Народним засідателем може бути громадянин України, який досяг двадцятип'ятирічного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду.
Судді Верховного Суду України обираються до складу Президії Верховного Суду України за погодженням з Головою Верховного Суду України чи за пропозицією суддів Верховного Суду Пленумом Верховного Суду України шляхом таємного голосування строком на п'ять років.
Засідання Президії Верховного Суду України проводиться не менш як один раз на два місяці. Воно є повноважним за умови присутності на ньому не менш як двох третин її
Пленум Верховного Суду України є колегіальним органом, повноваження якого визначаються Конституцією України та Законом. До складу Пленуму Верховного Суду України входять усі судді Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих судів, їх перші заступники, голова Касаційного суду України та голова Апеляційного суду України.
Засідання Пленуму Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менш як двох третин складу Пленуму. У роботі Пленуму Верховного Суду України беруть участь Голова Вищої ради юстиції, Генеральний прокурор України та Міністр юстиції України.
Пленум Верховного Суду України скликається в міру потреби, але не менш як один раз на три місяці.
Порядок роботи Пленуму Верховного Суду України встановлюється Законом та прийнятим відповідно до нього я Регламентом Пленуму Верховного Суду України.
Пленум Верховного Суду України приймає з розглянутих питань постанови.
Закон України "Про судоустрій України" визначає також статус професійних суддів, народних засідателів та присяжних
Згідно з Законом правосуддя в Україні здійснюють професійні судді, народні засідателі та присяжні.
Розгляд справ в апеляційному та касаційному порядку здійснюють виключно професійні судді.
Професійними суддями є громадяни, які відповідно до Конституції України призначені чи обрані суддями й обіймають штатну суддівську посаду в одному з судів, передбачених Законом.
На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років і володіє державною мовою.
Суддями спеціалізованих судів можуть бути також особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. У цьому разі на посаду судді спеціалізованого суду може бути рекомендований відповідною кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший тридцяти років,який проживає в Україні не менш як десять років, володіє державною мовою, має вийду освіту в галузі знань, що охоплюються межами юрисдикції відповідного спеціалізованого суду та стаж роботи за спеціальністю не менше п'яти років (ст. 127 Конституції). Ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегії суддів.
Не можуть бути рекомендовані на посаду професійного судді громадяни: визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними; які мають хронічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді; щодо яких , провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не погашену судимість.
Відповідно до Закону України "Про судоустрій України" внесені відповідні зміни і доповнення до Закону "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року.
Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України на підставі рекомендації відповідної кваліфікаційної комісії суддів за поданням Вищої ради юстиції. Усі інші судді обираються безстроково Верховною Радою України за поданням Голови Верховного Суду України (голови відповідного вищого спеціалізованого суду) (ст. 128 Конституції).
Порядок внесення подання про призначення судді на посаду встановлюється Законом України "Про
Вищу раду юстиції» Особа, призначена на посаду судді чи обрана суддею безстроково, згідно з вимогами Закону набуває статусу професійного судді відповідного рівня і спеціалізації судів: судді місцевого чи апеляційного, загального або військового суду судді Апеляційного суду України, судді Касаційного суду і України, судді місцевого, апеляційного або вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду України.
Підстави та порядок звільнення судді з посади, умови його відповідальності та інші питання статусу суддів визначаються відповідно до Конституції та Закону України "Про і статус суддів".
Переведення судді за його заявою з одного суду до іншого суду того самого рівня і спеціалізації здійснюється Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України або голови відповідного вищого спеціалізованого суду згідно з вимогами Закону.
Народними засідателями є громадяни України, які у випадках, визначених процесуальним законом, вирішують у складі суду справи разом з професійними суддями, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу в здійсненні правосуддя.
Народні засідателі під час здійснення правосуддя користуються усіма правами судді.
Список народних засідателів затверджується відповідною місцевою радою за поданням голов місцевого суду. До списку включаються у кількості, зазначеній у поданні голови, громадяни які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція даного суду, та відповідають вимогам закону. Списки народних засідателів затверджуються на строк чотири роки і переглядаються у разі необхідності, але не рідше ніж через два роки.Список народних засідателів публікується у друкованих засобах масової інформації відповідної місцевої ради.
Не підлягають включенню до списків народних засідателів громадяни: визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними; які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків народного засідателя; щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не погашену судимість; депутати усіх рівнів, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, державні службовці апарату судів, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, адвокати, нотаріуси.
Підлягають звільненню від виконання обов'язків народного засідателя за розпорядженням голови суду на їх прохання: громадяни, старші шістдесяти п'яти років; жінки, які перебувають у відпустці за дитиною, а також які мають дітей дошкільного чи молодшого шкільного віку або утримують дітей інвалідів, інших хворих або похилого віку членів сім'ї; керівники та заступники керівників органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; особи, які не володіють державною мовою; особи, які через свої релігійні переконання вважають для себе неможливою участь у здійсненні правосуддя; інші особи, якщо голова суду визнає поважними причини, на які вони посилаються. Такі особи повинні подати заяву про звільнення від виконання обов'язків народного засідателя у конкретній справі до залучення їх для виконання цих обов'язків.
Народні засідателі залучаються до здійснення правосуддя У порядку черговості, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатої за їхньою участю. У здійсненні правосуддя спеціалізованими судами народні засідателі участі не беруть.
При вирішенні всіх питань, пов'язаних з розглядом справи і постановленням судового рішення, народні засідателі мають такі самі права, як і професійний суддя.
У Законі "Про судоустрій" також визначається статус нової категорії осіб, які мають право брати участь у здійснена правосуддя, — присяжних.
Присяжними визнаються громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу в здійсненні правосуддя. Суд присяжних утворюється для розгляду у першій інстанції судових справ, визначених процесуальним законом. Список присяжних за поданням голови апеляційного суду формується на підставі списків виборців комісією, склад якої затверджується відповідно Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, головою обласної ради, Київським та Севастопольським міськими головами. До складу комісії мають входити уповноважені представники суду, органів юстиції та відповідної ради. До списків присяжних включаються громадяни, які постійно проживають на території відповідної області тощо і відповідають вимогам Закону. Список присяжних затверджується рішенням відповідної ради не пізніше одного місяця з дня одержання подання суду і надсилається до суду, а також публікується у друкованих засобах масової інформації відповідної місцевої ради.
Затверджуються списки присяжних строком на чотири роки і переглядаються кожні два роки.
Присяжним може бути громадянин, який досяг тридцятирічного віку.
Одна й та сама особа не може бути одночасно включена і до списку народних засідателів і списку присяжних.
Особа, включена до списку присяжних, зобов'язана повідомити голову апеляційного суду про обставини, що виключають можливість її участі у здійсненні правосуддя. Закон визначає підстави і порядок звільнення від виконання обов'язків присяжного.
Народний засідатель або присяжний зобов'язані вчасно з'явитися на запрошення суду для участі в судовому засіданні. Неявка без поважних причин у судове засідання вважається неповагою до суду.
Порядок добору присяжних для розгляду справи, порядок складання ними присяги та її зміст визначаються процесуальним законом.
Гарантії незалежності й недоторканності професійних суддів, передбачені законом, поширюються на народних засідателів і присяжних на час виконання ними обов'язків зі здійснення правосуддя.
Законом запроваджені нові органи — кваліфікаційні комісії суддів.
Кваліфікаційні комісії суддів є постійно діючими органами в системі судоустрою України, повноваження яких визначаються Конституцією України та Законом України "Про судоустрій України".
Завданнями кваліфікаційних комісій є забезпечення формування корпусу професійних суддів, здатних кваліфіковано, сумлінно й неупереджено здійснювати правосуддя, шляхом добору і рекомендування осіб для зайняття посади професійного судді та визначення рівня фахової підготовленості професійних суддів, а також розгляд питань про дисциплінарну відповідальність суддів та щодо надання висновків про звільнення судді з посади.
У системі судоустрою України діють кваліфікаційні комісії: суддів загальних судів; суддів військових судів; суддів відповідних спеціалізованих судів; Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
Кваліфікаційні комісії суддів загальних судів здійснюють свою діяльність у центрах апеляційних округів. Усі інші кваліфікаційні комісії діють у місті Києві.
Строк повноважень кваліфікаційних комісій суддів становить три роки з дня їх утворення.
Кваліфікаційні комісії суддів діють у складі 11 членів, які мають вищу юридичну освіту. До складу кваліфікаційної комісії входять: шість суддів, обраних до складу кваліфікаційної комісії відповідно до вимог Закону; дві особи від Міністерства юстиції України; дві особи, уповноважені відповідною обласною (Київською міською) радою за місцем перебування кваліфікаційної комісії суддів; одна особа від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України діє у складі 13 членів, які мають вийду юридичну освіту. До її складу входять: сім суддів, обраних до Комісії відповідно до вимог Закону; дві особи, призначені Верховною Радою України; дві особи, призначені Президентом України; одна особа від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; одна особа від Міністерства юстиції України.
Члени кваліфікаційних комісій обираються з числа суд. дів таємним або відкритим голосуванням конференціями суддів відповідних судів, а члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України — з'їздом суддів України відкритим або таємним голосуванням.
До складу кваліфікаційних комісій суддів та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не можуть бути обрані Голова Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих судів та апеляційних судів, а також їх заступники, члени Вищої ради юстиції.
Верховна Рада України приймає постанову про призначення двох членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з числа осіб, які не є народними депутатами України.
Президент України призначає своїм указом двох членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини призначає членів кваліфікаційних комісій суддів своїм розпорядженням.
Міністр юстиції України призначає членів кваліфікаційної комісії своїм наказом.
Відповідна рада приймає рішення про призначення членів кваліфікаційної комісії в порядку, встановленому її регламентом.
Кваліфікаційна комісія суддів вважається повноважною за умови призначення (обрання) не менш як дев'яти членів з комісії, а Вища кваліфікаційна комісія суддів України — за умови призначення (обрання) не менш як одинадцяти членів Комісії.
Повноваження нового складу кваліфікаційної комісії суддів починаються з дня закінчення повноважень попереднього складу комісії, а повноваження новоутвореної комісії — з дня призначення її повноважного складу.
У Законі також визначено повноваження та організацію роботи комісії, порядок проведення кваліфікаційної атестації суддів, а також повноваження комітетів щодо дисциплінарної відповідальності суддів Окремий розділ Закону України "Про судоустрій України" присвячено питанню судового самоврядування, яке утворюється для вирішення питань внутрішньої діяльності
судів в Україні.
Основні форми самоврядування: збори суддів, конференції суддів, з'їзд суддів України, ради суддів та їх виконавчі органи.
Організаційному забезпеченню діяльності суддів та іншим питанням судоустрою, присвячено розділ Закону, в якому визначаються загальні питання забезпечення діяльності суддів, закріплюється статус державної судової адміністрації та висвітлюються інші питання судоустрою України.
У Законі є прикінцеві та перехідні положення, згідно з якими Закон набирає чинності з 1 червня 2002 р., крім положень, що стосуються організації та здійснення повноважень спеціалізованих адміністративних судів, а також суддівського самоврядування щодо зазначених судів, які вводяться в дію після утворення системи адміністративних судів.
Згідно зі ст. 131 Конституції в Україні створюється і діє Вища рада юстиції, до відання якої належить: внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.
Вища рада юстиції складається з 20 членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури — двох членів.
Відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції України" від 15 січня 1998 р. до складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України і Генеральний прокурор України.
Функціонування та належні умови діяльності суддів згідно зі ст. 130 Конституції України забезпечує держава. Зокрема, у Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання суддів
3. Конституційний Суд України;
Конституційний Суд України посідає особливе, відокремлене від інших органів держави місце, що обґрунтовується таким:
· незважаючи на те, що про Конституційний Суд України йдеться у розділі VIII Основного Закону України, він не є складовою ані загальних, ані спеціалізованих апеляційних судів;
· саме тому його правовий статус визначено в окремому розділі XII "Конституційний Суд України";
· цей розділ йде не відразу за розділом VIII "Правосуддя", а перед розділом XIII "Внесення змін до Конституції України", що є досить логічним;
· система судів загальної юрисдикції і спеціалізованих судів відрізняється від Конституційного Суду України.
· Конституційний Суд України не має власної системи;
· порядок призначення суддів загальної і спеціальної юрисдикції докорінним чином відрізняється від порядку формування Конституційного Суду. Вимоги, які пред'являються до суддів Конституційного Суду відрізняються від вимог щодо суддів загальної і спеціаль
ної юрисдикції;
· основні принципи судочинства останніх докорінно відрізняються від засад Конституційного Суду. На діяльність Конституційного Суду України не поширюються норми процесуальних кодексів України;
· Конституційний Суд України має власну, притаманну лише йому, процедуру роз-
гляду питань своєї компетенції; специфічні і властиві лише Конституційному Суду України акти, які він приймає;
· До суддів цього Суду пред'являються підвищені вимоги щодо стажу роботи, вікового цензу та місця проживання в Україні;
· акти цього органу не підлягають апеляційному та касаційному оскарженню.
· На відміну від строків повноважень суддів загальної і спеціальної компетенції, судді Конституційного Суду призначаються на суворо визначений строк;
· Судді Конституційного Суду не входять до складу Вищої ради юстиції.
Все це дає можливість зробити висновок про те, що Конституційний Суд України є особливим судовим органом конституційного контролю.
Контрольна влада згідно з однією з теорій у науці конституційного права — влада, яка посідає самостійне місце в системі розподілу державної влади поряд з законодавчою, виконавчою і судовою. У більшості держав контрольна влада представлена вищими органами держави особливого роду (конституційні суди, рахункові палати, державні контролери, суперінтенданти, омбудсмени). На відміну від відомчого, адміністративного контролю, інститути контрольної влади посідають самостійне місце, вони організаційно відокремлені від інших гілок влади.
Органи контролю, і зокрема Конституційний Суд України, займаються лише розслідуванням, перевіркою, вивченням стану справ і не мають права втручатися в оперативну діяльність установ і підприємств. Звичайно, вони доповідають про результати перевірок іншим органам держави, які і застосовують відповідні заходи до порушників. Самі ж органи контролю, у тому числі й Конституційний Суд України, як правило, ніяких покарань призначати не можуть.
Конституційно-правовий статус Конституційного Суду визначається розділом XII Конституції та Законом України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р.
Стаття 147 Конституції України визначає сутність Конституційного Суду України та його призначення.
Конституційний Суд України визначається як єдиний орган конституційної юрисдикції.
Призначення цього органу полягає в такому:
• вирішувати питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України;
• давати офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Конституційний Суд України складається з 18 суддів Конституційного Суду. Президент України (частина двадцять друга ст. 106), Верховна Рада України (частина двадцять шоста ст. 86) та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України (частина друга ст. 148).
У Конституції України визначаються вимоги до суддів Конституційного Суду України.
Відповідно до частини третьої ст. 148 Конституції України суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вишу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою.
При цьому суддя Конституційного Суду призначається на дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк. Із загальної кількості суддів на спеціальному пленарному засіданні обирається Голова Конституційного Суду України шляхом таємного голосування на трирічний строк, після закінчення якого він може бути повторно бути обраним на цей же строк.
Суддя Конституційного Суду вважається таким, що вступив на посаду, з часу складання ним присяги, а повно важення закінчуються в останній день місяця, в якому строк його перебування на посаді судді закінчується або в якому йому виповнюється шістдесят п'ять років(сімдесят п'ять років за проектом Закону "Про внесення змін до Конституції України").
Конституційному Суду України надано досить широкі повноваження, які стосуються захисту загальних засад конституційного ладу, основних прав і свобод людини та громадянина, забезпечення верховенства і прямої дії норм Конституції України на всій території країни.
Згідно зі ст. 150 Основного Закону до повноважень Конституційного Суду України належить дві основні групи питань:
· вирішення про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України;правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
· офіційне тлумачення Конституції та законів України.
Суб'єктами конституційного звернення до Конституційного Суду України згідно зі ст. 150 Конституції України є: Президент України, не менш як 45 народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.
При вирішенні питань своєї компетенції Конституційний Суд України, зокрема за зверненням Президента України або Кабінету Міністрів України, дає висновки про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість.
У свою чергу за зверненням Верховної Ради України Конституційний Суд України дає висновок щодо додержання конституційної процедури розгляду і розслідування справи про усунення Президента України в порядку імпічменту (ст. 151 Конституції).
Щодо вирішення питань про відповідність Конституції України вище перелічених актів, то згідно зі ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
З питань своєї компетенції Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені (ст. 150 Конституції).
Конкретні питання правового статусу, завдань, організації та діяльності Конституційного Суду України визначає Закон України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р.
Визначається також порядок призначення суддів. Зокрема, Президент України у процесі визначення кандидатур на посади суддів Конституційного Суду проводить консультації з Прем'єр-міністром України та Міністром юстиції.
Призначеною на цю посаду вважається особа, стосовно якої видано указ за підписами Прем'єр-міністра та Міністра юстиції.
У разі припинення повноваження одного з шести суддів Конституційного Суду, які призначаються Президентом, останній у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду.
Що стосується Верховної Ради України, то вона призначає шість суддів Конституційного Суду таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України вносить Голова Верховної Ради України, а також може вносити не менш як одна четверта народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України; при цьому депутат має право поставити підпис під пропозицією про висунення лише однієї кандидатури, і ці підписи депутатів не відкликаються. Відповідний комітет Верховної Ради України подає Верховній Раді свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду судді Конституційного Суду України, внесеної у встановленому порядку.
Призначеними на посади суддів конституційного Суду України вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради України. Якщо кілька кандидатів набрали однакову кількість голосів і після їх призначення була б перевищена необхідна для призначення кількість суддів, щодо цих кандидатів проводиться повторне голосування.
У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України, який призначався Верховною Радою України, Верховна Рада України у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду.
За результатами голосування Голова Верховної Ради України підписує постанови Верховної Ради України про призначення суддів Конституційного Суду України.
У свою чергу шість суддів Конституційного Суду призначає з'їзд суддів України. За пропозицією делегатів з'їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з'їзд визначає кандидатури на посади суддів Конституційного Суду України для включення до бюлетенів для таємного голосування.
Призначеним на посаду судді Конституційного Суду України вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від числа обраних делегатів з'їзду суддів України.
Якщо голосування проводиться щодо кандидатур, число яких перевищує квоту для призначення на посаду суддів Конституційного Суду України, призначеними вважаються кандидати, які за умов, визначених у Законі, набрали більше голосів, ніж інші кандидати на ці посади.
У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду з'їзд суддів України у тримісячний строк призначає іншу особу на цю посаду.
За результатами голосування головуючим і секретарем з'їзду підписуються рішення з'їзду про призначення суддів Конституційного Суду України.
Закон також визначає повноваження Конституційного СУДУ України, на підставі яких приймаються рішення та даються висновки у справах.
До цих повноважень належать права та обов'язки щодо: конституційності законів та інших правових актів Верхов
ної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; відповідності Конституції Україні, чинних міжнародних договорів України або тих міжнародну договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість; додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 і 151 Конституції України; офіційного тлумачення Конституції та законів України.
До повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.
Підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є: невідповідність Конституції України; порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті. Закон також передбачає: вимоги до судді; порядок вступу його на посаду; статус судді.
Окремо визначаються повноваження Голови Конституційного Суду України, двох його заступників, які обираються на три роки.
Визначаються також підстави припинення повноважень суддів, а також дострокового звільнення з посади Голови та заступників Конституційного Суду за їх заявами. Зокрема, повноваження судді Конституційного Суду України припиняються у разі: закінчення строку призначення; досягнення суддею шістдесятип'ятирічного віку; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; порушення суддею вимог, передбачених законом; порушення суддею присяги; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.. Повноваження судді припиняються у разі його смерті.
Голова Конституційного Суду України, заступник Голови Конституційного Суду України звільняються з посади за їх заявами Конституційним Судом України. Рішення про дострокове звільнення вважається прийнятим якщо за нього проголосувало більше половини конституційного складу суддів Конституційного Суду України.
Закон визначає також порядок організації та діяльності Конституційного Суду України.
Питання провадження у справах та діяльності Конституційного Суду України, його Секретаріату, порядок діловодства, правила внутрішнього розпорядку Конституційного Суду України визначаються Конституцією України, Законом та актами Конституційного Суду України, що встановлюють порядок організації внутрішньої роботи Конституційного Суду України.
Фінансування Конституційного Суду України передбачається в Державному бюджеті України окремим рядком. Пропозиції щодо обсягу фінансування Конституційного Суду України і проект відповідного кошторису подаються Головою Конституційного Суду України до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України при складанні проекту Державного бюджету України на кожний наступний рік.
Організаційне, науково-експертне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення Конституційного Суду України здійснює Секретаріат Конституційного Суду України на чолі з керівником Секретаріату Конституційного Суду України.
Положення про Секретаріат Конституційного Суду України, його структура і штати затверджуються Конституційним Судом України.
Керівник Секретаріату Конституційного Суду України призначається Конституційним Судом України за поданням Голови Конституційного Суду України з числа громадян, які мають право на зайняття посади професійного судді.
Керівник Секретаріату Конституційного Суду України не може належати до політичних партій, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.
Керівник та інші посадові особи Секретаріату Конституційного Суду України є державними службовцями.
Конституційний Суд України на своєму засіданні утворює з числа суддів Конституційного Суду України постійні комісії Конституційного Суду України, що є його допоміжна ми робочими органами з питань організації його внутрішньо діяльності. Положення про ці органи затверджуються Конституційним Судом на пленарному засіданні.
Конституційний Суд України може утворювати також на своїх пленарних засіданнях тимчасові комісії для додаткового дослідження питань, пов'язаних з конституційним провадженням у справі, за участю фахівців у відповідних галузях права. Крім того, суддя Конституційного Суду України може мати наукового консультанта та помічника, які виконують доручення судді Конституційного Суду України зі справ конституційного провадження. Вони є державними службовцями. Закон визначає процедуру конституційного провадження. Перш за все визначаються форми звернення до Конституційного Суду, до яких належать: конституційне подання та конституційне звернення.
Конституційне подання — це письмове клопотання до Конституційного Суду України про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційними, про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України. Конституційним поданням є також звернення Верховної Ради України про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.
Суб'єктами права на конституційне подання з питань прийняття рішень Конституційним Судом України є особи, перелічені у частині третій ст. 150 Конституції України.
У свою чергу суб'єктами права на конституційне подання з питань дачі висновків Конституційного Суду є Президент України, Кабінет Міністрів України та Верховна Рада України.
Конституційне звернення — це письмове клопотання до Конституційного Суду про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина, а також прав юридичної особи.
У свою чергу визначаються підстави для відмови у відкритті конституційного провадження. До їх числа належать: відсутність встановленого Конституцією і законом права на конституційне подання, звернення; невідповідність подання і звернення вимогам, передбачених Конституцією і законом; непідвідомчість Конституційному Суду питань, порушених у конституційному поданні, зверненні.
Закон визначає порядок провадження у справах у Конституційному Суді України: порядок відкриття провадження у справі; утворення у складі Конституційного Суду колегії суддів та їх повноваження; порядок проведення засідань Конституційного Суду, а також пленарних засідань.
Засідання суду є повноважним, якщо на ньому присутні не менш як 11 суддів, а рішення приймається, якщо за нього проголосувало більше половини суддів, які брали участь у засіданні.
Пленарне засідання вважається повноважним, якщо на ньому присутні не менш як 12 суддів, а рішення приймається якщо за нього проголосувало не менш як 10 суддів.
Учасниками конституційного провадження є суб'єкти права на конституційне подання і конституційне звернення, їхні представники, а також залучені Конституційним Судом України до участі у розгляді справи органи та посадові особи, свідки, експерти та перекладачі.
Неявка з поважної причини учасника конституційного провадження на пленарне засідання або на засідання Конституційного Суду України може бути підставою для відкладення розгляду справи.
У разі повторної неявки з поважної причини учасника конституційного провадження на пленарне засідання або на засідання Конституційного Суду України Конституційний Суд України може прийняти рішення про розгляд справи на відповідному засіданні за його відсутності.
У разі неявки без поважних причин учасника конституційного провадження Конституційний Суд України приймає рішення за його відсутності.
Строк провадження у справах за конституційними поданнями не повинен перевищувати трьох місяців.
У разі провадження за конституційним поданням, яке визнане Конституційним Судом України невідкладним, строк розгляду такого подання не повинен перевищувати одного місяця.
Строк провадження у справах за конституційними зверненнями не повинен перевищувати шести місяців.
Згадані строки конституційного провадження починають обчислюватися з дня прийняття процесуальної ухвали про відкриття конституційного провадження у справі.
Конституційний Суд України за результатами розгляду справ щодо конституційних законів та інших актів парламенту, актів Президента, актів уряду, правових актів Автономної Республіки Крим приймає рішення.
Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині.
У разі якщо у процесі розгляду справи за конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі та які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними.
Разом з окремою думкою суддів Конституційного Суду України їх офіційно оприлюднюють наступного робочого дня після їх підписання.
Поряд з рішеннями Конституційний Суд дає свої висновки.
Рішення і висновки Конституційного Суду України разом з окремою думкою суддів Конституційного Суду України публікуються у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.
Конституційний Суд України відкриває нове провадження у справі при виявленні нових обставин у справі, що не були предметом його розгляду, але існували на час розгляду і прийняття рішення або дачі висновку в справі.
Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
Копії рішень і висновків Конституційного Суду України надсилаються наступного робочого дня після їх офіційного оприлюднення суб'єкту права на конституційне подання чи конституційне звернення, з ініціативи якого розглядалася
справа, до Міністерства юстиції України, а також до органу влади, що прийняв правовий акт, який був предметом розгляду в Конституційному Суді України.
У разі потреби Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. Конституційний Суд України має право зажадати від органів письмового підтвердження виконання рішення, додержання висновку Конституційного Суду України.
Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду України тягнуть за собою відповідальність згідно з законом.
Рішення приймаються, висновки даються Конституційним Судом України поіменним голосуванням шляхом опитування суддів Конституційного Суду України.
Пропозиції суддів Конституційного Суду України до проекту рішення чи висновку голосуються у порядку надходження.
Судді Конституційного Суду України не мають права утримуватися від голосування.
Рішення і висновки Конституційного Суду України мотивуються письмово, підписуються окремо суддями Конституційного Суду України, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються. Вони є остаточними і не підлягають оскарженню.
Підписання суддею Конституційного Суду України рішення, висновку Конституційного Суду України є обов'язковим. Окрема думка судді Конституційного Суду України, який підписав рішення чи висновок Конституційного Суду України, викладається суддею Конституційного Суду України у письмовій формі і додається до рішення чи висновку.
Рішення й висновки Конституційного Суду України підписуються не пізніше семи днів після прийняття рішення, дачі висновку. Вони рівною мірою є обов'язковими до виконання. Порядок їх виконання визначає Закон.
Окремо Закон визначає особливості конституційного провадження у справах щодо: неконституційності законів та інших актів парламенту, актів Президента, актів уряду, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; конституційно-правових актів, що викликають спір стосовно повноважень 
конституційних органів державної влади України; органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування; конституційності актів про призначення виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим; відповідності положень чинних правових актів парламенту, Президента, Уряду України, правових актів Автономної Республіки Крим конституційним принципам і нормам стосовно прав і свобод людини та громадянина; питань конституційності, що виникають у процесі загального судочинства; конституційності правових актів, якими суперечливо регулюється порядок реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина; конституційності чинних міжнародних договорів України та міжнародних договорів України, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість; відкриття конституційного провадження у справах щодо додержання конституційної процедури розслідування справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; офіційного тлумачення Конституції та законів України.
На підставі Закону України "Про Конституційний Суд України" 5 березня 1997 р. було прийнято Регламент Конституційного Суду України, в якому визначено процедуру виборів Голови, заступників Голови Конституційного Суду, призначення секретарів колегії суддів, керівника Секретаріату та їх повноваження.
У Регламенті детально визначено процедуру проведення пленарних засідань та засідань Суду; порядок прийняття конституційних подань, конституційних звернень та відкриття конституційних проваджень; порядок розгляду справ Конституційним! Судом; питання організації діяльності Суду з інших питань.
Заслуговує на увагу вичерпний перелік актів, що приймаються під час розгляду справ на пленарних засіданнях Конституційного Суду України: рішення та висновки, акти, що виносяться; процесуальні ухвали, протокольні ухвали Конституційного Суду України.
4. Конституційно-правовий статус Прокуратури України;
Прокуратура є державним органом, який не належить до жодної з гілок влади в Україні — законодавчої, виконавчої і судової. Проте найбільшою мірою діяльність цього органу пов'язана саме с судовою владою.
Взагалі місце прокуратури в загальній системі державних органів однозначно не визначено: в ряді країн прокуратура є складовою виконавчої влади, оскільки перебуває у складі міністерства юстиції, в інших вона існує при судах, або є окремим державним органом, зокрема, в Україні.
Правовий статус прокуратури визначається Конституцією України (розділ VII, статті 121—122), Законом "Про прокуратуру" від 15 листопада 1991 року та іншими законами.
Відповідно до ст. 121 Конституції України та Закону "Про прокуратуру", прокуратура являє собою жорстко централізовану єдину систему, до складу якої входять: Генеральна прокуратура України, прокуратура Автономної Республіки Крим, обласні, міст Києва і Севастополя (на правах обласних) міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури, до яких належать військові прокуратури регіонів, прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), а також військові прокуратури гарнізонів
В сучасний період органи прокуратури в Україні складаються з 27 обласних прокуратур, до складу яких входять 828 міських, районних, міжрайонних та спеціальних прокуратур. Крім того у 4-х регіонах України діють військові прокуратури.
Основними принципами організації і діяльності прокуратури України є:
· здійснення своїх повноважень на підставі Конституції і законів України, незалежно від органів державної влади посадових осіб, громадських об'єднань та їх органів;
· 
захист прав і свобод людини та громадянина на засадах їх рівності перед законом;
· працівники прокуратури не можуть належати до політичних партій;
· діяльність прокуратури здійснюється гласно на підставі інформованості Президента України, органів державної влади, громадськості, засобів масової інформації про стан законності, боротьби зі злочинністю;
· застосування заходів до усунення порушення закону поновлення порушених прав, притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності винних осіб, які допустили порушення.
Одночасно законодавство України визначає і гарантії незалежності прокуратури в процесі її діяльності, основними з яких є:
· заборона втручання органів державної влади, посадових осіб, об'єднань громадян, засобів масової інформації у діяльність прокуратури за додержанням законів, розслідування діянь, що містять ознаки злочину;
· відповідальність за вплив на працівників прокуратури, який може перешкоджати виконанню ними своїх повноважень;
· вимоги прокурора є обов'язковими для виконання всіма органами, посадовими особами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами і повинні виконуватися у строки, визначені прокурором;
· ніхто не має права без дозволу прокурора або слідчого розголошувати матеріали досудового слідства до їх закінчення.
На підставі принципів та гарантій діяльність прокуратури законодавчо визначається в Конституції України, Законі "Про прокуратуру" та в інших законах завдання та функції прокуратури.
Зокрема, до завдань цього органу належить захист від неправомірних посягань:
· незалежності України, державного ладу, прав національних груп і терористичних утворень;
· гарантованих Конституцією України і законами прав і свобод людини та громадянина;
· основ демократичного устрою країни, її державних органів, представницьких органів місцевого самоврядування, та органів, які вони утворюють.
Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладено здійснення таких функцій:
· підтримання державного обвинувачення в суді. Прокурор, який бере участь у розгляді справ у судах, не здійснює нагляду за діяльністю суду. Додержуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, він сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ. Підтримуючи державне обвинувачення прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування щодо застосування кримінального закону та міри покарання підсудному. При цьому прокурор має керуватися вимогами закону і об'єктивною оцінкою зібраних у справі доказів;
· представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
· нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудового слідства, до складу яких належать органи, визначені в Законі "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 року: Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України, Прикордонні війська України, управління державної охорони, органи державної податкової служби органи і установи Державного департаменту з питань виконання покарань, розвідувального органу Міністерств а оборони України.
У свою чергу, органами дізнання згідно зі ст. 101 Кримінального кодексу України є: міліція; податкова міліція; органи безпеки; командири військових частин, з'єднань, начальники військових установ; митні органи; начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв і виховно-трудових профілакторіїв; органи державного пожежного нагляду; органи охорони державного кордону; капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.
До органів досудового слідства, згідно зі статтею 102 Кримінально-процесуального кодексу України, належать: слідчі прокуратури, слідчі органи Міністерства внутрішніх справ, слідчі податкової міліції, слідчі органів Служби безпеки України.
На підставі статті 9 Перехідних положень Конституції України, прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства — до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів, щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.
На жаль, такі закони поки що не прийнято. Повноваження прокуратури викладені в Законі "Про прокуратуру", проте, слід зазначити, що вони мають бути в переважній частині уточнені шляхом приведення їх у відповідність з Конституцією України 1996 року та Перехідними положеннями Основного Закону, зокрема, з пунктами 9 та 13. Ось чому з метою поліпшення забезпечення додержання прав і свобод людини та громадянина, додержання законів з цих питань органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами спільним проектом змін до Конституції України пропонується розширити конституційні повноваження прокуратури України. Зокрема, це стосується питань нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, законів з цих питань органами державної влади і місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Основними актами органів прокуратури є: протест, припис, подання і постанова прокурора.
Протест на акт, що суперечить закону, вноситься прокурором до органу, який видав цей акт, або до органу вищого рівня. Наслідком реагування на протест є скасування акта або приведення його у відповідність з законодавством.
Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення має очевидний характер і може завдати шкоду інтересам держави, підприємства, установам, організаціям, а також громадянам.
Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору
Подання стосується усунення порушень закону, причин тих порушень і умов, що їм сприяють, і підлягає невідкладному розгляду відповідними органами, посадовими особами, об'єднаннями та їх органами.
Відповідно до ст. 122 Конституції України Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду за згодою Верховної Ради України на підставі п. 25 ст. 85 та п. 11 ст. 106 Конституції Українита звільняється з посади Президентом України без згоди на це парламенту.
У свою чергу, Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.
Строк повноважень Генерального прокурора України — п'ять років.
Генеральний прокурор України:
· спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю;
· призначає першого заступника, заступників Генерального прокурора України, керівників структурних підрозділів, інших працівників цього органу;
· затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованих органів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання;
· призначає за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим прокурора Автономної Республіки Крим та його заступників, а також прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, їх заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них прокурорів;
· відповідно до законів України видає обов'язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції.
Висновки Генерального прокурора України з питань розслідування є обов'язковими для виконання всіма органами Дізнання і попереднього слідства.