Технологічні уклади, їх стадії. Життєвий цикл технології.

Розвиток технології як науки. Еволюція технологій.

Споконвіків визначальними та закономірними стимулами розвитку технологій були життєві потреби людей.

Найдавнішими технологіями можна вважати:

· обробку каменю, дерева, шкіри та інших матеріалів кам’яними ножами та рубилами (біля 800 000 р. до н. е.);

· використання вогню для обробки харчових продуктів, обігріву житла (біля 500 000 р. до н. е.);

· виготовлення перших човнів та дерев’яних весел із суцільних шматків дерев (біля 10 000 р. до н. е.);

· прядіння ниток та виготовлення тканини з використанням найпростіших прялок і ткацьких верстатів (біля 6000 р. до н. е.);

· виготовлення суцільних коліс із дерева для возів, посуду із глини з використанням гончарного круга, металургія міді (біля 4000 р. до н. е.);

· виготовлення плугів (біля 3000 р. до н. е.);

· виробництво борошна із зерен за допомогою ручних млинів, металургія заліза (біля 1000 р. до н. е.);

· виробництво борошна за допомогою водяних млинів (біля 300 р. до н. е.);

· виробництво паперу (105 – 300 рр.);

· виробництво баштових годинників, пороху, штампування рисунків на тканинах, виготовлення компасів з плаваючою стрілкою (650 – 1000 рр.);

· книгодрукування з використанням друкарських верстатів, виготовлення чавунних гармат та ядер, рушниць з прямою нарізкою стволів (1400 – 1480 рр.);

· виробництво чавуну в доменних печах, кольорове книгодрукування, використання в гірничій справі транспорту на дерев’яних рейках, виготовлення мікроскопів, телескопів, механічних годинників з маятниками та балансирами (1500 – 1870 рр.);

· виготовлення та використання парових двигунів, арифмометрів, коксу (1690 – 1740 рр.);

· виробництво тканини з використанням прядильних машин (Ейлер), виробництво дроту з використанням верстатів (1690 – 1775 рр.);

· фабричне виготовлення парових машин та їх широке використання, виробництво фасонного залізного прокату, виготовлення та використання парових молотів, пароплавів (1776 – 1790 рр.).

Історичний розвиток людської цивілізації безпосередньо пов’язаний з технологічною еволюцією.

Таким чином, технології є продуктом і джерелом розвитку цивілізації.

Потреби суспільства були і залишаються головним стимулом розвитку технологій, технологічних систем і технологічних укладів, які почали формуватись в кінці XVII ст.. – на початку XVIIІ ст.

Починаючи з кінця XVII ст. світовий техніко-економічний розвиток можно розглядати як еволюцію технологічних укладів (ТУ) – конгломератів поєднаних виробництв, що охоплюють замкнуті виробничі цикли єдиного технічного рівня.

Кожний ТУ має складну структуру, ядро ТУ створюють базові технології, які є основою технологічних систем усіх рівнів переробки ресурсів.

Це спонукає до впровадження інновацій, здатних формувати ядро нового ТУ.

Інновації, інноваційні процеси ґрунтуються на нових рішеннях у галузях технологій, техніки, організації господарювання та будь-яких інших сферах життя людини.

Інноваційний процес – це сукупність прогресивних якісних змін, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, в тому числі і технологічних системах.

Починаючи з промислової революції в Англії (кінець XVIIст.), в світовому техніко-економічному розвитку можна виділити дію п’яти ТУ, які послідовно змінювали один одного: