Лекції 8. Еволюція розвитку країн Європи та Росії

Лекція 9. Економічні погляди економічних шкіл.

Лекції 8. Еволюція розвитку країн Європи та Росії

Особливості прояву російського меркантилізму

1. Не було чистого монетаризму, його елементи сплітались з ідеалами „ торгового балансу.

2. Виник з запізненням – друга половина ХVІІ ст.

3. Широка програма розвитку мануфактурної промисловості.

4. Не завжди багатство ототожнювалось з грішми.

5. Більша увага приділялась розвитку внутрішньої торгівлі.

6. Незначна увага проблемам колоніалізму.

7. торкнулись аграрного питання..

Отже, меркантилізм – закономірне явище в історії економічної думки. Відбивав вимоги купців і мануфактуристів ХVІ – ХVІІ ст. Сформував програму первинного нагромадження капіталу, торгової експансії, колоніалізму.

Мав велике значення для розвитку економіки й економічної думки Європи .

ТЕМА 6. РОЗВИТОК РИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВА В ПЕРІОД СТАНОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ДЕРЖАВ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII – ПЕРША ПОЛОВИНА ХІХ СТ.)

1. Промисловий переворот і початок капіталістичної індустріалізації в Англії.

2. Особливості здійснення промислового перевороту у Франції.

3. Перебудова економіки Німеччини на засадах капіталістичного розвитку.

4. Аграрні реформи Австрійської та Російської імперії.

5. Особливості промислового розвитку на Україні.

1. Економічні погляди У. Петті і П. Буагільбера – засновників класичної політичної економії в Англії і Франції.

2. Загальна характеристика фізіократії. Економічна концепція Ф. Кене. Фізіократичне вчення А. Тюрго.

3. А. Сміт як засновник концепції економічного лібералізму.

4. Основні ідеї економічного вчення Д. Рікардо.

5. Еволюція класичної політекономії в першій половині ХІХ ст. Економічні погляди Д. Мілля, Н.В. Сеніора, Т.Р. Мальтус, Ж.-Б. Сея.

6. Критичний напрям політичної економії. Економічні погляди С. Сісмонді, П. Прудона.

7. Економічні вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів.

Мета:

Література:

1. Промисловий переворот і початок капіталістичної індустріалізації в Англії.

Переломним моментом у розвитку продуктивних сил світу стає промисловий переворот – перехід від ручної праці до машинної, від мануфактури до фабрики. У соціальному плані головну роль почали відігравати фабриканти та люди найманої праці. Завершення промислового перевороту знаменувало остаточну перемогу індустріальної цивілізації над аграрною.

Першою його здійснила Великобританія(1770 – 1825). В сер. XVIІІ ст. склався комплекс економічних та політичних передумов успішного здійснення промислового перевороту.

Економічні передумови:

1) високий рівень розвитку мануфактурного виробництва, обумовлений активним процесом первісного нагромадження. З'явилися спеціалізовані мануфактури для виробництва знарядь праці;

2) значні кошти, які англійська буржуазія отримувала внаслідок панування у світовій торгівлі, експлуатації колоній і работоргівлі, вкладалися в промисловість;

3) аграрний переворот і політика обгороджування земель створили резерв робочої сили, необхідної для розвитку фабричної промисловості;

4) економічне життя країни визначав єдиний широкий національний ринок, що стимулював розвиток промисловості та сільського господарства;

5) важливу роль відігравало вигідне географічне розташування: Великобританія знаходилася в центрі світових торгових шляхів.

Головними політичними передумовами стали:

1) англійська буржуазно-демократична революція скасувала феодальні привілеї та відкрила шлях до капіталістичного розвитку;

2) проведення політики протекціонізму та меркантилізму.

Технічний прогрес передував промисловому перевороту та відбувався в ході його розвитку. Він почався в текстильній, поширився в металургійній промисловості, енергетиці, на транспорті. Винахід у 1785 р. механічного ткацького верстата С. Картрайта підвищив продуктивність праці майже у 40 разів. Велике значення для текстильної промисловості мали винаходи в'язальної, тюлевої, мереживної машин.

Революційну роль у розвитку промисловості відігравав винахід парової машини Дж. Уаттом (1769 р.), удосконаленої в універсальну машину подвійної дії (1784 р.). Це дало змогу широко використовувати вугілля як основне паливо, ліквідувало залежність від водяного двигуна, відкрило для промисловості нові регіони країни. На її основі американець Р. Фултон в 1807 р. створив пароплав, англієць Дж. Стефенсон – паровоз. Токарно-гвинторізний верстат Моделі (1797 р.), свердлильна машина Уілкінсона стали основою металообробного виробництва.

Початок промислового перевороту в Англії пов’язується з бавовняною промисловістю. Перша прядильна фабрика була створена в 1769 р. Бавовна почала визначати ритм британської економіки XIX ст. в цілому. З 1785 р. будівництво фабрик у бавовняній промисловості стало масовим (в 1790 р. їх налічувалось 150, а в 1868 р. – 2543), широко використовуються прядильні та ткацькі верстати. Виробництво ситцю зросло в 50 разів, ціна готового продукту зменшилася в 5 разів. Механізація суконної, швейної, галантерейної, паперової, поліграфічної галузей завершилася після 1850 р.

В англійській металургії технічне переоснащення почалося в середині XVIII ст. За 1750– 1770 рр. було побудовано 27 домен на коксі. Важливим показником успіхів промислового перевороту було поширення парових машин. У 1782 р. паровий молот з'явився на металургійному заводі, в 1785 р. парова машина була встановлена на бавовняній фабриці.

Промисловий переворот зробив неминучими зміни у засобах транспорту та зв'язку. Були поліпшені сухопутні шляхи, знайдено спосіб твердого покриття. У 20 –30-х роках XIX ст. почали використовувати парові машини на залізничному та водному транспорті. В 1829 р. була побудована залізниця між Манчестером і Ліверпулем, яка мала комерційне значення. Прискорилися темпи будівництва каналів. У 1814 р. почалося пароплавне сполучення річок Великобританії, а морське – в 30-х роках XIX ст., будівництво океанських суден – в 40 –50-х роках. У 60-х роках XIX ст. ці види транспорту стали пануючими.

У перші десятиліття XIX ст. з'явилися машинобудівні заводи з виготовлення обладнання для текстильних, паровозобудівних підприємств. У 50 –60-х роках XIX ст. істотною ознакою машинобудування став випуск засобів виробництва. У першій четверті XІХ ст. промисловий переворот завершився.

Наслідки промислової революції:

1) пануючим стає фабричне виробництво, країна з аграрної перетворюється в індустріальну. Обсяг промислового виробництва протягом першої половини XIX ст. зріс у 4 рази. Характерно, що процес створення машинного виробництва (індустріалізація) у більшості країн розпочинався в легкій промисловості і лише після тривалого періоду нагромадження відповідних капіталів у галузях, що виробляють предмети споживання, переходив у галузі, де виробляють знаряддя праці. У вугільній, металургійній, машинобудівній індустрії Великобританія зайняла панівне становище у світі, відіграючи роль "майстерні світу";

2) промислова революція змінила економічну географію Великобританії. З'явилися нові промислові райони – Ланкашир і Манчестер, Глазго. Південний Уельс, Середня Шотландія були основними центрами видобування вугілля та важкої промисловості. Лондон з 2,5 млн. населення став світовим банківським і торговельним центром;

3)зміни в соціальній сфері пов’язані з утвореннямструктури капіталістичного індустріального суспільства. Різко підвищується питома вага міського населення. Зростає чисельність промислового пролетаріату (становив 45,5% зайнятого населення);

4)значно зростає роль колоній як ринків сировини та збуту для англійської промисловості. Англія перетворюється в економічного лідера доби домонополістичного капіталізму – провідну торговельну країну, найбільшу колоніальну державу, „майстерню світу”, яка постачала свої товари у більшість країн. У цьому велику роль відіграв перехід до вільної торгівлі – фритредерства (1853 р.). Ця політика означала скасування митних зборів на сировину та напівфабрикати й зниження їх на готову продукцію, яка завозилась в країну;

5) важливим підсумком промислового перевороту було створення національних фінансово-кредитних систем, що забезпечували потреби індустріального розвитку.

У Великобританії провідна роль залишалася за Англійським банком (1694 р.), що був не лише урядовим банком, а й приватним. Після впровадження золотого стандарту (1797 р.) його білети стали замінником золотої монети. Зростає кількість приватних банків з 290 в 1797 р. до 650 в 1810 р. Виникають акціонерні банки. Зросло значення фондової біржі. У 60-х роках XIX ст. у національну економіку англійські банки вкладали приблизно 50% інвестицій.

2. Особливості здійснення промислового перевороту у Франції.

Головною особливістю промислового перевороту у Франції був його порівняно затяжний характер. Почався в 1805-1810, а завершився у кінці 60-х рр. XІХ ст. Промисловий переворот стримується в роки імперії та наполеонівських війн. Континентальна блокада Наполеона (1806 р.) закрила європейський, зокрема французький, ринок для англійських товарів. Через відсутність англійських машин загальмувалася механізація виробничих процесів. Це привело до уповільнення темпів промислового перевороту. Крім того, негативним чинником була також парцелярна власність на землю, обумовлена аграрним законодавством Конвенту. Дрібна земельна власність стримувала диференціацію селянських господарств, негативно впливає на розширення внутрішнього ринку та ринку робочої сили, що й гальмувало розвиток промислового виробництва.

Промисловий переворот у Франції до 1830 р. не вийшов за межі підготовчого періоду. В текстильній промисловості поширюються верстати по виробництву візерункових шовкових тканин Жаккара, льонопрядильна машина Жирара (1810 р.). Більша частина механічних верстатів працювала на дешевих гідравлічних двигунах. Починає розвиватись металургія, хоча перехід на мінеральне паливо затримується. У 20-х роках XIX ст. зародилося французьке машинобудування.

Першим етапом промислового перевороту у Франції можна вважати 30-40-і рр. XІХ ст.). Зростають темпи механізації у текстильній промисловості. Збільшуються обсяги виробництва в металургійній промисловості (половина чавуну та заліза виплавляють з використанням кам’яного вугілля). Прискорюється запровадження парових двигунів. Фабрична промисловість поширилася у суконному, дзеркальному, керамічному, хімічному виробництвах, поліграфії. Розвитку металургійної та вугільної промисловості сприяє початок залізничного будівництво, яке набирало прискореного розвитку завдяки закону 1844 р. Однак технічний рівень і конкурентоспроможність залишалися ще низькими. Переважали мануфактури, маленькі майстерні кустарного типу.

Французькі промисловці, що керували внаслідок аграрного перенаселення дешевою робочою силою, були зацікавлені в найбільш повному використанні витрат праці й орієнтувались на виробництво товарів, що потребують ручного опрацювання. Тому піднесення базових виробництв було відстрочено на користь обробної промисловості, що випускає готову до споживання продукцію. Англійські ж промисловці в силу об’єктивних причин (дорога робоча сила) були змушені збільшувати капіталовитрати і спеціалізуватись на випуску тієї продукції, у виробництві якої найбільший ефект дає застосування машин. Це із самого початку привело Англію до бурхливого піднесення базових виробництв (рушійної сили промислової революції), що постачають сировину та напівфабрикати (кам’яне вугілля, метал, пряжу).

Другий (вирішальний) етап промислового перевороту (50-60-ті рр.) характеризується тим, що фабричне виробництво охопило майже всі галузі промисловості: текстильну, металургійну, хімічну, гірничу, машинобудівну. Загальний обсяг промислової продукції за 1851 – 1865 рр. зріс майже у 2 рази. Протяжність залізниць досягла 17,4 тис. км. Виникло об'єднання власників металургійних підприємств "Коміте де Форж" Залізничні товариства об'єдналися в 6 компаній. У 1855 р. в Парижі було організовано Всесвітню промислову виставку.

На відміну від Англії, припинення промислового перевороту у Франції не означало завершення індустріалізації: країна стала лише індустріально-аграрною державою. Продовжує розвиватись залізничне будівництво, за темпами зростання важка промисловість починає випереджати легку. За розмірами промислової продукції Франція в середині XІХ ст. займала друге місце в світі після Великобританії, хоча концентрація промислового капіталу залишається незначною, що обумовлено традиційною структурою промисловості (переважним розвитком галузей, що виробляють модний одяг, предмети розкоші). Така структура, а також збереження парцелярного господарства зумовили вузькість внутрішнього ринку, що, у свою чергу, стримувало темпи економічного розвитку.

Фінансовий капітал у Франції розвивався швидше порівняно з промисловим і торговим. У 1800 р. було створено Французький банк, у 1818 р. - Ощадний банк. Створюються приватні банки. Паризька біржа перетворилася на грошовий ринок європейського масштабу. Позиковий капітал Франції за кордоном становив 10 млрд. франків.

3. Перебудова економіки Німеччини на засадах капіталістичного розвитку.

Промисловий переворот у Німеччиніпочався з великим запізненням (30-і рр. XIX ст.), що було обумовлено її попереднім економічним та політичним розвитком. Німеччина являла собою країну політично роздроблену та економічно відсталу (зберігалася феодальна системи землеволодіння, існувала цехова система). Створення Митного союзу (1833 р.), уніфікація монетного обігу і вагових систем прискорили формування та розширення національного ринку. Розпочинається промисловий переворот та низка аграрних реформ. Під впливом важких викупних платежів та втрати більшістю селян своїх земельних наділів, відбувається прискорене формування ринку робочої сили для великої промисловості.

На початковому етапі, що охоплював період з 30-х – до 50-х років XIX ст.,відбулисяістотні зміни. В легкій промисловості поширюється використання ткацьких верстатів. Значних успіхів досягла гірнича та вугільна промисловість (добували більш як 3 млн. тонн вугілля, виплавляли 200 т чавуну). Поширюється використання парових двигунів. Розпочинається будівництво залізних доріг. Довжина залізниць у 1848 р. досягла 2,5 тис. км. Особливо швидко розвивався Рейнсько-Вестфальський промисловий район, в якому було зосереджено четверту частину промислових робітників Німеччини. Проте в першій половині XІХ ст. Німеччина залишається аграрною країною, а в її промисловості переважає дрібне виробництво. Велика промисловість залишається в зародковому стані.

Промисловий переворот у Німеччині завершився в 50 –70-х роках XIX ст. Значних успіхів було досягнуто в розвитку торгівлі та промисловості. Важливими галузями німецької промисловості стали гірнича, металургійна (на 9/10 працювала на коксі), хімічна, машинобудівна. Активно стимулювався державою розвиток воєнної промисловості, що обумовлено агресивною політикою Прусії. Залізничне будівництво ліквідувало роз’єднаність Німеччини. З’являються нові галузі промисловості – електротехнічна, анілінова (отримання барвників з кам’яного вугілля). Промисловий переворот мав у Німеччині стрімкий характер, фактично відбувався протягом двох десятиріч. Характерною ознакою промислового перевороту в Німеччині було те, що відбувався він на власній машинобудівній базі. Внаслідок інтенсивного грюндерства (засновництва) лише в Прусії утворилося 395 акціонерних компаній.

Економічному піднесенню Німеччини сприяла боротьба за її об'єднання, що завершилася утворенням у 1871 р. імперії на чолі з пруським королівством. Завдяки високим темпам промислового виробництва Німеччина перевершила Францію у видобуванні вугілля, виплавці чавуну, потужності парових двигунів, довжині залізничної колії і майже наздогнала Францію в оборотах зовнішньої торгівлі. На початку 70-х років Німеччина стала аграрно-промисловою державою. Переважала легка промисловість (2/3 продукції). Передовою на той час була галузева структура важкої промисловості. Значну роль продовжували відігравали ремесла і домашня промисловість, в яких працювало 2 млн. осіб.

Пізній вступ Німеччини на шлях індустріалізації дав їй змогу використати технічні досягнення Англії, запозичити їх, а це забезпечувало порівняно високий рівень продуктивності праці на німецьких підприємствах. Німеччина не мала потреби повторювати всі етапи технічного розвитку, які пройшла Англія: вона відразу могла запроваджувати технічні новинки, які в самій Англії застосовувались повільно. Тому не дивно, що німецькі фабрики та заводи були спроможні успішно конкурувати як всередині країни, так і на зовнішньому ринку, з англійським.

У 50 –70-х роках набула розвитку банківська система у Німеччині. Лише в Прусії за цей час виникло 20 акціонерних банків з капіталом 94,7 млн. марок.

4. Аграрні реформи Австрійської та Російської імперії.

5. Особливості промислового розвитку на Україні.

Українська Козацька держава, створена в ході визвольної війни середини XVII століття, поступово втратила свою незалежність. Тож, господарський розвиток українських земель визначався економічними системами Речі Посполитої та Мос­ковської держави, до яких вони належали.

Протягом XVI -- першої половини XVIII ст. ст. утвердилася панщинно-кріпосницька си­стем.,

У 1569 р. між Великим князівством Литовським і Польським королівством було укладено Люблінську унію про створення єдиної держави - Речі Посполитої, в результаті чого більша Частинаукраїнських земель відійшла під владу Польщі. Почало Стрімкозростати велике феодальне землеволодіння.

Одним з наслідків Великих географічних відкриттів для Українибуло виникнення фільварків. Фільварок - це товарне багатогалузеве господарство, базоване па примусовій праці кріпаків. Розвиток фільваркового господарства став причиною проведення аграрної реформи короля польського та великого князя литовського СигізмундаII Августа.

За рахунок цього очікувалося підвищити продуктивність філь­варкових та селянських господарств з метою збільшення то­варного виробництва збіжжя, яке було головною сільськогоспо­дарською експортною культурою. Запроваджена спочатку у ве­ликокнязівських маєтках, до кінця XVI ст. так звана волочна реформа була поширена на більшість магнатських маєтків. Такі реформування були проведені переважно на Берестейщині та Волині.

Зростання фільваркової системи та поширення панщини зміц­нило землеволодіння магнатів і шляхти. Селяни почали втра­чати право переходу, опиняючись в особистій, поземельній, су­дово-адміністративній залежності від хазяїна чи пана. Протягом XVI ст. (1505 та 1520 рр.) польські сейми видали низку законів, що суворо забороняли селянам без дозволу феодала покидати свій наділ, і, нарешті, третій Литовський статут 1588 р, оста­точно закріпачив селян. їм заборонялося самостійно виступати в суді і свідчити як проти, так і за своїх панів. Шляхтич отримав право не лише продати чи купити селянина, а й засудити його на смерть. Під ярмом Польщі українського селянина було по­збавлено всіх прав.

Під впливом зростання товарно-грошових відносин в ринок поступововтягувалися і селянські господарства, в результаті чого зростає прошарок заможного селянства, яке займалося торговель­ним землеробством, промислами, використовувало найману пра­цю, проте розвиток капіталістичних відносин стримувався пануванням феодальних.

Цехове ремесло, як і в Зах. Європі, було жорстко регламентоване. Внаслідок цього в містах існувала велика кількість позацехових майстрів, так званих партачів. Розвиток ремесла, його подальша спеціалізація, поява ману­фактур посилювали територіальний поділ праці, що в свою чергу стимулювало розширення внутрішнього ринку. Збільшилася кіль­кість торгів та ярмарків. Міцніли й економічні зв'язки України із зовнішнім світом: з Західною Європою, Росією, Сходом. Проте умови для торгівлі були дуже важкими. Економічна політика польського уряду захищала передусім інтереси шляхти і завдава­ла великої шкоди розвиткові української вітчизняної промисло­вості, затримувала загальний економічний розвиток

Ті Українські землі що опинилися у складі Московської держави зазнали набагато більших утисків, особливо за правління Петра 1. Петро І спрямовував свою політику щодо України на перетворення ЇЇ у ринок збуту та сировинний придаток Росії. Великої шкоди петровська політика завдала українській тор­гівлі — як зовнішній, так і внутрішній. Високими митами та за­боронами були перекриті можливості для українського купецтва у вже налагодженій міжнародній торгівлі.

У період правління Катерини II (1762—1796 рр.) відбувається ліквідація й більшості соціальних здобутків Визвольної війни. У серпні 1775 р. спеціальним «Маніфестом» знищується За­порізька Січ, та посилюється феодально-кріпосницький гніт.

Щодо економічного розвитку галузей, то найпоширенішою галуззю було ґуральництво. Поряд з ним в багатьох фільварках існували поташні буди, селітряні варниці, суконні мануфактури. Зростання товарності поміщицьких господарств призводить до зростання посівів технічних культур, поліпшуються породи великої рогатої та робочої худоби, овець тощо. У маєтках зростає промислове виробництво з переробки сільськогосподарської продукції. На Лівобережній Україні у 80-х роках XVII ст. було 2836 «за­водів», 87 % яких становили винниці. З'явилися мануфактури за­лізоробні, з виробництва пороху, шовку й виробів з шовку, фаян­су тощо.

З розвитком торгівлі в Україні йшов процес формування фінансово-грошової системи. Протягом XVIII ст. російські гро­ші поширювалися на Україну і поступово витісняли з обігу польсько-литовські.