Лекція 4. Періодизація феодального ладу. Еволюція феодальних відносин в країнах Західної Європи
Лекція 5. Зовнішня торгівля. Головні торгівельні шляхи Середньовіччя
Лекція 4. Періодизація феодального ладу. Еволюція феодальних відносин в країнах Західної Європи
1. Особливості становлення та розвитку феодалізму в Україні.
2. Середньовічне місто, розвиток ремесла.
1. Грошово-кредитні та фінансові відносини.
2. Економічна думка середньовіччя. Канонічна доктрина Фоми Аквінського.
Мета:
Література:
1. Особливості становлення та розвитку феодалізму в Україні.
Феодальне суспільство як у Західній, так і в Східній Європі, а також у країнах інших континентів пройшли у своєму розвитку три основні стадії, або періоди, - раннього, розвинутого та пізнього феодалізму. Однак щодо питання періодизації доби середньовіччя на загальносвітовому рівні немає єдиної думки, адже перехід до феодалізму в різних країнах Європи та Азії не був одночасним. Існують різні підходи щодо періодизації доби Середньовіччя. Раніше за інші країни феодальні відносини сформувались у Китаї, в Європі їх формування датується У – VII ст. н.е. Період феодалізму в Західній Європі включає: ранній феодалізм – У – Х ст. н.е. сформувалися і утвердилися визначальні риси феодального господарства (період генези); розквіт феодалізму – з XІ – XV ст. – період зрілості феодального господарства в умовах внутрішньої колонізації, розвитку міст і товарного виробництва; розклад феодального суспільства – з XV до середини XVIІ ст.
Загальні ознаки феодалізму: панування приватної власності; монополія феодалів на землю, яка виявлялася у принципі "немає землі без сеньйора"; умовний характер, ієрархічна структура земельної власності, що ґрунтувалася на васальних зв'язках; протиріччя між великою власністю на землю і дрібним селянським виробництвом; особиста, поземельна, судово-адміністративна і військово-політична залежність селянина від землевласника; рентна форма експлуатації феодально залежного селянства; переважання натурального господарства та другорядна роль обміну; сеньйорія, ремісничий цех, торгова гільдія як головні господарські форми. Аграризація економіки зумовила назву Середньовіччя в науковій літературі "аграрна цивілізація".
Феодальний лад передусім характеризувався зростаючим феодальним землеволодінням, які в процесі своєї еволюції набрало певних форм:
– алод – повністю незалежне спадкове землеволодіння; земля, що вільно відчужується (заповідається, дарується без дозволу громади);
– бенефіцій – умовна, не спадкова форма землеволодіння, що передбачає виконання певних обов’язків, найчастіше воєнних;
– феод – умовна, спадкова форма землеволодіння, що передбачає прийняття васальної присяги сюзерену – феодалу, який надав землю. Присяга зобов’язувала васала воювати під командою сюзерена й у разі необхідності викупати останнього з полону.
Основною формою відносин феодала та селянина була феодальна рента, яка існувала в трьох видах: відробіткова (панщина); продуктова (натуральний оброк); грошова (грошовий оброк). Процес переходу до грошової ренти від двох перших форм рентних відносин називається комутацією ренти. При цьому феодальна залежність селян зменшувалась або зовсім знищувалась (за викуп). Подібного типу господарства переважали у більшості країн Західної Європи.
Період раннього середньовіччя (V –Х ст.)У країнах Європи формувалося феодальне господарство на основі приватної власності феодала на землю та залежності селян від феодала. Вирішальне значення мали перемога великого землеволодіння над дрібним, встановлення між землевласниками і селянами відносин панування і підпорядкування, а всередині пануючої верстви – покровительства і служби. Характеризується низьким рівнем розвитку продуктивних сил, що визначило форми особистої та поземельної залежності селянина від феодала.