Опції природної мови і мовлення

Головна відмінність людської комунікаційної діяльності від зоокомунікаціі тварин полягає в наявності вербального каналу, який передає мовні повідомлення (тексти) в усній та письмовій формі. Ця відмінність очевидна, як очевидно й те, що для його реалізації людина повинна мати, по-перше, мовну здатність, яка спадково передається, (здатність говорити членороздільно і розуміти звернену до нього мову), по-друге,знати якусь природну мову і вміти нею користуватися (як відомо, «Материнською мовою» – Muttersprashe – ми оволодіваємо в дитячому віці в результаті первинної соціалізації). Природна мова – це соціальне надбання, фундаментальний розділ соціальної пам'яті. Її слід відрізняти від мови, яка представляє собою уречевлення (матеріалізацію) результатів мислення (смислів) за допомогою мови, яка знаходиться в індивидуальній пам'яті того, хто говорить (точніше – в індивідуальному тезаурусі). Мова і мовлення утворюють єдність: немає мови – немає мовлення, нема мовлення – немає мови; мова здійснюється засобами мовлення; мов мовлення а реально існує лише в мові.

Мова і мовлення в сукупності виконують дві сутнісні, тобто невіддільне властиві їм, функції: по-перше, комунікаційну (часто кажуть – «комунікативну»), по-друге, розумову. Мова і мовлення, завдяки цим функціям, є засобами і знаряддями соціальної комунікації і особистісного мислення. Соціальна комунікація, як відомо, є рухом смислів у соціальному часі та просторі, тому сутнісна комунікаційна функція ділиться на дві сутнісні функції: комунікаційно-тимчасову, або соціально-мнемічн, яку виконує мова, і яка є розділом соціальної пам'яті, і комунікаційно-просторову – функцію розповсюдження смислів у соціальному просторі, яка властива мовленню. Комунікаційна функція проявляється на міжособистому, груповому та масовому рівні, а розумова – лише на особистісному рівні, де вона забезпечує індивідуальне мислення. Тобто, всі мислячі суб'єкти комунікації, як індивідуальні, так і соціальні, мають справу з мовою і з мовленням.

Сутнісні функції виявляються в прикладних мовно-мовленнєвих функціях. Під прикладною функцією розуміються ті властивості мови і мовлення, які дозволяють людям використовувати їх у своїй позамовній діяльності. Ці властивості різноманітні, звідси – різноманітні галузі використання мови і мовлення в соціальному та особистому житті, іншими словами, в соціальному просторі і в індивідуально-психічному просторі. Прикладні функції мови і мови систематизовані в табл. 4.2.

Таблиця 4.2

Прикладні функції мови і мови