Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.


Згідно з ч. 5 ст. 110 КПК постанова слідчого, прокурора складається з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:

- місце і час прийняття постанови;

- прізвище, ім’я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову;

2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:

- зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови;

- мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК;

3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:

- зміст прийнятого процесуального рішення;

- місце та час (строки) його виконання;

- особу, які належить виконати постанову;

- можливість та порядок оскарження постанови.

Постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне рішення. Цей документ, прийнятий слідчим, прокурором в межах компетенції згідно із законом, є обов’язковим для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких він стосується.

Відповідно до ст. 104 КПК, у випадках, передбачених КПК, хід і результати проведення процесуальної дії фіксується у протоколі.

У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається в протоколі.

Якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому випадку у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на носії інформації, який додається до нього.

Протокол складається з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:

- місце, час проведення та назву процесуальної дії;

- особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім’я, по батькові, посада);

- всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);

- інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

2) описової частини, яка повинна містити відомості про:

- послідовність дій;

- отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

3) заключної частини, яка повинна містити відомості про:

- вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації;

- спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу;

- зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності - понятих.

Провадження певної групи слідчих дій, які найбільшою мірою пов’язані з обмеженням прав та законних інтересів громадян, а також втручаються в сферу їх особистого життя, можливе лише за мотивованою ухвалою слідчого судді. До таких слідчих (розшукових) дій відносяться обшук (огляд) житла або іншого володіння особи, накладення арешту на кореспонденцію, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, зняття інформації з електронних інформаційних систем та ін. У випадку необхідності провадження вказаних слідчих (розшукових) дій, за наявності законних та достатніх підстав слідчий за згодою прокурора звертається з мотивованим клопотанням до слідчого судді (зміст згаданого процесуального документа буде висвітлений під час характеристики питання «Процесуальне оформлення дій і рішень слідчого, направлених на отримання (збирання) та перевірку доказів».

Обвинувальний акт - це підсумковий документ, який складається слідчим або прокурором після закінчення досудового розслідування, в якому формулюється обвинувачення. Обвинувальний акт є одним з найважливіших процесуальних документів, який складається лише після того, як будуть зібрані всі докази по справі і у слідчого в результаті процесу доказування сформується остаточне внутрішнє переконання про винуватість обвинуваченого.

Згідно із ст. 291 КПК обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Обвинувальний акт повинен містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, що його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

До обвинувального акта додається:

1) реєстр матеріалів досудового розслідування;

2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування;

3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування;

4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.

Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Вимоги, що висуваються до процесуальних актів досудового розслідування.Вимоги, які висуваються до процесуальних актів досудового розслідування - це сукупність обов’язкових, заснованих на приписах кримінального процесуального законодавства та засадах кримінального провадження, а також на рекомендаціях судово-слідчої практики і теорії кримінального процесу умов (правил), яким повинні відповідати як процесуальні дії і рішення суб’єктів кримінальної процесуальної діяльності, так і процесуальні документи, якими оформлюється прийняття таких рішень або провадження таких дій.

Аналіз чинного кримінального процесуального законодавства свідчить про те, що деякі з його норм визначають безпосередні вимоги, які висуваються до тих чи інших процесуальних документів. Разом з тим, у Кримінальному процесуальному кодексі України відсутні норми, які б визначали загальні вимоги, яким повинні відповідати всі процесуальні акти досудового розслідування. Саме тому, доцільно виділити три групи вимог, що висуваються до процесуальних актів досудового розслідування:

- вимоги, які безпосередньо визначені в законі, а саме законність, обґрунтованість, мотивованість і справедливість;

- вимоги, які прямо не сформульовані у кримінальному процесуальному законі в якості спеціальних правил, але витікають із засад кримінального провадження, а саме повнота, всебічність та об’єктивність;

- вимоги, які визначає слідча практика та кримінальна процесуальна теорія: визначеність, логічність, грамотність, висока культура оформлення.

Розглянемо кожну групу вимог більш детально.

Вимоги, які безпосередньо визначені в законі. Законністьпроцесуального акта досудового розслідування означає таку вимогу, яка полягає у точному дотриманні норм кримінального процесуального права, які регулюють форму, зміст процесуального документу та компетенцію органів досудового розслідування при винесенні правозастосовчих актів, а також їх повну відповідність нормам кримінального та іншого матеріального права, на основі яких вирішується питання про кваліфікацію вчиненого злочинного діяння, розмір та характер завданої злочином шкоди та інші правові питання.

Дотримання норм кримінального процесуального права при винесенні кримінального процесуального акта досудового розслідування полягає у тому, що:

1) винесення процесуального акта передбачене кримінальним процесуальним законом;

2) процесуальний акт складений компетентним суб’єктом кримінального провадження;

3) процесуальний акт винесений з дотриманням певних умов, визначених кримінальним процесуальним законом;

4) процесуальний акт відповідає встановленій процесуальній формі;

5) процесуальний акт має всі визначені законом реквізити;

6) процесуальний акт винесений у визначеній законом послідовності.

Застосування норм кримінального права при складанні процесуальних документів проявляється, в першу чергу, при кваліфікації вчиненого злочинного діяння. Будь яка постанова слідчого або прокурора повинна мати вказівку на кваліфікацію кримінального правопорушення, а такі завершальні процесуальні документи досудового розслідування, як постанова про закриття кримінального провадження або обвинувальний акт повинні містити мотивування застосування тієї чи іншої кримінально-правової норми - обґрунтування кваліфікації кримінального правопорушення, визначення всіх об’єктивних та суб’єктивних ознак його складу, або мотиви застосування норми, яка виключає кримінальну відповідальність. Правильна кваліфікація кримінального правопорушення є також однією з важливих умов обґрунтованості застосування заходів забезпечення кримінального провадження та дотримання прав і законних інтересів учасників кримінального провадження під час досудового розслідування.

При винесенні процесуальних актів під час на досудового розслідування застосовуються також норми цивільного, адміністративного, трудового, фінансового, господарського та інших галузей права. Таким чином забезпечується дотримання конституційного права громадян на захист їх життя, здоров’я, честі, гідності, власності від протиправних посягань.

Аналіз слідчої практики переконливо свідчить про те, що порушення вимог законності при складанні або винесенні процесуальних актів під час провадження досудового розслідування, в переважній більшості, носять суб’єктивний характер. Помилки, які виникають при складанні працівниками слідчих підрозділів процесуальних актів, найчастіше викликані незнанням або внаслідок недостатнього засвоєння останніми сутності та змісту диспозицій тих норм процесуального та матеріального законодавства, які вони використовують в своїй діяльності. Досить часто має місце недооцінка роз’яснень Пленуму Верховного Суду України з питань застосування кримінального процесуального та кримінального законодавства. Відповідно, вирішення проблеми забезпечення законності процесуальних дій і рішень слідчого повинне ґрунтуватися на усуненні вказаних помилок в слідчій діяльності.

Обґрунтованістькримінального процесуального акта досудового розслідування можна розглядати з точки зору підстав його складання, а також з точки зору обґрунтування його складання зібраними по справі доказами та посиланнями на закон.

Не дивлячись на єдину правову природу процесуальних актів досудового розслідування, кримінальний процесуальний закон не визначає єдиної, загальної для всіх актів підстави для їх винесення або складання. Але, в будь якому випадку, кримінальне процесуальне законодавство визначає об’єктивні підстави для прийняття процесуальних рішень або проведення процесуальних дій, які не залежать від переконання конкретного суб’єкту кримінальної процесуальної діяльності, а, навпаки, впливають на нього, сприяють прийняттю найбільш оптимального та правильного процесуального рішення або проведення процесуальної дії. Такими підставами є конкретні об’єктивні фактичні дані, тобто докази, на підставі яких встановлюється вірогідність або достовірність відповідних фактів та обставин.

Докази, якими обґрунтовується кримінальний процесуальний акт, повинні бути достовірними, що забезпечується дотриманням процесуальних правил щодо їх збирання, перевірки та оцінки.

Обґрунтованість процесуального акту досудового розслідування передбачає необхідність його обґрунтування посиланнями на відповідні норми кримінального процесуального, кримінального та інших галузей законодавства.

Мотивованістьяк вимога, що пред’являється до актів досудового розслідування, передбачена низкою норм, які містяться в КПК (зокрема, ч. 4 ст. 280). Вказану вимогу кримінально-процесуальний закон висуває в першу чергу до процесуальних рішень. Разом з тим, мотивування, тобто сукупність доводів, повинна бути у кожному процесуальному документі. Цією сукупністю доводів, аргументів слід мотивувати необхідність проведення процесуальної дії, правильність прийнятого процесуального рішення. Результат мотивування - мотивованість, тобто приведення всієї сукупності доводів і аргументів в систему, яка підтверджує і переконує в правильності кримінального процесуального акта. Якщо це процесуальне рішення - мотивованість відображається безпосередньо в процесуальному документі. Специфіка мотивованості процесуальних дій проявляється в тому, що сам факт провадження процесуальної дії та складання відповідного протоколу свідчать про його мотивування, тобто наявність такої сукупності доводів та аргументів, які обґрунтовують необхідність і можливість проведення такої процесуальної дії.

В юридичній літературі досить часто мотивованість кримінального процесуального акта ототожнюється з його обґрунтованістю, або ж розглядається як її складова частина. Не відкидаючи взаємопов’язаності та взаємообумовленості вказаних вимог, що висуваються до процесуальних актів досудового розслідування, слід все ж таки наголосити на тому, що мотивованість процесуального акта полягає не тільки в аналізі доказів, але і у включенні в його зміст як фактичної, так і логічної та правової аргументації, якою обґрунтовується кваліфікація кримінального правопорушення, обраний запобіжний захід тощо.

Справедливістьпроцесуальних актів досудового розслідування є одним з проявів їх законності. Несправедливий процесуальний акт є незаконним, а тому справедливість необхідно розглядати як одну з процесуальних гарантій дій та рішень слідчого або прокурора на стадії досудового розслідування.

Справедливість, як категорія етики, проявляється в праві та правозастосовчій діяльності двояким шляхом: по перше, оскільки всі норми права базуються на принципах моралі, справедливість виступає як моральна характеристика правового та правозастосовчого акта; по-друге, правові норми можуть прямо встановлювати вимогу справедливості в діях і рішеннях особи, яка здійснює правозастосування, закріплюючи тим самим справедливість як правовий припис.

Приймаючи те чи інше процесуальне рішення, виносячи той чи інший процесуальний акт, слідчий керується правовими нормами та власною правосвідомістю. При цьому, як вже зазначалось, в законі неможливо передбачити всі ситуації, які можуть виникнути в справі, а так само неможливо визначити єдине універсальне правило, на основі якого можна було б вирішити будь-яку ситуацію. Саме тому, в певних випадках слідчий наділений правом на власний розсуд обирати той чи інший варіант вирішення питання в кримінальному провадженні в межах чинного кримінального процесуального та кримінального законодавства. Саме в таких випадках вимога справедливості процесуального акта набуває найбільшої актуальності.

Важливою передумовою визнання процесуального акта досудового розслідування справедливим є належне його документальне закріплення, адже саме по процесуальному документу оцінюють справедливість, законність та обґрунтованість прийнятого процесуального рішення або проведеної процесуальної дії.

Вимоги, які витікають із засад кримінального провадження. Повнотапроцесуальних актів досудового розслідування характеризує якість проведених слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, глибину їх проникнення у дослідженні обставин провадження. В цьому відношенні процесуальний акт повинен відповідати фактичним обставинам кримінального провадження та слідчій ситуації, яку може вирішити конкретний кримінальний процесуальний акт. Наприклад, неповнота протоколу допиту виражається в тому, що слідчий під час провадження вказаної слідчої дії не встановлює детально всі обставини, відомі допитуваному і, відповідно, не відображає їх у протоколі. Неповнота процесуальних актів досудового розслідування призводить до поверховості дослідження фактичних обставин провадження, тягне за собою прийняття необґрунтованих та немотивованих процесуальних рішень. На практиці вимога повноти процесуального акта частіше за все не повною мірою дотримується при складанні таких процесуальних документів як протокол допиту свідка, потерпілого, підозрюваного, протокол огляду місця події, обшуку, пред’явлення для впізнання тощо.

Про повноту процесуального акта досудового розслідування свідчить і його відповідність вказаним у кримінальному процесуальному законі реквізитам.

Всебічністьпроцесуального акта досудового розслідування визначається як необхідність вичерпного встановлення всіх обставин провадження, які мають значення для її правильного вирішення з урахуванням всіх можливих версій, які висунуті в тій чи іншій слідчій ситуації.

Всебічність і повнота досудового слідства за своїм змістом є складними та багатоаспектними поняттями. Всебічність передбачає не тільки висунення в провадженні всіх можливих версій, але й їх ретельну перевірку для встановлення предмета доказування.

Кримінальні процесуальні акти досудового розслідування повинні всебічно відображати хід і результати проведених процесуальних дій. Про однобічність таких актів може свідчити: неповне встановлення обставин, які свідчать про направленість умислу та мотиви злочинного діяння підозрюваного, невизначеність події злочину, не встановлення обставин, що пом’якшують покарання, недостатня перевірка версій про непричетність особи до вчинення кримінального правопорушення тощо.

Кожен процесуальний акт досудового розслідування повинен бути об’єктивним. Від об’єктивності службової особи, яка приймає процесуальне рішення або проводить процесуальну дію, багато в чому залежить досягнення завдань кримінального провадження. Об’єктивність - це неупередженість при встановленні та оцінці обставин провадження, при прийнятті процесуальних рішень та провадженні процесуальних дій, які фіксуються у відповідних процесуальних документах. Вимога об’єктивності процесуальних актів слідчого та прокурора попереджає можливість обвинувальної або виправдувальної направленості досудового розслідування кримінального провадження.

Вимоги, які визначає слідча практика та кримінальна процесуальна теорія в переважній більшості стосуються оформлення процесуальних документів слідчим або прокурором.

Грамотністькримінального процесуального документу відображає не тільки рівень професійної підготовки слідчого, але і його загальнокультурний рівень. За якістю складання процесуальних актів слідчим можна говорити про нього як про спеціаліста, дійсно професіонала, культурну людину.

Для грамотної юридичної мови характерним є правильне використання спеціальної термінології, точна побудова речень та окремих фраз, дотримання правил граматики. На практиці ж досить часто можна виявити мовні помилки в кримінальних процесуальних актах, які складаються слідчими або прокурорами. Найбільш типовими такими помилками є: неправильна розстановка розділових знаків, неправильне використання слів та словосполучень, неврахування значеннєвого відтінку слова в юридичному тексті.

Грамотність процесуальних актів досудового розслідування можна розглядати у двох аспектах: широкому (юридично-мовному) та вузькому (граматичному). Граматичний аспект стосується орфографічної, пунктуаційної та морфолого-синтаксичної грамотності складеного процесуального документу. В широкому розумінні професійно-мовний аспект передбачає, що в кримінальних процесуальних актах досудового розслідування мова виступає як виразник правової думки. Перш за все, це відноситься до спеціальних понять і термінів, які сформувалися у сфері професійної діяльності слідчого або прокурора. Крім того, багато слів та словосполучень загальновживаної мови у процесуальному документі отримують спеціальний зміст. Якщо цей зміст не врахований при складанні процесуального документу, то до нього можуть потрапити фрази, які не характеризують обставини справи. Наприклад фраза „будучи у нетверезому стані” у спеціальному розумінні може означати як алкогольне, так і наркотичне або паталогічне сп’яніння, а тому більш точною в цьому випадку буде фраза „перебуваючи у стані алкогольного (наркотичного) сп’яніння”. Зневажливе ставлення окремих практичних працівників органів досудового розслідування до вимог мовної та юридичної грамотності текстів процесуальних документів призводить до пониження якості досудового розслідування, зниження авторитету правоохоронних органів та виховної ролі кримінального судочинства.

Логічність -це така якість процесуального акта досудового розслідування, яка передбачає відсутність внутрішніх протиріч між окремими його частинами, між зібраними в провадженні доказами та висновками, викладеними у ньому, а також відсутність суперечностей з іншими процесуальними актами.

В кримінальних процесуальних актах, які складає слідчий або прокурор, всі значимі обставини провадження необхідно викладати послідовно, тобто так, щоб кожне нове положення випливало з попереднього або логічно було пов’язано з ним, щоб не траплялися висновки, які не випливають зі змісту процесуального документу.

Логічність конкретного акта та всієї сукупності процесуальних актів, складених у провадженні, передбачає послідовність їх викладу та підтвердження одних фактичних даних іншими, переконливу аргументацію зроблених в провадженні висновків.

Культура оформлення процесуальних актів досудового розслідування, поряд з грамотністю, дає загальне уявленні про якість слідчої роботи. Культура процесуальних актів слідчого залежить, перш за все, від його юридичної грамотності та загального рівня культури.

Культура оформлення процесуальних актів досудового розслідування може бути охарактеризована в двох аспектах. По перше, вона передбачає написання тексту документу на чистому, охайному бланку, або ж роздрукування процесуального акта, виконаного з використанням комп’ютерної техніки, на чистому, непошкодженому аркуші паперу. По друге, культура оформлення процесуальних документів слідчим залежить від всієї його технічної роботи по кожному кримінальному провадженню.

Належний вигляд процесуального документа залежить від способу його написання. В недалекому минулому процесуальні акти слідчий складав від руки на відповідному бланку або друкував на друкарській машинці, що не виключає це робити і сьогодні. Разом з тим, на сьогоднішній день широке застосування в слідчих підрозділах при підготовці процесуальних документів отримала комп’ютерна техніка. Впровадження новітніх технологій в цю сферу діяльності слідчого, безсумнівно, носить передовий характер, позитивно впливає на культуру процесуальних документів та загальний рівень якості досудового розслідування. Технічні можливості комп’ютера дозволяють усунути ті погрішності в оформленні процесуальних документів, які характерні для рукописних та машинописних текстів (помарки, виправлення тощо), дають можливість в значній мірі зекономити робочий час слідчого, прискорюють процес ознайомлення з матеріалами досудового розслідування інших учасників кримінального провадження.

Отже, процесуальний акт досудового розслідування - це письмовий документ, який виходить від державних органів чи посадових осіб, які провадять досудове розслідування кримінальних правопорушень, складений або винесений в результаті їх діяльності у чітко встановленій законом процесуальній формі і включає в себе певне рішення по кримінальному провадженню або відображає хід і результати проведеної процесуальної дії.

Основними кримінальними процесуальними актами, які складаються слідчим (прокурором) під час досудового розслідування, є постанова, протокол, клопотання та обвинувальний акт.