Класифікація інформації, що використовується в аудиті

Звітна інформація формується у вигляді звітів внаслідок господарської діяльності у системі бухгалтерського обліку.

За ступенем інформаційної деталізації економічну інформацію поділяють на аналітичну і синтетичну. Перша формується на рахун­ках аналітичного обліку, а друга — на рахунках синтетичного обліку.

За періодом формування інформація поділяється на оперативну, поточну і прогнозну. Оперативну інформацію аудитор використо­вує при контролі об'єктів аудиту в момент здійснення господарсь­ких операцій. Поточна інформація використовується після завершен­ня господарських операцій звітного періоду. Прогнозна інформація міститься в бізнес-планах, проектах та інших джерелах і характери­зує об'єкти аудиторського контролю на перспективу. Цю інформа­цію аудитор може використовувати при здійсненні різних видів аудиторських послуг, наприклад у прогнозному аналізі.

Залежно від ступеня перетворення інформації в процесі обробки доцільно виділити такі її види: вхідна, проміжна і підсумкова.

За джерелами отримання інформацію, яку використовують в аудиті, можна поділити на інформацію оперативного, бухгалтерсь­кого і статистичного обліку й звітності; внутрішнього контролю, відомчого контролю, попереднього аудиторського контролю.

Інформація оперативного обліку не завжди зафіксована в доку­ментах. Проте аудитор може сам її терміново отримати — по теле­фону, факсу. Найдоказовішою інформацією про об'єкти контролю є, звичайно, дані бухгалтерського обліку (фінансового, управлінсь­кого) і звітності.

При здійсненні аналізу фінансово-господарської діяльності, фі­нансового стану підприємства аудитор часто використовує дані ста­тистичної звітності.

На суб'єктах аудиту ревізори та спеціалісти різних відділів здійснюють певний внутрішньогосподарський контроль. Тому зовніш­ній аудитор значною мірою покладається на результати внутріш­ньогосподарського контролю. Основними джерелами такої інфор­мації є акт комплексної ревізії, тематичних перевірок, матеріали ін­вентаризації тощо.

Важливе джерело отримання інформації про об'єкти аудиту становлять матеріали перевірки зовнішнього контролю. Його здебі­льшого здійснюють органи податкової служби, контрольно-ревізій­ного управління, пенсійного фонду та ін.

Відомчий контроль діє переважно на державних підприємствах об'єднаннях (контроль органів управління, міністерств, відомств). Його здійснюють також у системі споживчої кооперації ревізійні комісії (відділи), створені на рівні районних і обласних споживспілок. Для зовнішнього аудитора джерелом інформації при перевірці підприємств споживчої кооперації можуть бути акти комплексних і тематичних перевірок ревізійних служб цієї системи.

Важливим джерелом інформації для зовнішнього аудиту є ауди­торський висновок попередньої перевірки. Коли на підприємстві аудит здійснює один і той самий аудитор (аудиторська фірма), то використовують робочі документи попереднього аудитора. Форму і зміст робочих документів аудитора регламентує МСА №230 «Докумен­тація». В цьому нормативі зазначено, що у випадках періодичного проведення аудиту деякі файли робочих документів потрібно регу­лярно поновлювати разом з інформацією постійного значення для проведення наступних аудитів. До робочих документів належать плани і робочі програми, копії бесід аудитора з експертами, консультантами, матеріально відповідальними особами, менеджерами, листи, отримані від банків, страхових компаній, підприємств-партнерів, копії догово­рів, первинних документів, фінансової звітності тощо.

Залежно від ступеня доказовості інформацію можна класифіку­вати на доказову і недоказову. Досить часто навіть така, здавалося б, на перший погляд, доказова інформація, яку містять первинні документи, іноді потребує від аудитора додаткової перевірки, і він змушений звертатися з листами для підтвердження здійснення тих чи інших господарських операцій до банків, страхових компаній, покупців, постачальників та ін.

Важливими ознаками класифікації інформаційного забезпечення аудиту є ступінь деталізації, тривалість зберігання і спосіб форму­вання інформації. За ступенем деталізації інформація може поділя­тися на загальну і конкретну. Загальну інформацію містять бух­галтерська і статистична звітність та інші носії і вона не може слу­гувати абсолютно достовірним джерелом даних про об'єкти контро­лю. Конкретну інформацію про об'єкти контролю мають зазвичай первинні документи (рахунок-фактура, накладна, вимога, доручен­ня, прибуткові і видаткові касові ордери тощо), які безпосередньо відображають господарські операції. Первинні документи дають до­стовірнішу інформацію про господарські факти-явища або процеси.

Для аудиту важливе значення має тривалість зберігання носіїв економічної інформації. За цією ознакою інформація буває тривалого і нетривалого зберігання. Термін зберігання документів у постій­ному архіві підприємства для кожного виду документів встанов­лює Головне архівне управління.

За способом формування інформація, використовувана в аудиті, буває сформованою вручну, в напівавтоматичному та автоматизова­ному режимах. Відсутність у багатьох підприємствах коштів не дає їм змоги придбати засоби автоматизованої обробки інформації. Це призводить до того, що на підприємствах дуже часто первинні до­кументи виписуються вручну, а їх обробка, в кращому випадку, здійснюється лише за допомогою калькуляторів.

Широке використання на підприємствах сучасних персональних комп'ютерів на робочих місцях бухгалтера (АРМ), завідувача скла­дом, майстрів виробництва та ін., об'єднаних в єдину мережу, дає змогу формувати інформацію в автоматичному режимі. При цьому способі обробки інформації первинні документи формуються за допомогою комп'ютерів, а їх інформація формує базу даних. Обробка даних бухгалтерського обліку в місцях здійснення господарських операцій, що ґрунтуються на використанні АРМ, персональних комп'ютерів і локальних мереж, дає змогу формувати і вести не тільки локальні бази даних, а й використовувати для аудиторсь­кого контролю централізовану базу даних.

Отже, розглянута класифікація інформації, яку використовують в аудиті, має наукове і практичне значення. Вона допомагає аудито­ру краще орієнтуватися у великому обсязі та спектрі інформаційного забезпечення і правильно використовувати інформацію, що характе­ризує об'єкти контролю для збирання необхідних аудиторських до­казів. Проте науково-практичне значення має не тільки класифіка­ція, а й систематизація інформаційного забезпечення аудиту.

Інформаційна база аудиту для кожної стадії процесу аудиту (початкова, стадія дослідження, завершальна) і відповідно їх етапів буде різною. На початковій стадії аудитор здійснює перевірку в такій послідовності: вибір суб'єкта аудиту, ознайомлення з його бізнесом та станом обліку. Наступний крок — вивчення статуту і установчих документів та правових зобов'язань клієнта. В подальшому аудитор вивчає надійність системи обліку і внутрішнього контролю та здій­снює оцінку величини аудиторського ризику.. Зауважуючи перелічені види робіт аудитора на початковій стадії процесу аудиту, до його інформацій­ного забезпечення можна ввести такі джерела інформації: міжнаро­дні й національні нормативи аудиту, законодавчо-нормативні до­кументи, що регулюють господарсько-фінансову діяльність суб'єк­та перевірки, бухгалтерський облік і аудит в Україні, статут, уста­новчі документи, правові зобов'язання клієнта, акти і висновки ко­нтролюючих органів за звітний період, матеріали внутрішнього контролю тощо.

До стадії дослідження належать: вивчення господарських опера­цій, тестування контрольних моментів або перевірка облікових за­писів, коригування плану і робочої програми, перевірка (аналіз) фінансової звітності. Найхарактернішими джерелами інформації, що використовують у процесі аудиту на стадії дослідження, є: МСА (№ 220, 230, 240, 320, 500-620 та ін.), первинні документи, реєстри бухгалтерського обліку і звітність, нормативно-довідкове забезпечення процедур аудиту, довідки, листи, отримані від третіх осіб, письмове пояснення посадових осіб тощо.

На завершальній стадії аудитор оцінює отримані результати перевірки (доказів), написання звіту замовнику та складає ау­диторський висновок і акт виконаних робіт. Джерелами інфор­мації для завершальної стадії аудиту слугують МСА (№ 260, 700, 710, 720 та ін.), робочі документи аудитора, висновки експертів та інші матеріали, що характеризують об'єкти аудиторського контролю.

Отже, для наступних стадій процесу аудиту, з одного боку, використовується інформація попередніх стадій, а з іншого — джерела інформації, характерні тільки для конкретної стадії проце­су аудиту.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Кулаковська Л.П. Основи аудиту: Навч. посібник. — Житомир: ЖІТІ, 2000. — С. 104-122, 149-183.

2. Стандарти аудиту та етики. Видання МФБ 2001 р. Аудиторська палата України. - К.: ТОВ "Парітет-інформ", 2003. - С. 710.

3. Рудницький В.С., Гончарук Я.А. Аудит. - Львів: Оріяна-Нова, 2004. - С. 63-107.