Підходи до визначення і критеріїв виділення екологічного ризику.

На даний час панує єдина концепція ненульового або прийнятного ризику, оскільки рівень ризику в будь-якій системі не може бути рівним нулю. Проте в межах такого єдиного підходу існує значна кількість суперечливих поглядів на сам екологічний ризик і методику його оцінки. У різних підходах проблема екологічного ризику розглядається з багатьох точок зору, ризики визначаються для різного рангу просторових систем, часто визначення самого поняття ризику і екологічного ризику даються з погляду певної науки (економіки, охорони здоров'я, статистики, біології і ін.) і тому носять однобокий і вузький характер, що неприпустимо для визначення такого комплексного поняття.

Екологічний ризик оцінюється переважно з точки зору чотирьох підходів: соціального– з точки зору здоров’я людини (Р. Т. Давидова, Б. І. Порфір’єв, У. Роув); економічного, двоаспектно: соціально-економічного – як загроза людських і матеріальних утрат (В. І. Осипов, В. Одинець, С. А. Соболєв) та еколого-економічного – як загроза екологічних збитків, нанесених оточуючому середовищу (Н. Є. Дєєва, Л. В. Панжар, Н. П. Тихомиров); біоекологічного – як порушення функціонування екосистеми (В. А. Барановський); геоекологічного – як імовірність відмови геосистеми виконувати задані функції (М. Д. Гродзинський, Т. А. Хоружая, Л. К. Казаков).