Ризик-орієнтований підхід


План

Людський чинник та його роль у виникненні небезпек

1 Ризик-орієнтований підхід

2 Поняття «людський чинник» та його роль у виникненні небезпек

Підготовка сучасного професіонала з безпеки –наукоємна галузь високих технологій.

Забезпечення безпеки населення і територій від надзвичайних ситуацій ділиться на дві складові: ліквідацію надзвичайних ситуацій та їх попередження. До вісімдесятих років практично всі країни першочергову увагу приділяли ліквідації наслідків. Велика увага зосереджувалась на вдосконаленні засобів безпеки. Тепер завдання, пов'язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій, в основному виконані. Створено національні системи порятунку населення в умовах надзвичайних ситуацій. Однак досвід ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій свідчить, що, незважаючи на вдосконалювання технічних організаційних заходів ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, зусилля в цьому напрямі з метою підвищення безпеки населення й територій стають усе менш ефективними. Економіка високорозвинених країн не в змозі збільшувати фінансування робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та компенсувати втрати від них. У зв’язку з цим у вісімдесяті роки у високорозвинених країнах було усвідомлено необхідність зміни акценту державної політики у бік рішення завдань щодо попередження надзвичайних ситуацій. Нині пріоритетного значення набуває необхідність формування політики щодо попередження надзвичайних ситуацій, спрямованої на зниження ризику та пом'якшення наслідків.

Отже, що ж робити, аби докорінно поліпшити ситуацію, підвищити рівень соціально-екологічної безпеки? По-перше, треба засвоїти досвід передових країн щодо малої ефективності нарощування технічних та організаційних заходів. Аналіз рішень багатьох вітчизняних конференцій з безпеки засвідчує, що в основному зусилля традиційно спрямовують на розроблення невідкладних заходів, створення додаткових служб, налагодження жорсткого контролю і т. ін. Заперечувати необхідність цих заходів недоцільно. Проте докорінно справу вони не поліпшать. Розвинені країни довели, що першочерговим завданням є підготовка кадрів на сучасній науковій базі. Саме тому низка університетів світу готує професіоналів з безпеки. Так, у Сполучених Штатах Америки за цим напрямом випускають спеціалістів 69 університетів. Обсяг тільки спеціальної підготовки становить 3500 навчальних годин. Франція має досконалу систему університетської освіти професіоналів з безпеки. За цією ж спеціальністю Вупертальський університет (Німеччина) щорічно випускає 1200 фахівців.

Підготовка сучасних професіоналів з безпеки – наукоємна галузь високих технологій. Основу освіти фахівця становить ризик – орієнтований підхід (РОП). Суспільне значення РОП можна порівняти із відкриттям мікроскопа, який дав можливість деталізувати макросвіт, визначити його складові. РОП висвітлює таємний світ небезпек, робить запобіжні заходи більш осмисленими, цілеспрямованими. Основні завдання РОП – створення реальних наукових основ забезпечення безпеки складних технічних систем, людей і довкілля, розроблення методів оцінки небезпеки промислових об'єктів та наукових засад концепції прийнятого ризику стосовно умов функціонування системи людина–техніка–середовище. За оцінками експертів, його впровадження дає змогу за рахунок підвищення ефективності заходів у 7–10 разів скоротити витрати на створення безпечних систем. Перехід на аналіз та керування ризиками повинний забезпечити подолання негативної тенденції зростання числа надзвичайних ситуацій техногенно-природного походження.

Уже понад двадцять років у розвинених країнах при прийнятті рішень використовуються різні методи розрахунку ризику. Передусім це стосується рішень щодо потенційно небезпечних об'єктів, зокрема атомних станцій. З деякими уточненнями підходи до питань ядерної безпеки можуть застосовуватись до потенційно небезпечних промислових установок і, в більш загальному плані, використовуватись для керування багатьма видами ризику в основних життєвих контекстах: особистому, економічному, виробничому, екологічному, фізичному (здоров'я), інформаційному, суспільному і політичному вимірах. Розвинені країни, передусім США, Німеччина, Велика Британія та інші, досвід і практику забезпечення безпеки високих технологій (ядерна енергетика, авіація) перенесли з необхідними уточненнями на всі сфери життя й діяльності суспільства. Використання оцінки ризику в процесі забезпечення безпеки було засвоєно в розвинених країнах протягом декількох десятиріч і доведено їх вигоду в різних сферах застосування. Оцінка ризику відіграє роль інструменту для надання допомоги при прийнятті рішень і тими, хто регулює охоронні заходи, і тими, хто має реалізовувати, виконувати ці рішення, а також як засіб підтримання зв’язків між ними. Методологія РОП застосовується і в стратегічному плануванні, і в повсякденній оперативній діяльності. Ризик - орієнтовані технології, якість як категорія безпеки і людський чинник становлять науковий базис соціально-екологічної безпеки суспільства, запобігання надзвичайним ситуаціям, є основними, за європейською градацією, складовими наук про безпеку. В Україні основними причинами небезпеки є техногенний і природний блоки негативних чинників, а також руйнування і переоформлення соціальних систем. Виникають нові чинники небезпеки, характерні для перехідного періоду: прогресуючий ринок наркобізнесу, недостатність реального правового захисту, криміналізована підприємницька діяльність, пропаганда засобами інформації насильства і жорстокості як норма досягнення мети тощо. В сучасних умовах застарілим, неповним є визнання техногенно-природного походження небезпек. Сьогодні постає проблема забезпечення безпеки людини в соціально-культурному і природному середовищі, проблема соціально-екологічної безпеки.

Зазначені наукові підходи лягли в основу розроблених Інститутом державного управління у сфері цивільного захисту МНС України концептуальних засад підготовки професіоналів з безпеки. Вони передбачають комплекс організаційно-методичних заходів, основними серед яких є розроблення освітньо-кваліфікаційної характеристики фахівця, включення до класифікатора професій соціально-екологічна безпека, підготовка адекватної навчальної бази. Принциповою є підготовка професіонала з рівня молодшого спеціаліста і бакалавра. З перших кроків навчання філософія, життєва позиція майбутнього фахівця має формуватися на засадах первинності безпеки в житті й діяльності суспільства. Не допустити відчуття меншовартості стосовно професій, що продукують матеріально-економічні цінності.

Крім професіоналів з безпеки, суспільство потребує розвитку компетентності людини щодо суттєвих особливостей сучасних ситуацій і забезпечення самостійного повноцінного її життя в умовах постійної небезпеки. Це передбачає засвоєння певних алгоритмів, технологій розумової роботи (аналіз ситуації, самовизначення, розроблення і забезпечення знаннями програм дій), засвоєння засобів управління власним психічним станом, вміння свідомо діяти в умовах конфліктної комунікації. Також є необхідним здобуття реальних знань щодо забезпечення безпеки індивідуального життя, вміння подолати бар'єри при переході в сучасний інформаційний і високотехнологічний світ. У цьому плані є певні позитивні зрушення і в середній, і у вищій освіті. Суттєвим досягненням можна вважати розробку та затвердження галузевих стандартів вищої освіти підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста та бакалавра, до яких, зокрема, увійшов модуль "Забезпечення соціальної, техногенної та природної безпеки". Майбутні фахівці всіх спеціальностей мають отримати знання із сучасних досягнень наук з безпеки, передусім РОП, ЛЧ, якості. Питання безпеки введені в дисципліни філософія, психологія, соціологія, культурологія, логіка.

Звичайно, позитивні зрушення є. Однак це переважно ініціатива окремих фахівців чи організацій. Необхідна цілеспрямована державна політика щодо комплексного розв’язання найважливішої соціально-економічної проблеми безпеки. У країні діє Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного походження (ЄДС). Однак ефективність її недостатня, що пояснюється передусім невідповідністю статутів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, положень про їхні структурні підрозділи, посадові інструкції службовців визначеним ЄДС функціям міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації. За таких умов вести контрольно-профілактичну діяльність та інспектування неможливо. Життя вимагає урядових організаційних дій для усунення цієї вади.

Нещодавно завершила роботу Всеукраїнська конференція рятувальників, яка завдяки зусиллям Міністерства з надзвичайних ситуації набула міжнародного статусу. Після низки виступів фахівців МНС, Національної академії наук, Міненерго, Мінекології, Міносвіти логічним було рішення конференції звернутися до урядових структур з пропозицією розробити національну програму забезпечення безпеки на основі ризик-орієнтованого підходу із високим юридичним статусом підзаконних правових актів. Основна ідея пропозиції полягає в розробці відповідних програм і створенні системи оперативного управління їх виконання. Одночасно, враховуючи провідну роль людини (до 80 %) у виникненні випадків та інцидентів, ввести до переліку державних наукових фундаментальних програм напрям "Людський чинник". Державна система зобов’язана регулювати всі чинники ризику. Інакше запобігання надзвичайних ситуацій зведеться до органолептичного, візуального, інтуїтивного визначення джерел небезпек з відповідною його ефективністю.

Україна має потужний, але поки що розпорошений, нереалізований науковий і освітянський потенціал, високопрофесійний склад фахівців із запобігання і реагування на надзвичайні ситуації. Тому система соціально-екологічної безпеки суспільства і кожної окремої особи має відповідати сучасним міжнародним стандартам.