Мирова угода
Поряд із можливістю участі кредиторів у санації боржника поза провадженням справи про банкрутство, у законодавствах багатьох країн передбачено можливу участь кредиторів у фінансовому оздоровленні неспроможного підприємства в процесі провадження справи — укладенням мирової угоди. Укладання мирової угоди передбачене розділом 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Мирова угода — розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.Угода укладається переважно в тих випадках, коли боржник перебуває під загрозою неплатоспроможності та з власної ініціативи звертається із заявою до господарського суду щодо порушення справи про своє банкрутство.
Мирова угода між боржником і кредиторами може бути укладена на будь-якому етапі провадження справи про банкрутство. Вона може стосуватися лише вимог, забезпечених заставою та другої та наступних черг кредиторів.
Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймає комітет кредиторів більшістю голосів. Рішення про укладення мирової угоди підписують: від імені боржника — керівник чи арбітражний керуючий (керуючий санацією, ліквідатор), від імені кредиторів — голова комітету кредиторів.
Угода укладається в письмовій формі і підлягає затвердженню господарським судом.
Виділяють дві основні форми поступок кредиторів, які можна передбачити в мировій угоді:
· мораторій;
· списання частини заборгованості.
Як правило, у мирових угодах комбінуються як мораторій, так і списання заборгованості.
З формального боку, з дня затвердження господарським судом мирової угоди припиняються повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), однак комітет кредиторів може покласти на арбітражного керуючого функції нагляду за виконанням мирової угоди. Під час дії мирової угоди, арбітражний керуючий не має права розпоряджатися майном боржника. Він лише контролює ефективність його використання. З цією метою керуючий може, наприклад, вимагати, щоб усі грошові розрахунки підприємства проводились через спеціальний рахунок, рух коштів на якому він міг би перевіряти.
У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання, вимоги кредиторів у незадоволеній до цього часу їхній частині відновлюються в повному обсязі. Крім того,затвердження мирової угоди є підставою для припинення справи про банкрутство, а визнання мирової угоди недійсною — для відновлення провадження справи.
2.Визначення економіко-правових особливостей управління фінансовою санацією підприємства(самоопрацювання на основі наукових статтей вітчизняних та зарубіжних науковців)
В структурі управління фінансовою санацією підприємств важлива роль надається економіко-правовим особливостям функціонування виробничої системи підприємства. Правовими (організаційно-правовими) засадами визначається організаційна та функціональна структури підприємства. Внутрішній устрій виробничої системи має відповідати нормативно-правовим вимогам країни. Сфера господарської діяльності, ступінь ринкової свободи також визначаються сукупністю законів та інших правових документів. Від вміння менеджерів залежить, наскільки оптимальним стане поєднання нормативних вимог та ринкового середовища, в якому працює підприємство, його трудовій колектив, постачальники та споживачі продукції. Тому, насамперед менеджмент керується правовими вимогами стосовно фінансової санації підприємства.
Внаслідок правових вимог складаються економічні відносини на ринку. Наприклад, якщо підприємство перевантажити перевірками, експертизами якості продукції, правил ведення обліку та іншими бюрократичними процедурами, його ресурси та кадровий склад почнуть працювати на перевірників замість виготовлення продукції для ринкового замовлення. Таке виробництво швиденько опиниться на порозі фінансової кризи. В умовах економічних трансформацій досить важливим є знайти «золоту середину» в економіко-правових стосунках.
Економіко-правові особливості санації і банкрутства викликані внутрішніми ознаками створення та функціонування суб'єкта в господарській системі регіону, побудови його структури управління, а саме:
1) організаційно-правовим устроєм;
2) підсистемами організаційно-економічних, організаційно-технічних відносин;
3) взаємовідносин з іншими учасниками господарської діяльності, які формуються внаслідок впливу зовнішнього середовища, зокрема, тих суб'єктів, що постачають на ринок однакову продукцію зі суб'єктом банкрутства.
Прикладом найяскравішого розподілу суб'єктів банкрутства по організаційно-правовій ознаці виступає критерій «господарське товариство – громадянин».
Розробка сценарію фінансової санації виробничих об'єктів також базується на організаційних ознаках. Наприклад, дії керівника підприємства-боржника щодо відновлення платоспроможності суб'єкта санації і банкрутства здатні більш повною мірою враховувати інтереси трудового колективу та менеджерів підприємства, ніж у випадку провадження справи про банкрутство відсутнього боржника. Проте до організаційних особливостей при цьому відносяться підвищені ризики несумлінних дій з боку керівника або провідних фахівців підприємства-боржника.
Для аналізу організаційних особливостей банкрутства необхідні дані, які систематизовані за ознакою організаційного устрою суб'єктів господарювання, що функціонують у межах регіонального господарського комплексу. Невідповідність нормативно-правових вимог інтересам суб'єкта створює протиріччя, яке необхідно узгоджувати. Для цього від суб'єкта потребуються додаткові дії та додаткові витрати. Узгодження досягається шляхом коригування інтересів (вимог) чи підбору інших нормативних вимог та поступовим зниженням рівня протиріччя (різниці вимог суб'єктів), але шляхом зростання фактичних витрат на виконання узгоджувальних дій.
Невідповідність вимог різних норм та суб'єктів управління створює протиріччя між ними, тому виникає рушійна сила для розвитку й удосконалення відносин ринку з одного боку. З іншого – необхідним стає управління відносинами фінансової санації.
З цієї мети фахівці сучасного господарства розроблюють спеціальні управлінські технології – послідовності типових прийомів та дій суб'єктів з узгодження протиріч, запобігання їхньої трансформації в тривалі проблеми у відносинах фінансової санації. Це підвищує показники господарювання, поліпшує інвестиційний клімат в країні.
Якщо протиріччя не вирішено, воно утворюється в проблему, для вирішення якої потрібні більші ресурси часу та коштів від суб'єктів відносин фінансової санації. Сучасні підходи до управління фінансовою санацією та банкрутством підприємств передбачають широке запровадження узгоджувальних технологій для пошуку консенсусу в управління, досягненні головної мети фінансової санації – покращення соціально-економічного стану підприємства та регіону його розташування.
Рис. 2. Етапи провадження справи про банкрутство
[1] Сторона договору, щодо якого керуючим санацією прийнято рішення про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв’язку з відмовою від виконання договору.