В автономних утвореннях формуються такі самі органи, як у звичайних адміністративно-територіальних одиницях.
Поряд з політичною існує адміністративно-націонаяьна автономія, вона широко використовується у Китаї, де 8% національних меншин проживають на 50-60% території країни. В КНР налічується 104 автономні райони, 29 автономних округів і 70 автономних повітів.
При політичній автономії її органи в межах наданої їм компетенції мають право приймати відповідні нормативно-правові акти тощо. Ця форма автономії існує в Гренландії і на Фарерських островах у Данії, країні Басків та Каталонії в Іспанії, на Корсиці, у Франції, на Аландських островах (Фінляндія), Азорських островах (Португалія), в Курдистані (Ірак), на Філіппінах (Мінданао).
Розрізняють дві форми такої автономії — політичну (законодавчу) та адміністративно-національну.
Корпоративна автономія пов'язана з певними лінгвістичними спільнотами, яким надаються місця у державному апараті, а державні службовці іншої національності зобов'язані знати мову місцевого населення.
Персональна автономія використовується тоді, коли національні меншини розпорошені (Швеція, Норвегія, Фінляндія). Ця форма автономії бере свій початок з культурно-національної автономії, проте в сучасний період представники меншин все частіше беруть участь у діяльності центральних органів держави.
Звідси, у широкому значенні слова, автономія розуміється як надання будь-якій частині держави або окремим й частинам (областям, землям) певної форми самостійності, внутрішнього самоврядування.
Поняття автономії трактується досить широко — як процес налагодження відносин між національностями, спільне вирішення і участь у прийнятті рішень.
Межах, встановлених центральною владою. У цих рамках населення автономної одиниці користується правами самоврядування, зазвичай ширшими, ніж права адміністративно-територіальних одиниці». Представницький орган автономного утворення представляє специфічні інтереси його населення.
Автономія — це форма самоврядування частини території унітарної, а іноді федеративної держави — територіальна автономія. Автономна територіальна одиниця, як правило, самостійна у вирішенні питань місцевого значення у
У даний час конфедерації у світі не існують. Остання, Сенегабія об'єднання Сенегалу і Гамбії, проіснувала вісім років і була розпущена у 1989 р.
Така норма державного устрою залишилася у минулому. Зокрема, відомі такі конфедеративні утворення: Сполучені Нідерланди (1959), Союз кантонів Швейцарії (1648-1798), Швейцарський союз (1815-1848), Сонм німецьких держав (1815—1866), Союз Штатів Північної Америки (1776-1787).
Члени конфедерації зберігають за собою право сецесії, тобто право вільного виходу зі складу конфедерації.
2. Правовий статус Автономної Республіки Крим;
Проте є й нові підходи, згідно з якими можна говорити про розуміння автономії у вузькому значенні слова, залежно від того, компактно чи розрізнено мешкають національні меншини. На підставі цього критерію існують три концепції автономії в сучасному світі: персональна, корпоративна та національно-територіальна (територіальна).
Національно-територіальна (територіальна) автономія здійснюється лише у випадках компактного розселення національних меншин.