Класифікація інформації, що використовується в аудиті


№ за/п Ознака класифікації Види інформації, що використовують в аудиті
1. Зміст інформації   1.1. Законодавча 1.2. Планово-нормативна 1.3. Договірна 1.4. Технологічна 1.5. Організаційно-управлінська 1.6. Фактографічна
2. Характер оцінки об'єктів аудиту 2.1. Пряма 2.2. Непряма 2.3. Опосередкована
3. Суб'єкт аудиту 3.1. Внутрішня 3.2. Зовнішня
4. Пізнавальність інформації 4.1. Релевантна 4.2. Нерелевантна
5. Спосіб відображення 5.1. Алфавітна 5.2. Цифрова 5.3. Алфавітно-цифрова 5.4. Графічна
6. Спосіб подання 6.1. Директивна 6.2. Розпорядна 6.3. Звітна
7. Ступінь інформаційної дета­лізації 7.1. Аналітична 7.2. Синтетична
8. Період формування інформації 8.1. Оперативна 8.2. Поточна 8.3. Прогнозна
9. Ступінь перетворення інформації в процесі обробки 9.1. Вхідна 9.2. Проміжна 9.3. Підсумкова
10. Джерела отримання   10.1. Оперативного обліку 10.2. Бухгалтерського обліку і звітності 10.3. Статистичного обліку і звітності 10.4. Внутрішнього контролю 10.5. Зовнішнього контролю 10.6. Відомчого контролю 10.7. Попереднього аудиторського контролю
11. Ступінь доказовості 11.1. Доказова 11.2. Недоказова
12. Ступінь деталізації 12.1. Загальна 12.2. Конкретна
13. Тривалість зберігання 13.1. Тривалого зберігання 13.2. Нетривалого зберігання
14. Спосіб формування інформації 14.1. Сформована вручну 14.2. У напівавтоматичному режимі 14.3. В автоматичному режимі

 

Звітна інформація формується у вигляді звітів внаслідок господарської діяльності у системі бухгалтерського обліку.

За ступенем інформаційної деталізації економічну інформацію поділяють на аналітичну і синтетичну. Перша формується на рахун­ках аналітичного обліку, а друга — на рахунках синтетичного обліку.

За періодом формування інформація поділяється на оперативну, поточну і прогнозну. Оперативну інформацію аудитор використо­вує при контролі об'єктів аудиту в момент здійснення господарсь­ких операцій. Поточна інформація використовується після завершен­ня господарських операцій звітного періоду. Прогнозна інформація міститься в бізнес-планах, проектах та інших джерелах і характери­зує об'єкти аудиторського контролю на перспективу. Цю інформа­цію аудитор може використовувати при здійсненні різних видів аудиторських послуг, наприклад у прогнозному аналізі.

Залежно від ступеня перетворення інформації в процесі обробки доцільно виділити такі її види: вхідна, проміжна і підсумкова.

За джерелами отримання інформацію, яку використовують в аудиті, можна поділити на інформацію оперативного, бухгалтерсь­кого і статистичного обліку й звітності; внутрішнього контролю, відомчого контролю, попереднього аудиторського контролю.

Інформація оперативного обліку не завжди зафіксована в доку­ментах. Проте аудитор може сам її терміново отримати — по теле­фону, факсу. Найдоказовішою інформацією про об'єкти контролю є, звичайно, дані бухгалтерського обліку (фінансового, управлінсь­кого) і звітності.

При здійсненні аналізу фінансово-господарської діяльності, фі­нансового стану підприємства аудитор часто використовує дані ста­тистичної звітності.

На суб'єктах аудиту ревізори та спеціалісти різних відділів здійснюють певний внутрішньогосподарський контроль. Тому зовніш­ній аудитор значною мірою покладається на результати внутріш­ньогосподарського контролю. Основними джерелами такої інфор­мації є акт комплексної ревізії, тематичних перевірок, матеріали ін­вентаризації тощо.

Важливе джерело отримання інформації про об'єкти аудиту становлять матеріали перевірки зовнішнього контролю. Його здебі­льшого здійснюють органи податкової служби, контрольно-ревізій­ного управління, пенсійного фонду та ін.

Відомчий контроль діє переважно на державних підприємствах об'єднаннях (контроль органів управління, міністерств, відомств). Його здійснюють також у системі споживчої кооперації ревізійні комісії (відділи), створені на рівні районних і обласних споживспілок. Для зовнішнього аудитора джерелом інформації при перевірці підприємств споживчої кооперації можуть бути акти комплексних і тематичних перевірок ревізійних служб цієї системи.

Важливим джерелом інформації для зовнішнього аудиту є ауди­торський висновок попередньої перевірки. Коли на підприємстві аудит здійснює один і той самий аудитор (аудиторська фірма), то використовують робочі документи попереднього аудитора. Форму і зміст робочих документів аудитора регламентує МСА №230 «Докумен­тація». В цьому нормативі зазначено, що у випадках періодичного проведення аудиту деякі файли робочих документів потрібно регу­лярно поновлювати разом з інформацією постійного значення для проведення наступних аудитів. До робочих документів належать плани і робочі програми, копії бесід аудитора з експертами, консультантами, матеріально відповідальними особами, менеджерами, листи, отримані від банків, страхових компаній, підприємств-партнерів, копії догово­рів, первинних документів, фінансової звітності тощо.

Залежно від ступеня доказовості інформацію можна класифіку­вати на доказову і недоказову. Досить часто навіть така, здавалося б, на перший погляд, доказова інформація, яку містять первинні документи, іноді потребує від аудитора додаткової перевірки, і він змушений звертатися з листами для підтвердження здійснення тих чи інших господарських операцій до банків, страхових компаній, покупців, постачальників та ін.

Важливими ознаками класифікації інформаційного забезпечення аудиту є ступінь деталізації, тривалість зберігання і спосіб форму­вання інформації. За ступенем деталізації інформація може поділя­тися на загальну і конкретну. Загальну інформацію містять бух­галтерська і статистична звітність та інші носії і вона не може слу­гувати абсолютно достовірним джерелом даних про об'єкти контро­лю. Конкретну інформацію про об'єкти контролю мають зазвичай первинні документи (рахунок-фактура, накладна, вимога, доручен­ня, прибуткові і видаткові касові ордери тощо), які безпосередньо відображають господарські операції. Первинні документи дають до­стовірнішу інформацію про господарські факти-явища або процеси.

Для аудиту важливе значення має тривалість зберігання носіїв економічної інформації. За цією ознакою інформація буває тривалого і нетривалого зберігання. Термін зберігання документів у постій­ному архіві підприємства для кожного виду документів встанов­лює Головне архівне управління.

За способом формування інформація, використовувана в аудиті, буває сформованою вручну, в напівавтоматичному та автоматизова­ному режимах. Відсутність у багатьох підприємствах коштів не дає їм змоги придбати засоби автоматизованої обробки інформації. Це призводить до того, що на підприємствах дуже часто первинні до­кументи виписуються вручну, а їх обробка, в кращому випадку, здійснюється лише за допомогою калькуляторів.

Широке використання на підприємствах сучасних персональних комп'ютерів на робочих місцях бухгалтера (АРМ), завідувача скла­дом, майстрів виробництва та ін., об'єднаних в єдину мережу, дає змогу формувати інформацію в автоматичному режимі. При цьому способі обробки інформації первинні документи формуються за допомогою комп'ютерів, а їх інформація формує базу даних. Обробка даних бухгалтерського обліку в місцях здійснення господарських операцій, що ґрунтуються на використанні АРМ, персональних комп'ютерів і локальних мереж, дає змогу формувати і вести не тільки локальні бази даних, а й використовувати для аудиторсь­кого контролю централізовану базу даних.

Отже, розглянута класифікація інформації, яку використовують в аудиті, має наукове і практичне значення. Вона допомагає аудито­ру краще орієнтуватися у великому обсязі та спектрі інформаційного забезпечення і правильно використовувати інформацію, що характе­ризує об'єкти контролю для збирання необхідних аудиторських до­казів. Проте науково-практичне значення має не тільки класифіка­ція, а й систематизація інформаційного забезпечення аудиту.

Інформаційна база аудиту для кожної стадії процесу аудиту (початкова, стадія дослідження, завершальна) і відповідно їх етапів буде різною. На початковій стадії аудитор здійснює перевірку в такій послідовності: вибір суб'єкта аудиту, ознайомлення з його бізнесом та станом обліку. Наступний крок — вивчення статуту і установчих документів та правових зобов'язань клієнта. В подальшому аудитор вивчає надійність системи обліку і внутрішнього контролю та здій­снює оцінку величини аудиторського ризику.. Зауважуючи перелічені види робіт аудитора на початковій стадії процесу аудиту, до його інформацій­ного забезпечення можна ввести такі джерела інформації: міжнаро­дні й національні нормативи аудиту, законодавчо-нормативні до­кументи, що регулюють господарсько-фінансову діяльність суб'єк­та перевірки, бухгалтерський облік і аудит в Україні, статут, уста­новчі документи, правові зобов'язання клієнта, акти і висновки ко­нтролюючих органів за звітний період, матеріали внутрішнього контролю тощо.

До стадії дослідження належать: вивчення господарських опера­цій, тестування контрольних моментів або перевірка облікових за­писів, коригування плану і робочої програми, перевірка (аналіз) фінансової звітності. Найхарактернішими джерелами інформації, що використовують у процесі аудиту на стадії дослідження, є: МСА (№ 220, 230, 240, 320, 500-620 та ін.), первинні документи, реєстри бухгалтерського обліку і звітність, нормативно-довідкове забезпечення процедур аудиту, довідки, листи, отримані від третіх осіб, письмове пояснення посадових осіб тощо.

На завершальній стадії аудитор оцінює отримані результати перевірки (доказів), написання звіту замовнику та складає ау­диторський висновок і акт виконаних робіт. Джерелами інфор­мації для завершальної стадії аудиту слугують МСА (№ 260, 700, 710, 720 та ін.), робочі документи аудитора, висновки експертів та інші матеріали, що характеризують об'єкти аудиторського контролю.

Отже, для наступних стадій процесу аудиту, з одного боку, використовується інформація попередніх стадій, а з іншого — джерела інформації, характерні тільки для конкретної стадії проце­су аудиту.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Кулаковська Л.П. Основи аудиту: Навч. посібник. — Житомир: ЖІТІ, 2000. — С. 104-122, 149-183.

2. Стандарти аудиту та етики. Видання МФБ 2001 р. Аудиторська палата України. - К.: ТОВ "Парітет-інформ", 2003. - С. 710.

3. Рудницький В.С., Гончарук Я.А. Аудит. - Львів: Оріяна-Нова, 2004. - С. 63-107.