Лекція № 15 «Територіальний устій України ».
План:
1. Поняття, принципи та форми територіального устрою;
2. Правовий статус Автономної Республіки Крим;
3. Адміністративно – територіальний устрій України.
1. Поняття, принципи та форми територіального устрою;
Територіальний устрій держави зазвичай розглядають у широкому і вузькому розумінні.У широкому розумінні слова —це форма державного устрою, яка охоплює коло питань, що стосуються устрою конкретної держави (державний, економічний, суспільний устрій держави, основи правового статусу людини і громадянина, система органів держави), тобто її територіального устрою.
У вузькому (власному) розумінні слова територіальний устрій (у тому числі й України) — це територіальна (або національно-територіальна) організація державної влади. Вона включає: питання внутрішнього поділу території держави на ті чи інші складові частини, правове становище цих частин, взаємовідносини між державою у цілому та її складовими. У такому значенні термін "територіальний устрій" застосовується у випадках, коли держави поділяють за формою устрою на унітарні та федеративні.
Сутність багатонаціональних держав, як правило, характеризується поняттям "національно-державний устрій". Це форма організації держави, яка виражає взаємозв'язок територіальної організації влади, тобто територіального устрою держави і національної структури суспільства, а також співвідношення державного і національного суверенітету, націй і національних меншин, які об’єднуються у складі держави. Національно-державний устрій визначає національно-територіальну організацію певної держави, внутрішній поділ її території на ті чи інші складові частини, правове становище цих частин і врегулювання взаємовідносин між державою в цілому, національними утвореннями та її складовими. Характер національно-державного устрою обумовлюється метою, виданнями і функціями держави, залежно від яких територіальна організація державної влади виявляється у конкретних формах державного устрою.
Конституційно - правовий інститут політико-територіальної організації держави включає, норми, правову і ідеологічну практику, історію, традиції та інші чинники країни, які: у сукупності визначають територію і кордони держави; встановлюють засоби політико-територіальної організації держави (унітаризм, федералізм, автономію, адміністративно-територіальні одиниці), пов'язані з розмежуванням компетенції між державою та іншими складовими частинами, зокрема між унітарною державою і автономними утвореннями, між унітарною державою та й адміністративно-територіальними одиницями; визначають порядок взаємовідносин держави з її складовими частинами.
У "старих" унітарних державах конституційні норми, які стосуються територіального устрою держави, як правило, не закріплюються, оскільки вважається, що держава існує в кордонах, що історично склалися (Франція, Угорщина, Румунія, Болгарія, КНР та ін.). І, навпаки, у країнах, що розвиваються, та в постсоціалістичних державах територіальні питання детально регулюються у конституціях (Індія, Пакистан, Азербайджан та ін.). При цьому ці норми, як правило, характеризують географічні та інші межі держави, форму державно-територіального устрою (унітаризм, федералізм, автономія).
У Конституції України питанню державного устрою присвячено розділ ІХ «Територіальний устрій України", який складається зі статей 132 і 133. Стаття 132 закріплює основні засади територіального устрою України, а ст. 133 — систему п адміністративно-територіального устрою.