Судову систему України становлять суди загальної юрис­дикції та Конституційний Суд України.

Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Конституційний Суд України — єдиний орган консти­туційної юрисдикції в Україні.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Кон­ституцією та за­конами України.

Згідно з частиною п'ятою ст. 125 Конституції України створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України встановлюється Конституцією та Законом України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року.

Закон "Про судоустрій України" також визначає засади здійснення правосуддя в Україні.

Відповідно до ст. 124 Конституції та ст. 5 згаданого За­кону правосуддя в Україні здійснюється ви­ключно судами. Делегування функцій судів та привласнення цих функцій іншими органами чи посадо­вими особами не допускаються. Особи, які незаконно взяли на себе виконання функцій суду, несуть пе­редбачену законом відповідальність.

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуд­дя через народних засідателів. Участь у здійс­ненні правосуд­дя є їх громадським обов'язком.

Усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона відне­сена процесу­альним законом. Угоди про відмову в зверненні за захистом до суду є недійсними.

Водночас ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному про­цесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.

Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридич­ні особи користуються в Україні правом на судо­вий захист нарівні з громадянами та юридичними особами України.

Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед зако­ном і судом незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, релігійних та інших переконань, національного чи соціаль­ного походження, майнового стану, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні його справи в суді. Для її надання у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, передбачених законом, правову до­помогу надають також інші особи. Порядок та умови надання правової допомоги визначаються законом. У передбачених за­коном випа­дках правова допомога надається безоплатно.

Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації щодо ре­зультатів розгля­ду його судової справи.

Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випад­ків, передбачених процесуальним законом, а розгляд справи у судовому засіданні допускається за рішенням суду у випад­ках,, передбачених законом "Про судоустрій України".

При розгляді справ перебіг судового процесу фіксується технічними засобами в порядку, встановленому процесуаль­ним законом.

Судочинство в Україні провадиться державною мовою.

Інші мови у судочинстві застосовуються у випадках і по­рядку, визначених законом. Особи, які не воло­діють або недо­статньо володіють державною мовою, мають право користу­ватися рідною мовою та по­слугами перекладача у судовому процесі. У випадках, передбачених процесуальним законом, це право забезпечується державою.

Судове рішення, яким закінчується розгляд справи у суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної вла­ди, органами місцевого самоврядування, їх посадовими осо­бами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, гро­мадянами та юридичними особами на всій території України. Обов'язковість ураху­вання судових рі­шень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнан­ня визначається процесуа­льним законом.

Судові рішення інших держав є обов'язковими до вико­нання на території України за умов, визначе­них законом України відповідно до міжнародних договорів, згода та обов'язковість яких надана Верхов­ною Радою України.

Невиконання судових рішень тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, колегією суддів або суддею і на­родними засіда­телями, у випадках, передбачених процесуальним законом, також судом присяжних.

Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

Розгляд справ в апеляційному, касаційному порядку, а та­кож в інших випадках, передбачених законом, здійснюється судом колегіально у складі не менше трьох професійних суд­дів відповідно до закону. Справи в порядку повторної каса­ції розглядаються складом суддів відповідної судової палати (Військової судової колегії) Верховного Суду України згідно з вимогами процесуального закону.

Суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здій­сненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні та підкоряються лише закону.

Гарантії самостійності й незалежності суддів визнача­ються ст. 125 Конституції України та іншими законами.

Органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, грома­дяни та їх об'єднання, а також юридичні особи зобов'язані поважати не­залежність суддів і не посягати на її.

Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками су­дового про­цесу, з приводу розгляду конкретних справ судом не розгля­даються, якщо інше не передбачено процесуальним законом.

Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суд­дів, збиран­ня, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово чи в інший спосіб з ме­тою завдати шкоди їх авто­ритету чи вплинути на неупередженість суду забороняється і тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Громадянам забезпечується свобода неупередженого розв'я­зання судових справ відповідно до їх внутрі­шнього переко­нання що ґрунтується на вимогах закону.

Гарантії самостійності й незалежності судів та суддів за­безпечуються: особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів; незмі­нюваністю суддів та їх недоторканні­стю; порядком здійснен­ня судочинства, встановленим процесуальним законом, таєм­ницею постановлення судового рішення; забороною втруча­тися у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встановленою законом; особливим поряд­ком фінансування та організаційного забезпечення дія­льності судів, встановленими законом; належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів; фун­кціонуванням органів суддівського самоврядування; визначеними законом засоба­ми забезпечення особис­тої безпеки суддів, їхніх сімей, майна, а також іншими засобами правового змісту.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чин­них законів не допускається звуження змісту та об­сягу перед­бачених законом гарантій самостійності суддів, незалежності та правової захищеності суддів.

Недоторканність суддів гарантується Конституцією, За­коном України "Про статус суддів" та іншими законами.

На народних засідателів і присяжних на час виконання ними у суді обов'язків, пов'язаних зі здій­сненням правосуддя, поширюються гарантії недоторканності суддів.

Професійні судді судів загальної юрисдикції обіймають посади безстроково, крім суддів, які при­значаються на посаду судді вперше (ст. 126 Конституції).

До закінчення цих строків вони можуть бути звільнені з посади лише з підстав, зазначених у пунктах 3—9 частини п'ятої ст. 126 Конституції України, тобто судді звільняють­ся з посади ор­ганом, що його обрав або призначив; у разі неможливості виконувати свої повноваження; пору­шення суддею присяги; набрання законної сили обвинувальним ви­роком щодо нього; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Закон України "Про судоустрій України" окремо визна­чає статус судів загальної юрисдикції. Зо­крема, визначаються види цих судів. Відповідно до частини першої ст. 125 Конс­титуції Укра­їни система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації.

Систему судів загальної юрисдикції становлять:

· місцеві суди;

· апеляційні суди, Апеляційний суд України;

· вищі спеціалізовані суди;

· Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрис­дикції є Верховний Суд України. Ви­щими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпе­чується: єдиними засадами організації та дія­льності судів; обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, визначе­них законом; забезпе­ченням Верховним Судом України од­накового застосування законів судами загальної юрисдикції; обов'язковістю виконання на території України судових рі­шень; єдиним порядком організацій­ного забезпечення діяль­ності судів; фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України; вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самовряду­вання.

Відповідно до ст. 125 Конституції Українив системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Військові суди належать до загаль­них судів і здійснюють правосуддя у Збройних Си­лах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.

Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізо­вані.

У судах різних судових юрисдикцій може запроваджу­ватися спеціалізація судів з розгляду кон­кретних категорій справ даної юрисдикції.

Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідують­ся Президентом України відповідно до закону за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізо­ваного суду.

Місце перебування і статус суду визначаються з ураху­ванням принципів територіальності (адміністративно-тери­торіального устрою) та спеціалізації.

Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна адміністративно-територіального устрою пе­редислокація вій-або реорганізація Збройних Сил України, зміна визначе­ної законом системи су­дів, а також інші підстави, передбачені законом.

Кількість суддів у судах визначається Президентом України за поданням Голови державної судової адміністрації України, погодженим із Головою Верховного Суду України чи головою від­повідного вищого спеціалізованого суду, з ура­хуванням обсягу роботи суду та в межах видатків, затвердже­них у Державному бюджеті України на утримання судів.

Голова суду, заступник голови суду призначаються на по­саду строком на п'ять років з числа суддів та звільняються з посади Президентом України за поданням Голови Верхов­ного Суду України (а щодо спеціалізованих судів — голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі реко­мендації Ради суддів України (щодо спеціалізованих судів — рекомендації відповід­ної ради суддів). Призначення на інші адміністративні посади в судах, а також призначення (об­ран­ня) на адміністративні посади у Верховному Суді України та звільнення з цих посад здійсню­ються у порядку, встановле­ному Законом. Суддя може бути звільнений з адміністратив­ної посади (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) в порядку, визначеному законом також за ініціати­вою Вищої ради юстиції.

Призначення судді на адміністративну посаду без додер­жання вимог закону не допускається.

Перебування судді на адміністративній посаді не звільняє його від здійснення повноважень судді відповідного суду.

Звільнення судді з адміністративної посади не звільняє його від повноважень судді. Припинення повноважень судді припиняє здійснення ним повноважень на адміністративній посаді в суді.

Види і склад місцевих судів встановлює закон. Місцеви­ми загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів.

Місцевий суд складається із суддів місцевого суду, голо­ви та заступника голови суду. У суді, в якому кількість суддів перевищує п'ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду.

Місцеві загальні суди розглядають кримінальні та цивіль­ні справи, а також справи про адміністративні правопорушен­ня.

У свою чергу, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських право­відносин, а та­кож інші справи, віднесені процесуальним законом до їх під­судності.

Закон визначає окремі повноваження судді місцевого суду, його голови та його заступників. Голова місцевого суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження. Він має заступника (заступників). Заступник голови місцевого суду відповідно до визначених головою суду обо­в'язків бере участь в організації діяльності суду. У разі відсутності голови суду виконання його обов'язків здійснюється відповідно до встановленого ним розподілу обов'язків щодо організації діяльності суду.

Голова місцевого суду та його заступники призначаються на посаду і звільняються з посади в порядку, встановленому законом; вони можуть бути призначені на адміністративні по­сади повторно.

Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севас­тополя, а місцевими адміністративними судами — окружні суди, що утворюються в округах відповідно до указів Президента України.

Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністра­тивної юрисдикції у сфері військового управління, розгляд яких здійснюють військові суди).

У Законі України "Про судоустрій України" визначається також статус апеляційних судів. У системі судів загальної юрисдикції в Україні діють загальні та спеціалізовані апеля­ційні суди.

Апеляційними загальними судами є апеляційні суди облас­тей, апеляційні суди міст Києва та Севас­тополя, Апеляцій­ний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та Апеля­ційний суд Військово-Морських Сил

України, а також Апеляційний суд України. У разі потреби замість апеляційного суду області можуть утворюватися апе­ляційні загальні суди, територіальна юрисдикція яких поши­рюється на кілька районів області.

Апеляційними спеціалізованими судами є апеляційні гос­подарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утво­рюються в апеляційних округах відповідно до указів Прези­дента України.

До складу апеляційного суду входять судді, обрані на по­саду, голова суду та його заступники.

В апеляційних судах утворюються судові палати. У складі загального апеляційного суду утворюються су­дова палата у цивільних справах та судова палата у кримінальних справах. У складі спеціалізованого апеляційного суду можуть утворю­ватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за встанов­леною спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції.

Апеляційний суд України діє у складі:

· судової палати у цивільних справах;

· судової палати у кримінальних справах.

Судді Апеляційного суду призначаються до складу від­повідної судової палати розпорядженням голови Апеляцій­ного суду.

В апеляційних судах для розв'язання організаційних пи­тань діє президія.

Закон визначає повноваження апеляційних судів, зокрема вони: розглядають справи в апеляційному по­рядку відповід­но до процесуального закону; розглядають у першій інстанції справи, визначені законом (крім апеляційних господарських судів); ведуть та аналізують судову статистику, вивчають та узагаль­нюють судову практику; надають методичну допомогу у застосуванні законодавства суддям; здійснюють інші повно­важення, передбачені законом.

Апеляційний суд України розглядає справи, віднесені до його підсудності, в апеляційному порядку від­повідно до ви­мог процесуального закону.

У Законі про судоустрій також визначено повноваження судді, голови, його заступників, заступника го­лови — голови судової палати та президії апеляційного суду.

Голова апеляційного суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження. Він призначається на посаду і звільняється з посади в порядку, встановлено­му Законом. Голова апеляцій­ного суду може бути призначе­ний на цю посаду повторно.

У разі відсутності голови апеляційного суду його обов'язки виконує перший заступник голови, а за його від­сутності — старший за віком заступник голови апеляційного суду — голова судової палати.

Для розгляду справ, визначених процесуальним зако­ном, у загальних апеляційних судах (крім Апеля­ційного суду України) діють суди присяжних.

Окремий розділ Закону України "Про судоустрій України" визначає склад і повноваження вищих спеціа­лізованих судів України.

Згідно з Законом вищими судовими органами спеціалі­зованих судів є Вищий господарський суд України, Вищий)адміністративний суд України, а також інші відповідні вищі] спеціалізовані суди, що утворюються Президентом України в порядку, встановленому Законом.

Вищі спеціалізовані суди складаються з суддів, обраних на посаду, голови суду та його заступників.

У вищому спеціалізованому суді можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за пев­ною спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції.

Для розв'язання організаційних питань у вищому спе­ціалізованому суді діє президія суду в складі голови суду, його заступників, заступників голів палат, а також судів даного суду, обраних до складу президії відповідно до Закону.

Для вирішення загальних питань діяльності відповідних спеціалізованих судів у вищому спеціалізова­ному суді діє пленум вищого спеціалізованого суду.

Вищий спеціалізований суд згідно з наданими йому за­коном повноваженнями: розглядає у касацій­ному порядку справи відповідної судової юрисдикції, а також інші справи у випадках, визначених про­цесуальним законом; веде та аналі­зує судову статистику, вивчає й узагальнює судову практику; надає методичну допомогу судам нижчого рівня; здійснює інші повноваження, передбачені Законом.

Розгляд справ у вищому спеціалізованому суді здійс­нюється колегіально.

Голова вищого спеціалізованого суду з питань, що нале­жать до його повноважень, видає накази та розпо­рядження.

Він призначається на посаду з числа суддів даного суду і звільняється з посади за поданням Голови Вер­ховного Суду України в порядку, встановленому Законом, і може бути при­значений на цю посаду по­вторно.

Він має першого заступника та заступників.

У разі відсутності голови вищого спеціалізованого суду його обов'язки виконує перший заступник го­лови суду, а за його відсутності — один із заступників голови цього суду від­повідно до розподілу обо­в'язків.

Основні питання повноважень вищого спеціалізованого суду України вирішуються на пленумі цього суду. Він діє у складі всіх суддів вищого спеціалізованого суду та голів апе­ляційних спеціалізованих судів.

Пленум вищого спеціалізованого суду: дає роз'яснення з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції; визна­чає кількісний склад суддів — членів президії вищого спе­ціалізованого суду; заслуховує інформацію голови вищого спеціалізованого суду про діяльність відповідних спеціалізо­ваних судів, а також повідомлення заступників голови вищо­го спеціалізованого суду та голів апеляційних і місцевих спе­ціалізованих судів про практику розв'язання судових справ; приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України з поданням щодо офіційного тлумачення Конститу­ції України; розглядає та вирішує інші питання, віднесені за­коном до його повноважень.

Скликається пленум вищого спеціалізованого суду не рідше двох разів на рік.

При розгляді пленумом питань щодо роз'яснень про за­стосування законодавства у його роботі беруть участь Гене­ральний прокурор України та Міністр юстиції України.

Постанови пленуму вищого спеціалізованого суду при­ймаються відкритим голосуванням більшістю го­лосів членів пленуму і підписуються головуючим на його засіданні.

Закон визначає також статус Верховного Суду Укроїш який здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції.

Верховний Суд України: розглядає у касаційному порядку рішення загальних судів у справах, віднесених до його підсуд­ності процесуальним законом; переглядає у порядку повторної касації усі інші справи, роз­глянуті судами загальної юрисдик­ції в касаційному порядку; у випадках, передбачених законом розглядає інші справи, пов'язані з виключними обставинами-дає судам роз'яснення з питань застосування зако­нодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики; у разі необхідності визнає не чинними роз'яснення пленуму вищого спеціалізованого суду; дає висновок щодо на­явності чи відсутності в діяннях, у яких звинувачується Пре­зидент України, ознак державної зради або іншого злочину; надає за зверненням Верховної Ради України письмове подан­ня про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я; звертається до Конституцій­ного Суду України у випадках виникнення у судів загальної юрисдикції при здійсненні ними правосуддя сумнівів щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України; здійс­нює інші повноваження, передбачені законом.

Верховний Суд України очолює Голова Верховного Суду України. До складу Верховного Суду входять судді Верхов­ного Суду України, обрані на посаду, кількість яких встанов­люється указом Президента України за поданням Голови Верховного Суду України, погодженим з Радою суддів України. До складу судових палат, що здійснюють розгляд справ з пи­тань юрисдикції спеціалізованих судів, призначаються судді, які мають стаж суддівської діяльності у відповідному вищо­му суді не менше трьох років або від­повідному апеляційному спеціалізованому суді — не менше п'яти років.

У складі Верховного Суду України діють:

· судова палата у цивільних справах;

· судова палата у кримінальних справах;

· судова палата у господарських справах;

· судова палата в адміністративних справах;

· військова судова колегія.

Для розв'язання внутрішніх організаційних питань діяльності Верховного Суду України діє Прези­дія Верховного Суду України.

У Верховному Суді України діє Пленум Верховного Суду України для вирішення питань, визначених Конституцією України та Законом. Склад і порядок діяльності Пленуму Вер­ховного Суду України визна­чаються відповідно до Закону.

Голова Верховного Суду України обирається Пленумом Верховного Суду України строком на п'ять років шляхом таємного голосування. Він вважається обраним, якщо за ньо­го подано більшість голосів від загального складу Пленуму.

Процедура обрання Голови Верховного Суду України та звільнення його з посади встановлюється Рег­ламентом Пле­нуму Верховного Суду України.

Голова Верховного Суду України не може бути обраний на цю посаду більш ніж на два строки під­ряд.

З питань, що належать до його повноважень, Голова Вер­ховного Суду України видає накази та розпоря­дження.

За посадою Голова Верховного Суду України також вхо­дить до складу Вищої ради юстиції.

Голова Верховного Суду України має Першого заступни­ка та заступників.

Президія Верховного Суду України діє у складі Голови Верховного Суду України, його заступників, го­лів судових палат, секретаря Пленуму Верховного Суду України та суд­дів Верховного Суду України, кількісний склад яких визна­чається Пленумом Верховного Суду України.