Патронат.
Нове сімейне законодавство передбачає запровадження патронату над дітьми. За договором про патронат орган опіки і піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причини позбавлена батьківського догляду, па виховання в сім'ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття.
СК визначає, що за виховання дитини патронатному вихователю встановлюється плата, розмір якої визначається за його домовленістю з органом опіки і піклування. Па передачу дитини в сім'ю патронатного вихователя погрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, коли може свідомо це висловити.
Договір про патронат може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду в разі невиконання вихователем своїх обов'язків або якщо між ним та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають виконанню обов'язків за договором.
Опіка і піклування.
Опіка і піклування встановлюються для виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті, хвороби батьків, позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, та для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей, а також для захисту таких прав повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і викопувати свої обов'язки.
Встановлення опіки чи піклування пояснюється різним обсягом їх цивільної дієздатності. Так, відповідно до ст. 31 ЦК фізична особа, як не досягла 14 років, має часткову цивільну дієздатність. Вона може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини і здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Малолітня особа не несе відповідальності за заподіяну нею шкоду. Ця шкода відшкодовується її батьками (усиновлювачами), опікуном або іншою фізичною особою, яка па правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за нею.
Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, зобов'язаного здійснювати нагляд за нею, а також під час перебування у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, ці заклади мають відшкодовувати шкоду, якщо не доведуть, що її було заподіяно не з їхньої вини (ч. 1-3 ст. 1178 ЦК).
Особа у віці від 14 до 18 років відповідно до ст. 32 ЦК мас неповну цивільну дієздатність, обсяг якої набагато ширший за обсяг цивільної дієздатності малолітньої дитини. Так, неповнолітня особа може самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; бути учасником (засновником) юридичних осіб; самостійно укладати договір банківського кладу і розпоряджатися вкладом, внесеним нею па своє ім'я, та ін.
Опіка і піклування над дитиною встановлюються органом опіки та піклування, а також судом. Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. У разі призначення дитині опікуна або піклувальника враховуються їх особисті якості, здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
Індивідуальна самостійна робота
Питання з теми для самостійного вивчення та осмислення :
1. Підстави виникнення правовідносин між батьками і дітьми.
2. Правовідносини між подружжям з приводу належного їм майна.
Підготувати реферат на тему:
1. Позовна давність у сімейному праві.
2. Застосування сімейного законодавства України до іноземців та осіб без громадянства.
3. Застосування законів іноземних держав та міжнародних договорів в Україні у сфері регулювання сімейних правовідносин.
Тема 5. Основи трудового законодавства України.
Навчальна мета:ознайомити студентів з основними нормативно-правовими актами, які регулюють трудові правовідносини в Україні.
Основна проблема:засвоєння сутності понять трудового договору, колективного договору, робочого часу, трудової дисципліни, матеріальної відповідальності, трудових спорів.
Основні поняття теми:
Колективний договір – це нормативно-правовий договір, що укладається на виробничому рівні між роботодавцем і найманим працівником з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів суб’єктів соціального партнерства.
Трудовий договір – це угода про працю між роботодавцем і найманим працівником.
Робочий час – це норма тривалості часу, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов’язки відповідно до закону і правил внутрішнього розпорядку.
Трудова дисциплінаполягає у точному, сумлінному і неухильному виконанні кожним працівником покладених на нього трудових обов’язків.