Соціальний захист як система. Організаційно-правові форми соціального захисту
Якщо розглядати соціальний захист з позицій системного підходу як головний системо утворюючий фактор, можна визначити законодавчо-нормативну базу. На підставі законів та інших нормативних актів формуються державні органи управління соціальним захистом, регламентуються їх взаємовідносини з недержавними організаціями та населенням. У законодавчих та інших нормативних актах обумовлюються формування фондів, які акумулюють кошти, призначені на соціальний захист, та порядок їх використання, а також підготовки кадрів соціальних працівників (як державних, так і недержавних установ).
Інституціональну структуру соціального захисту в Україні можна зобразити у вигляді схеми (рис. 5.1).
Сучасні системи соціального захисту охоплюють весь життєвий цикл людини, передбачаючи заходи і соціальні гарантії, форми та способи соціальної допомоги, соціального страхування, що забезпечують певний рівень життя населення щодо підтримання його добробуту від народження і аж до смерті.
У сучасних умовах система соціального захисту кожної країни характеризується сукупністю охоплюваних ним видів соціального захисту і використовуваних при цьому організаційно-правових форм.
Соціальний захист поширюється також на сім’ї з низькими доходами (в силу різних причин), що не забезпечені суспільно необхідним прожитковим мінімумом, результатом чого звичайно є відсутність засобів існування чи засобів на оплату життєво необхідних товарів і послуг (засобів реабілітації, оплати житла, лікування).
Соціальний захист може здійснюватися в грошовій формі у вигляді пенсій і допомоги, у натуральній формі, а також шляхом надання різного роду послуг особам, які є об’єктом соціального захисту. Він може мати як компенсаційний, так і попереджувальний профілактичний характер.
Рис. 5.1. Організаційно-правова структура системи соціального захисту
Однієї з державно-правових форм соціального захисту є безпосередньо державне забезпечення непрацездатних осіб. Основні ознаки безпосереднього державного забезпечення — фінансування витрат за рахунок державного бюджету і встановлення категорій забезпечуваних осіб і рівня їхнього забезпечення відповідно до пріоритетів, обумовлених органами державної влади.
Безпосереднє державне забезпечення в країнах з ринковою економікою має досить обмежені масштаби застосування.
Іншою організаційно-правовою формою соціального захисту єсоціальне страхування, що широко використовується в абсолютній більшості країн з ринковою економікою відносно багатьох видів соціального захисту. В його основі лежить поняття соціальних ризиків і вимога їх обов’язкового і добровільного страхування.
Фінансування виплат по соціальному страхуванню здійснюється за рахунок виплачуваних, як правило, у рівних частках страхових внесків працюючих громадян і їхніх роботодавців. У фінансуванні систем соціального страхування іноді бере участь і держава.
У країнах з ринковою економікою активно також використовується така організаційно-правова форма соціального захисту, як соціальна допомога. Вона носить адресний характер і надається особам після перевірки їхньої нужденності, якщо підтверджується, що вони не мають інших джерел існування.
Іншими організаційно-правовими формами соціального захисту можуть бути фонди у вигляді обов’язкових (примусових) нагромаджень коштів на випадок виникнення деяких непередбачуваних обставин. Ці фонди існують в окремих країнах (Азії й Африки), що були колоніями, і є загальнонаціональними організаціями, призначеними для здійснення обов’язкових заощаджень усіма працюючими громадянами. Фонди мають за мету забезпечити індивідуальну відповідальність кожного працюючого за свій добробут у майбутньому. Вони являють собою установи типу ощадного банку. Скористатися такими внесками можна у випадку тимчасової непрацездатності, за умови припинення роботи, у випадку безробіття.
Характерною рисою приватних форм соціального захисту є те, що вони створюються не в обов’язковому порядку в силу прийняття відповідного законодавства, а в силу приватної ініціативи окремих суб’єктів відносин, які беруть на себе зобов’язання по здійсненню додаткового соціального захисту себе і інших осіб.
Приватні форми можуть застосовуватися в таких видах соціального захисту, як забезпечення тимчасової непрацездатності, медичної допомоги, у пенсійному забезпеченні та ін.
Таким чином,соціальний захист у будь-якій державі — це комплексна система соціально-економічних відносин, призначена для надання різнобічної допомоги непрацездатним чи обмежено працездатним особам, а також родинам, доходи працездатних членів яких не забезпечують суспільно необхідного рівня життя.