Сучасна політична наука розглядає місцеве управління з урахуванням таких категорій, як «деконцентрація» і «децентралізація».

Навряд чи на практиці можна провести чітку межу між функціями державного управління і місцевого самоврядування, оскільки ці органи зазвичай здійснюють не лише місцеві функції, а й вирішують певне коло завдань, які ви пливають з централізованого державного управління.

У сучасний період країни Східної Європи відмовилися від цієї моделі, взявши за основу континентальну модель міс­цевого самоврядування як найбільш близьку їхнім правовим системам.

У деяких країнах (Австрія, Німеччина, Японія) місцеве самоврядування будується на основі сполучення цих систем.

У другій половині XX ст. з'явилася "радянська" модель місцевого самоврядування, яка принципово відрізнялася від двох вище згаданих моделей, оскільки в її основу було покла­дено принципи поєднання влад та повновладдя представни­цьких органів на певній території; проведення у життя актів центральних органів державної влади; ієрархічна субпідпорядкованість усіх ланок радянської системи. Цю модель було впроваджено в усіх колишніх соціалістичних країнах Східної Європи, Азії, на Кубі та ін.

На підставі проаналізованих моделей виникло багато концепцій місцевого самоврядування, серед яких у сучасний період застосовуються три — громадська, державницька та теорія муніципального дуалізму.

Згідно з громадською теорією місцевого самоврядуван­ня остання розглядається як самостійна форма публічної вла­ди (муніципальна або місцева влада), суб'єктом якої є тери­торіальний колектив - елемент громадянського суспільства.

Державницька теорія виходить з того, що місцеве са­моврядування є однією з форм (поряд з територіальною автономією) децентралізації державної влади на рівні тери­торіальних колективів, а правоздатність останніх на само­стійне вирішення питань місцевого значення трактується її прихильниками як така, що походить виключно від держави. Звідси джерелом місцевого самоврядування визнається не територіальний колектив, а держава.

Теорія муніципальною дуалізму (громадсько-державницька теорія) визнає ознаки місцевого самовряду­вання незалежними від держави лише при розв'язанні суто господарських та громадських справ, а в політичній сфері вони розглядаються як органи держави, що виконують дер­жавні функції. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що сучасні теорії місцевого самоврядування вирішують по суті одну й ту саму проблему — централізації, або деконцентрації, та децентралізації державної влади на місцях.