ВВЕ­ДЕ­НИЕ

НАР­КО­ТИЧЕС­КОЙ ЗА­ВИ­СИ­МО­СТИ

ГЕШ­ТАЛЬТ-ТЕ­РА­ПИЯ

Ар­ту­ра Дом­бров­ско­го

ДИ­ПЛОМ­НАЯ РА­БО­ТА

Види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.

Екологічні правопорушення тягнуть за собою юридичну відпові­дальність винних суб'єктів.

В основу класифікації юридичної відповідальності за порушен­ня екологічного законодавства покладено характер санкції, яка зас­тосовується за вчинення правопорушення. Згідно з цим критерієм вона поділяється на: кримінальну, адміністративну, цивільно-право­ву і дисциплінарну.

Фізичні і юридичні особи, винні в порушенні екологічного зако­нодавства, притягуються у встановлених законом порядку і випадках до відповідальності.

Стосовно кожного з названих вище видів юридичної відповідаль­ності санкції за екологічні правопорушення і порядок їх застосуван­ня мають свою специфіку.

Суть цивільно-правової відповідальності за порушення екологі­чного законодавства полягає у покладенні на особу, винну у вчиненні екологічного правопорушення, несприятливих майнових наслідків (санкцій). Крім загальних умов юридичної відповідальності необхідною умовою цивільно-правової відповідальності в галузі екології висту­пає неправомірність дій громадянина або юридичної особи, на­слідком яких є майнова шкода (здоров'ю людей, майну; природним ресурсам тощо). При відсутності такої шкоди питання про цивільно-правову відповідальність не виникає.

Застосування цивільно-правової відповідальності за екологічні правопорушення характеризується в першу чергу тим, що крім збитків, які виражені у грошовій формі, у результаті неправомірних дій можливе завдання екологічної шкоди.

У тих випадках, коли за екологічні правопорушення не настає ні кримінальна, ні адміністративна відповідальність, можливе настання дисциплінарної відповідальності. Вона застосовується на підставі загальних норм трудового законодавства за дисциплінарні проступки екологічного характеру. Суб’єкти цієї відповідальності є працівники підприємств, установ і організацій, а також відповідні посадові особи.

(на­блю­де­ния, тео­рия, прак­ти­ка)

В раз­личных куль­ту­рах на всех со­ци­аль­ных уров­нях, из пер­вых пись­мен­ных ис­точни­ков из­вест­но о стрем­ле­нии чело­ве­ка к упот­реб­ле­нию ве­ществ спо­соб­ных из­ме­нить его соз­на­ние, вос­при­ятие, со­стоя­ние. Диа­па­зон при­ме­не­ния этих ве­ществ рас­про­стра­нил­ся от выс­ших ре­ли­ги­оз­ных (куль­тур­ных) об­ря­дов, до “ал­ко­го­лиз­ма обык­но­вен­но­го”. Так­же и спи­сок на­име­но­ва­ний их ог­ро­мен и по­сто­ян­но по­пол­ня­ет­ся. В боль­шей сте­пе­ни ус­лов­но, я вы­де­лю те из них, ко­то­рые при­ня­то на­зы­вать соб­ст­вен­но нар­ко­ти­ка­ми, про­бле­мы свя­зан­ные с ни­ми и воз­мож­но­сти ре­ше­ния этих про­блем. То что еще 200 лет на­зад бы­ло тай­ной муд­ре­цов, а в умах обы­ва­те­ля жи­ло как мечта о вол­шеб­ной па­лочке, ис­пол­няю­щей все же­ла­ния, ста­ло впол­не дос­туп­ной “ре­аль­но­стью” и очень хо­ро­шим биз­не­сом. С при­хо­дом древ­них куль­тур в за­пад­ную “ра­цио­наль­ную” ци­ви­ли­за­цию, был вы­пу­щен монстр, ис­кус­ст­во об­ще­ния с ко­то­рым, бы­ло ос­но­ва­тель­но за­бы­то. В ре­зуль­та­те мы име­ем од­ну из де­сят­ка са­мых тя­же­лых про­блем на­ше­го вре­ме­ни - нар­ко­ма­ния.

В ан­тичном ми­ре им­пе­ра­тор Марк Ав­ре­лий был по­клон­ни­ком опия, кар­ди­нал Ри­ше­лье упот­реб­лял нар­ко­ти­ки. Не­мец­кий пи­са­тель Карл Гучков зло­упот­реб­лял сно­твор­ным хло­ра­лом. Ве­ли­кий аме­ри­кан­ский пи­са­тель Ал­лан По упот­реб­лял опий, при­вед­ший его к отчая­нию, бе­зу­мию и смер­ти: умер при стран­ных, не­вы­яс­нен­ных об­стоя­тель­ст­вах. Га­ши­ши был не­по­сред­ст­вен­ной причиной пси­хичес­кой бо­лез­ни и без­вре­мен­ной смер­ти Шар­ля Бод­ле­ра. То же случилось с Эдит Пи­аф. Та­ких ку­ми­ров ро­ка, как Эл­вис Пре­стли, Джим­ми Хен­д­рикс све­ли в мо­ги­лу нар­ко­ти­ки...

С об­лож­ки од­но­го из жур­на­лов Юне­ско “Курь­ер”, оза­глав­лен­ной “Нар­ко­ти­ки - рас­пад личнос­ти”, смот­рят рас­ко­ло­тые на кус­ки ли­цо и череп чело­ве­ка. Древ­не­гречес­кий миф рас­ска­зы­ва­ет о пре­крас­ном юно­ше Нар­цис­се, сы­не речно­го бо­га Ке­фис­са и На­яды (речной Ним­фы) Ли­рио­пы. Уви­дев в во­де свое изо­бра­же­ние, Нар­цисс влю­бил­ся в се­бя и зачах. Бо­ги пре­вра­ти­ли его в цве­ток. Гречес­кое имя Нар­цисс (так­же Нар­кисс) вос­хо­дит к гречес­ко­му нар­ко­зис - смерть, от нар­као - коченеть, це­пе­неть и нар­коэ - оце­пе­не­ние, па­ра­лич. От­сю­да - нар­ко­ти­ки, нар­ко­тичес­кий... Нар­ко­зис, нар­кэ - в род­ст­ве с гречес­ким сло­вом нек­рос - мерт­вый, труп и нек­ро­зис - смерть (срав­ни нек­ро­лог, нек­ро­поль - клад­би­ще).[Бла­тов­ский]

Дан­ная ра­бо­та пред­став­ля­ет со­бой опи­са­ние при­ме­не­ния Геш­тальт-под­хо­да к те­ра­пии нар­ко­тичес­кой за­ви­си­мо­сти, от­ра­жен­ной в трех со­став­ляю­щих:

1) мои на­блю­де­ния и идеи, сфор­ми­ро­вав­шие­ся в ре­зуль­та­те го­да ра­бо­ты в реа­би­ли­та­ци­он­ной нар­ко­тичес­кой ком­му­не в качес­т­ве пси­хо­ло­га;

2) воз­ник­шая в ре­зуль­та­те это­го опы­та тео­рия фан­том­но­го цикл-кон­так­та (фан­том­но­го опы­та);

3) опыт при­ме­не­ния этой тео­рии в прак­ти­ке те­ра­пии нар­ко­тичес­кой за­ви­си­мо­сти.

Этой ра­бо­той я стрем­люсь пред­ста­вить взгляд на нар­ко­ма­нию с по­зи­ции тео­рии, прак­ти­ки и фи­ло­со­фии Геш­тальт-те­ра­пии. Вме­сте с тем стре­мясь на­ме­тить гра­ни­цы воз­мож­но­сти Геш­таль­та при­ме­ни­тель­но к этой про­бле­ме, со­хра­няя об­щую тра­ди­цию Геш­тальт-под­хо­да к ас­си­ми­ля­ции и ин­те­гра­ции смеж­ных взгля­дов на про­цесс и це­ли те­ра­пии нар­ко­тичес­кой за­ви­си­мо­сти.

С фак­том взаи­мо­дей­ст­вия чело­ве­ка с нар­ко­ти­ка­ми свя­за­ны раз­личные про­яв­ле­ния жиз­ни: ре­ли­ги­оз­ный, транс­цен­дент­ный опыт; ме­ди­ци­на; по­ли­ти­ка; со­цио­ло­гия; да­же нар­ко­те­ра­пия и нар­коа­на­лиз. Вме­сте с тем свою ра­бо­ту я по­свя­щаю толь­ко про­бле­ме нар­ко­ма­нии - па­то­ло­гичес­кой за­ви­си­мо­сти от нар­ко­ти­ков, ста­вя сво­ей це­лью:

1) вы­яс­нить диа­па­зон воз­мож­но­стей Геш­тальт-под­хо­да те­ра­пии нар­ко­тичес­кой за­ви­си­мо­сти;

2) фор­ми­ро­ва­ние и обос­но­ва­ние тео­ре­тичес­кой опо­ры та­кой те­ра­пии.

Струк­ту­ра ра­бо­ты по­строе­на кон­гру­энт­но ее со­став­ляю­щим:

1 часть - опи­са­ние мое­го опы­та взаи­мо­дей­ст­вия с нар­ко­ма­на­ми, воз­ник­ших в ре­зуль­та­те это­го идей;

2 часть - опи­са­ние тео­рии те­ра­пии нар­ко­тичес­кой за­ви­си­мо­сти;

3 часть - опи­са­ние опы­та реа­ли­за­ции этой тео­рии.

В за­ключитель­ной час­ти я вы­ска­зы­ваю не­ко­то­рые со­об­ра­же­ния, с по­зи­ции Геш­таль­та, на эзо­те­ричес­кие и те­ра­пев­тичес­кие ас­пек­ты при­ме­не­ния и взаи­мо­дей­ст­вия с нар­ко­ти­ка­ми.