Взаємодія між елементами інформаційної системи управління.

Чинники, від яких істотно залежить функціонування банку в цілому.

Взаємодія між елементами інформаційної системи управління.

План.

Особливості АІС у фінансових і кредитних установах

Лекція №10

Петрофізичні розрізи.

Петрофізичне районування нафтогазовміщуючих відкладів.

Вперше велике узагальнення петрофізичних параметрів (петрофізичне районування) нафтових родовищ Татарії і Башкірії виконано було в 1971 році В.Л. Комаровим.

В результаті виконаної роботи було проаналізовано велике число свердловин, систематизований великий масив даних одержаних по дослідженню кернового матеріалу із продуктивних інтервалів. На основі цих досліджень автор виділив п’ять петрофізичних зон в цьому регіоні.

Встановлено, що потужність перехідної водонафтової зони представляє собою реперний фактор, який дозволяє ідентифікувати об’єкти дослідження по комплексу структурних властивостей порід і фізико-хімічних властивостей нафти. По цій ознаці всі девонські пласти, товщина перехідної зони від 3 до 4м віднесені до єдиної групи, а пласти тульських і радаєвсько-бобриковських нижнє вугільних відкладів з перехідною зоною меншою 2м виділені в другу єдину групу відкладів.

Після чого, по найбільш близьким значенням постійних коефіцієнтів в перших і багатомірних зв’язках між петрофізичними параметрами були проведені границі п’яти петрофізичних зон. Кожна із таких зон характеризується набором із 6-10 петрофізичних рівнянь.

Аналогічні роботи по петрофізичному районуванню крейдяних продуктивних відкладів Західного Сибіру були виконані у 1975 році Е.І. Лєонтєвим.

Для вивчення закономірностей зміни петрофізичних властивостей з глибиною будують петрофізичні розрізи, які являються основою для вивчення глибинної геологічної будови. Будують петрофізичні розрізи по результатах буріння глибоких параметричних свердловин, використовують дані керну та ГДС.

Література:

1. Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Навч. посібник.- 2-ге вид., перероб. і доп.- К.: КНЕУ, 2001.-239 с.

За системного підходу структурні складові управління такі: 1) керуюча система, або суб'єкт управління — СУ; 2) керована частина, або об'єкт управління — ОУ; 3) інформаційна система — ІС, через яку, власне, і відбувається зв'язок між СУ та ОУ.

Загальну схему взаємодії між цими елементами зображено на рис. 2.1.

ІС — неодмінна складова у процесі організації управління — містить у собі такі основні частини:

1) сукупність економічних даних на відповідних носіях, організованих певним способом;

2) методи, способи, технічні засоби й технології збирання, обробки, зберігання, пересилання інформації та її надання користувачам.

Залежно від застосовуваних технічних засобів обробки інформації розрізняють ручні, механізовані та, у разі використання автоматів, насамперед ЕОМ, автоматизовані 1С (АІС).

Зауважимо, що в АІС не вся інформація (з огляду на складність її структуризації та формалізованого подання) обробляється на ЕОМ. Частка оброблюваної на ЕОМ інформації становить від 10 до 50% усієї інформації 1С залежно від типу економічного об'єкта.

Від рівня організації ІС, застосовуваних методів і засобів, а також від технології обробки інформації істотно залежить функціонування об'єкта в цілому. Проте існують ще й інші чинники. Адже бувало й так, що в комерційному банку — КБ — автоматизація ІС досягала високого рівня, але попри це банк збанкрутував.