРИ ТА ЇХ РОЛЬ У ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА

Починаючи вивчати це питання, студенти повинні пам’ятати, що соціальна сфера — одна з найважливіших сфер життя суспіль­ства, в якій реалізуються соціальні інтереси всіх верств населення, відносини суспільства і особи, умови праці й побуту, здоров’я, відпочинку.

Соціальна сфера — це сукупність галузей і видів діяльності, під­приємств, фірм, закладів та установ, які мають забезпечити задо­волення потреб людей у матеріальних благах, послугах, відтворенні роду, створити умови для співіснування і співпраці людей у суспільстві згідно з відпрацьованими законами і правилами з метою створення мегаполісів, розвитку масових комунікацій, зміцнення держави.

Слід пам’ятати, що суть сучасної політики в Україні полягає в тому, що в країні будується соціально спрямована економіка, яка дасть людині все необхідне для нормального життя за європейськими стандартами; утворюється новий тип солідарності різних соціальних верств населення, свідома коаліція людей, які обрали шлях розбудови вільної демократичної держави.

Соціальна політика держави виходить із необхідності надання конкретної допомоги бідуючим верствам і прошаркам населення: одиноким громадянам похилого віку, тим, що втратили здатність до самообслуговування, хворим, дітям тощо.

Згідно з положеннями соціальної політики громадянам країни мають бути надані рівні стартові можливості: зрозумілі і справед­ливі; тільки соціальна справедливість сприяє солідарності громадян у суспільстві, створює передумови до соціального консенсусу, взаємодії та гармонії у повсякденному житті.

Студентам слід пам’ятати, що соціальна інфраструктура — це особливий комплекс галузей народного господарства, таких як ос­віта, охорона здоров’я, культура, мистецтво, житлове і комуналь­не господарство, торгівля та інші. Соціальна інфраструктура все більше впливає на ефективність суспільного виробництва через головну продуктивну силу суспільства — людей.

Велику роль соціальна інфраструктура відіграє у вирішенні таких соціальних завдань, як зближення за рівнем добробуту міського і сільського населення, згладжування регіональних відмінностей у рівні життя людей, посилення єдності у способі життя різних соціальних груп та прошарків населення. Активно впливає соціальна інфраструктура на формування прогресивної структури споживання і раціонального використання вільного часу працівників матеріального виробництва.

Слід зазначити, що як і в матеріальному виробництві, у соціаль­ній інфраструктурі мають місце економічні відносини, які за своєю економічною суттю є відносинами споживчого, нематеріального виробництва. Останні виявляють себе, по-перше, як економічні відносини доведення матеріальних благ до споживання в соціальній інфраструктурі, по-друге, як економічні відносини створення в соціальній інфраструктурі послуг.

Економічні відносини з приводу доведення матеріальних благ до споживання є відносинами обміну, розподілу і споживання матеріальних благ. Специфіка економічних відносин з приводу створення послуг визначається тим, що процес створення послуг у соціальній інфраструктурі є одночасно процесом споживання ма­теріальних благ. А тому відносини з приводу створення послуг у соціальній інфраструктурі є одночасно відносинами суспільно організованого споживання продукції, створеної в матеріальному виробництві.

Слід зазначити, що послуги є предметами споживання. В Україні певним категоріям населення деякі види послуг нада­ють безкоштовно, іншим — на пільгових умовах, ще іншим — у плат­ній формі. Безкоштовні послуги — це послуги соціально-культурних галузей соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров’я і деяких видів культурного обслуговування), розвиток цих послуг забезпечується за рахунок суспільних фондів споживання.

1.2. СТРУКТУРА СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ: ГАЛУЗІ ТА ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ

Студенти повинні знати, що до соціальної сфери належать галузі соціальної інфраструктури та такі види діяльності:

1. Діяльність із забезпечення ефективної зайнятості населення.

2. Діяльність з формування доходів членів суспільства.

3. Діяльність із соціального забезпечення і соціального захисту.

4. Діяльність, що забезпечує споживання, форми і способи їх задоволення.

5. Охорона здоров’я.

6. Народна освіта.

7. Торгівля та громадське харчування.

8. Житлове та комунальне господарство.

9. Діяльність з екологічного захисту громадян.

10. Культура і мистецтво.

1. Діяльність із забезпечення ефективної зайнятості населення

Ця діяльність здійснюється такими структурами, як Міністерство праці та соціальної політики України, Державна служба зай­нятості, Державний Фонд сприяння зайнятості, Інспекції служби зайнятості.

2. Діяльність з формування доходів членів суспільства

Діяльність з формування доходів членів суспільства здійснюють такі структури, як Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Міністерство праці та соціальної політики, Головна державна податкова інспекція та державні податкові інспекції за місцем постійного проживання громадян.

3. Діяльність із соціального забезпечення і соціального захисту

Діяльність із соціального забезпечення і захисту громадян здійснюють такі структури, як Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Міністерство праці та соціальної політики.

4. Діяльність, що забезпечує споживання, форми і способи їх задоволення

Студенти повинні пам’ятати, що споживання буває індивідуальним, а також загальним, ідеться про задоволення суспільних потреб в управлінні, науці, обороні, користуванні будовами, спорудами, приладами, засобами техніки.

Споживання індивідуальне — харчів, одежі, житла тощо — це споживання благ і послуг, які перебувають у приватній власності сімей чи індивідів; воно саморегулюється під впливом збільшення і розвитку виробництва, зростання доходів, зміни цін на товари і послуги.

Загальне споживання — це споживання засобів, що перебувають у державній чи колективній власності, яке може бути платним чи безплатним. Воно може прогнозуватись, плануватись, регулюватись. Споживання в цілому повинно мати чітко виважені організаційні, юридичні, власницькі та податкові межі, ґрунтуватись на рівновазі між попитом і пропозицією, між власне споживанням і нагромадженням.

З цього приводу Верховна Рада приймає Закон про Державний бюджет, де передбачаються розміри сумісного споживання через фінансування різних заходів.

5. Охорона здоров’я

Це галузь, що охоплює мережу поліклінік, лікарень, сана­то­ріїв, систему диспансеризації населення, інші заклади, підприємства медичного профілю, які призначені зміцнювати здоров’я людей, збільшувати довголіття народу, задовольняти потреби в медичному обслуговуванні, надавати лікувально-профілактичну допомогу.

6. Народна освіта

Галузь, що охоплює мережу закладів та установ, де навчаються учні та студенти, підвищують кваліфікацію спеціалісти та робітники і зайнято майже два мільйони фахівців, які готують висококваліфікованих спеціалістів.

7. Торгівля та громадське харчування

Це галузі, що здійснюють кінцеву реалізацію товарів з метою їх кінцевого споживання. Розвиток чи занепад цих галузей відбивається на стані та динаміці галузей і підприємств виробничої сфери, і навпаки.

8. Житлово-комунальне господарство та побутове обслуговування

Житлове господарство — це галузь, в якій створюється житловий фонд, де відбувається реконструкція і оновлення житла, його матеріально-технічне забезпечення і збереження; в цій галузі зосереджене комунальне господарство та комунальні послуги.

9. Діяльність з екологічного захисту громадян

Вона спрямована на забезпечення природокористування, збереження і збільшення природних ресурсів, підтримки екологічної безпеки людей завдяки оновленню виробничих фондів, підвищенню їх надійності і безаварійності; пошук засобів протистояння спробам підприємств і підприємців забруднювати навколишнє середовище, перевищувати нормативний рівень викидів, створення і поліпшення законодавства щодо захисту природних ресурсів від нищівного використання.

10. Культура і мистецтво

Це галузь і заклади, які призначені для духовного життя людей, утвердження норм моралі, виховання глибоких і твердих переконань громадян, прищеплення віри в гідність людини, в її високе призначення, це середовище, в якому вирощується і наснажується особистість, в якому громадяни вдосконалюють свої погляди на істину, формують свої відносини з іншими людьми.

Студенти повинні знати, що реалізація соціальної політики та розбудова соціальної сфери відповідно до пріоритетів національного, суспільного, культурного і духовного відродження обумовлює необхідність державного регулювання розвитку соціальної сфери.

Державні структури повинні регулювати виробництво дефіцитних товарів і послуг і не тільки не допускати згортання цього виробництва, а й добиватись його нарощування. З цією метою має здійснюватися структурна перебудова економіки у контексті досягнення практич­них і зрозумілих результатів, здійснюватись конверсія оборонних галузей, їх переорієнтація на створення сучасних технологій, на переоснащення виробництва продукції під запити споживачів, а також на безпосередній випуск товарів, особ­ливо, ко­ли він технологічно можливий без докорінної капіталомісткої мо­дерніза­ції виробництва.

У сучасних умовах вимогою до державного регулювання є забезпечення залежності рівня оплати праці від її результатів з тим, щоб за допомогою цього зацікавити найманих працівників на підприємствах усіх форм власності високопродуктивно працювати, стримувати зростання невиправданих витрат на виробництво, забезпечити їх зниження і на цій основі гальмувати зростання цін та інфляцію.

1.3. МЕТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

При розгляді цієї теми студенти повинні знати, що соціальна політика будь-якої держави передбачає визначення глибинних тенденцій розвитку в усіх сферах соціально-політичного життя, що обумовлюють процес розвитку соціального буття і соціальної безпеки людини та цілеспрямований вплив на них суб’єктів регулятивної діяльності. Політика такого типу має створити необхідний економічний механізм для розв’язання суперечності як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру в економіці, політиці, соціальних, духовних відносинах суспільства.

Становлення нової економічної системи, заснованої на ринкових відносинах, безпосередньо пов’язане з реформуванням існуючої соціальної політики. На сучасному етапі ринкових перетворень в Україні вже здійснено лібералізацію економіки та зовнішньо­економічної діяльності, розпочато приватизацію, практично ліквідовано адміністративно-командну і розподільчу систему управління, демократичнішими стали трудові відносини. В основному сформовано недержавний сектор економіки, фінансові та банківські структури, валютний і фондовий ринки та ринок цінних паперів. Разом з тим розрив економічних зв’язків у межах ко­лишнього союзу, нестача енергоносіїв, повільна конверсія знач­ної кількості підприємств оборонного комплексу призвели до спаду виробництва, вимушеної неповної зайнятості та безробіття, руйнування соціальної інфраструктури.

В умовах переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки проблема побудови нової соціальної політики визначається як заходи по соціальному захисту окремих категорій населення (пенсіонерів, студентів, інвалідів, багатодітних сімей тощо).

Метою соціальної політики держави є забезпечення рівноважного функціонування суспільства без струсів і потрясінь, досягнення в суспільстві злагоди, стабільності та соціальної цілісності, самодостатнього рівня життєдіяльності людей. Метою соціальної політики також є надання кожному членові суспільства можливості вільно розвиватися, реалізовувати свої здібності, одержувати дохід, поліпшувати добробут.

Метою і завданням політики соціального добробуту є поліпшен­ня життя людей шляхом підвищення життєвого і якісного рів­ня, утвердження соціальної справедливості і забезпечення найбіль­шої реалізації можливостей особи бути здоровим, освіченим і соціально активним громадянином держави.

Таким чином, головна мета соціальної політики в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки — зняти всі обмеження на шляху вільної економічної діяльності, дати можливість кожному працівникові, кожному трудовому колективу одержувати доходи відповідно до реального внеску в збільшення суспільного багатства і задоволення потреб суспільства та населення держави.

Розглядаючи це питання, студенти повинні знати, що Україна має бути самостійною, демократичною державою, творення якої поєднує соціальну, національну і політичну ідеї навколо її громадянина.

Модель соціального устрою в Україні повинна забезпечити: свободу, справедливість, братерство та творчу солідарність людей. У країні мають бути:

· економічна, політична й ідеологічна багатогранність;

· пріоритет прав і свобод людини;

· рівноправність усіх форм власності і господарювання;

· соціально орієнтована ринкова економіка;

· парламентсько-президентська модель державного правління з широкими повноваженнями регіонів, де управління місцевими справами реалізовуватиметься населенням і органами, що ним обираються.

У такому суспільстві мають поєднуватися:

¨ приватна та інші форми власності;

¨ пріоритет національних інтересів;

¨ приватна та патріотична ініціативи;

¨ можливості забезпечення достатку для всіх людей;

¨ щедрість народу України;

¨ справедливе і братнє господарювання.

Слід знати, що основними завданнями соціальної політики в умовах сьогодення є:

— забезпечення стабілізації рівня життя населення;

— сприяння розвитку України як суверенної демократичної, соціальної, правової держави;

— забезпечення конституційних прав і гарантій населенню;

— органічне поєднання політики фінансової стабілізації та еко­номічного зростання з соціальною політикою;

— визначення та здійснення заходів національної безпеки дер­жави у соціальній сфері;

— орієнтація соціальної політики на економічно активне населення, збереження і відтворення трудового потенціалу, утворення необхідної мотивації продуктивної праці, запобігання масовому безробіттю, проведення політики заохочення ефективного платоспроможного попиту населення;

— підвищення якості правових норм, забезпечення збалансованості законодавчих норм та реальних можливостей їх виконання;

— розробка державної стратегії формування середнього класу, механізму дотримання пропорції співвідношення між рівнями доходів різних верств населення;

— здійснення реформ у найважливіших напрямах соціальної політики: трудових відносин та оплати праці, рівня життя, зайнятості та соціального захисту населення, освіти, охорони здоров’я, культури, фізичної культури і спорту, відпочинку і туризму;

— збалансованість соціальних витрат держави;

— поетапне забезпечення соціальної спрямованості економіки в національних та регіональних економічних програмах;

— наближення національного законодавства до міжнародних стандартів відповідно до Європейської соціальної хартії, рішень ООН, конвенцій МОП, інших міжнародних норм;

— координація діяльності органів виконавчої влади щодо здійс­нення державних та регіональних програм.

Студенти повинні мати на увазі, що основні напрями соціальної політики в Україні це такі:

· підвищення добробуту за рахунок особистого трудового вкладу, підприємництва та ділової активності;

· надання відповідної допомоги по безробіттю, збереження робочих місць, фахової перепідготовки осіб, які втратили ро­боту;

· проведення глибокої пенсійної реформи, що буде забезпечувати справедливу систему пенсійних виплат з урахуванням трудового вкладу особи;

· створення адресної допомоги в грошовій та натуральній формах;

· сприяння всебічному державному захисту інтелектуального потенціалу суспільства, його ефективному використанню та примноженню;

· запобігання комерціалізації, забезпечення стабільного фінансування та державної підтримки розвитку духовної сфери, освіти, науки і культури;

· широка підтримка сім’ї, материнства та дитинства;

· проведення активної екологічної політики.

1.4. ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇНИ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

Вивчаючи це питання, студенти повинні знати основні принципи соціальної політики в умовах трансформації економіки у ринкову.

Перший принцип. Держава створює умови, за яких кожен працездатний громадянин самозабезпечується при солідарній підтримці суспільства. Держава повинна гарантувати людям таку життєдіяльність, за якої їх добробут має залежати тільки від їхньої праці, розумових здібностей, свідомого ставлення до своєї свободи і своєї відповідальності.

Соціальна ринкова економіка ставить за мету узгодити оптимальну економічну ефективність у виробництві товарів і послуг із соціальними гарантіями населенню і соціальною справедливістю в країні.

В основу ринкової економіки покладені:

· приватна власність на засоби виробництва;

· правові гарантії для підприємців, людей найманої праці, споживачів товарів і послуг;

· ефективна система управління;

· результативне застосування економічних стимулів;

· наявність контролюючих органів.

Другий принцип. Держава і суспільство допомагають хворим і непрацездатним на рівні, що відповідає економічним здобуттям і досягненням країни. Соціальна допомога має бути тимчасовою і розглядатись як побічний засіб, бо її організація обтяжлива для держави: вона вимагає створення розподільчого апарату, формування статистичної бази, законодавчих актів на підтримку допомоги. Держава може надавати цільову допомогу громадянам, які мають низькі доходи, щоб ці люди мали змогу формувати собі певне майно та нагромаджувати деякі доходи. Допомагати держава може виплатами премій за певними формами заохочення.

Третій принцип. Переважним напрямом соціальної підтримки і захисту населення має бути соціальне страхування. Кожний член суспільства повинен страхуватися і платити страхові внески, що є умовою наступного отримання благ, які надасть йому суспільство в скрутних ситуаціях. Принцип страхування має бути таким: роботодавці та наймані працівники виплачують із заробіт­ної плати внески в рівних частках до певного рівня. Розмір внеску має щорічно переглядатися залежно від змін у середній зарплаті, з якої і обчислюється страховий внесок. У випадках тимчасової непрацездатності громадяни країни повинні мати право на рівне за якістю медичне обслуговування незалежно від різниці у внесках по страхуванню. Держава повинна вдосконалювати пенсійне страхування, яке забезпечувало б престарілим людям, що відійшли від активної трудової діяльності, їхню частку в сукупному продукті. Згідно з державною соціальною політикою молоде працездатне населення повинно фінансувати пенсійне забезпечення тих, хто завершив свою трудову діяльність. За цією умовою між поколіннями громадян має діяти як соціальний, так і страховий принцип: той, хто платить більші внески або довше працював за інших, повинен одержувати вищу пенсію, хоч і не в повному обсязі своїх додаткових страхових внесків.

Четвертий принцип. Державні структури мають спрямовувати свої зусилля на подолання безробіття. Цю важливу проблему передусім мають розв’язувати підприємства і профспілки згідно з тарифними угодами. Ринок праці, хоч і діє за правилом рівноваги і пропозиції, все ж відрізняється від інших ринків своїми особливостями.

Усунути безробіття в короткі строки неможливо, але можна і не­об­хідно здійснювати заходи середньо- і довгострокового характеру.

По-перше, держава повинна створювати і здійснювати програми, призначені спонукати підприємства до інвестування виробництва, його розширення і створення нових робочих місць.

По-друге, держава має застосовувати важелі впливу на підвищення конкурентоспроможності підприємств. Це досягається за умови повного використання дорогоцінного виробничого устаткування шляхом застосування гнучкого графіку роботи, скорочення невиправдано високих витрат.

По-третє, в країні мають здійснюватись заходи по підвищенню кваліфікації працюючих, тому що багато людей втрачають роботу через недостатню кваліфікацію.

П’ятий принцип. Держава повинна створювати можливості для громадян країни щодо їхнього залучення до участі в суспільному житті, зокрема у створенні різних рухів, у форму­ванні страхових фондів, у започаткуванні діяльності кредитних спілок тощо.

Система господарювання і життєдіяльності має відповідати ідеалам цієї свободи. Вона має закріплюватись гарантіями про:

· недоторканність людської гідності;

· вільний розвиток кожного члена суспільства;

· свободу пересування, друку і слова;

· вільний вибір професії і місця роботи;

· ефективне використання засобів виробництва його влас­ни­ками.

Висновки

1. Соціальна сфера – це сукупність галузей і видів діяльності, які мають забезпечити задоволення потреб людей у матеріальних благах, послугах, відтворенні роду, створити умови для співіснування і співпраці людей у суспільстві згідно з відпрацьованими законами і правилами з метою створення мегаполісів, розвитку масових комунікацій, зміцнення держави.

2. До соціальної сфери належать галузі соціальної інфраструктури та такі види діяльності: діяльність із забезпечення ефективної зайнятості населення; діяльність з формування доходів членів суспільства; діяльність із соціального забезпечення і соціального захисту; діяльність, що забезпечує споживання, форми і способи їх задоволення; охорона здоров’я; народна освіта; торгівля та громадське харчування; житлове та комунальне господарство; діяльність з екологічного захисту громадян; культура і мистецтво.

3. Реалізація соціальної політики та розбудова соціальної сфери відповідно до пріоритетів національного, суспільного, культурного і духовного відродження обумовлює необхідність державного регулювання розвитку соціальної сфери.

4. Метою соціальної політики держави є забезпечення рівноважного функціонування суспільства без струсів і потрясінь, досягнення в суспільстві злагоди, стабільності та соціальної цілісності, самодостатнього рівня життєдіяльності людей.

5. Існує п’ять основних принципів соціальної політики: держава створює умови, за яких кожен працездатний громадянин само забезпечується; держава і суспільство допомагають хворим і непрацездатним; переважним напрямом соціальної підтримки і захисту населення має бути соціальне страхування; подолання безробіття; залучення громадян до участі в суспільному житті.

6. Модель соціального устрою в Україні повинна забезпечити: свободу, справедливість, братерство та творчу солідарність людей.