Поняття конституційного ладу.

Лекція № 6 «Загальні засади конституційного ладу України».

Закон України « Про внесення змін до Конституції України» було прийнято 8 грудня 2004 року.

 

План:

 

1. Поняття конституційного ладу;

2. Основні засади конституційного ладу.

 

 

Конституція України як Основний Закон держави займає центральне місце системі законодавства, оскільки є головним джерелом права України. Розділ І « Загальні засади» - провідний у структурі Конституції, має особливе значення як для самої конституції, так і для всієї системи національного законодавства.

У Розділі І « Загальні засади» закріплюються засади конституційного ладу України, але є ще поняття « конституційного ладу», як сукупність принципів, без яких лад держави не може бути конституційним. Наявність у державі конституції у державі Конституції ще не дає підстав існуючий суспільний лад вважати конституційним. Він може бути і неконституційним, оскільки вплив держави на людину і суспільство в цілому може здійснюватися і поза межами права.

Конституційний лад має реалізувати прагнення до соціального порядку на основі співіснування індивідуального та групового інтересів із загальними, забезпечувати пріоритет прав особи. Все це потребує з боку держави ефективних гарантій, без наявності яких існуючий лад не можна назвати конституційним.

Якщо конституційний лад – це сукупність соціальних відносин, то його засади - система конституційно – закріплених принципів, що їх регламентують. Стосовно конституційного ладу засади являють собою вужче поняття. Якщо вони закріплені тільки в Конституції держави, то сам конституційний лад встановлюється не тільки в Конституції, а і у відповідних конституційних законах.

Важливим є те, що засади закріплюють:

1) основні принципи, що виступають як керівні для різноманітних сторін конституційного ладу;

2) базові цінності, на які суспільство орієнтується в розвитку конституційного ладу;

3) конституційно – правові норми і інститути, через які ці норми і цінності дістають своє обґрунтування й закріплення.

Розділ І Конституції України має назву "Загальні заса­ди". Термін не зовсім вдалий для відображення змісту цього розділу, оскільки у кожного виникає закономірне питання — загальні засади чого?

Між тим, лише конституції України та Казахстану засто­совують цей термін. Інші держави колишнього СРСР назву цього розділу визначають відповідно до його змісту.

У конституціях Вірменії, Білорусі, Російської Федерації він має назву "Засади конституційного ладу".

Термін «конституційний лад», що його вжито в консти­туціях багатьох країн світу, в різних країнах тлумачать по-різному.

Одні автори визначають конституційний лад як систему соціальних (економічних і політико-правових) відносин, які встановлюються і охороняються конституцією та іншими конституційно-правовими актами кожної держави.

Близькі до змісту цього поняття і визначення конститу­ційного ладу інших вчених, згідно :• поглядами яких згаданий конституційно-правовий інститут розуміється як такий стан (або порядок) суспільних відносин, урегульованих конститу­ційно-правовими нормами, що характеризує державу як під­порядковану праву, сприяє закріпленню у суспільній прак­тиці та правосвідомості справедливих, гуманних і правових взаємозв'язків між людиною, громадянським суспільством і державою.

Деякі автори ототожнюють конституційний лад з дер­жавним ладом, визначаючи, що конституційний лад — це певна форма або відповідний засіб організації держави, за­кріплений у її конституції, яка забезпечує підпорядкованість держави прану і характеризує: її як конституційну державу.

Між тим, конституційний лад не можна ототожнювати з державним ладом, оскільки, на відміну від останнього, він завжди передбачає наявність у державі конституції.

Необхідними ознаками конституційного ладу є: непоруш­ність і невідчужуваність загальновизнаних природних прав і свобод людини, народний суверенітет, розподіл влади та ін. Державний лад може і не мати цих ознак. Іноді зміст поняття "конституційний лад" надто широко трактують, оскільки під цим терміном розуміють устрій дер­жави та суспільства.

На сучасному етапі розвитку суспільства зникло поняття "класи", виникли зовсім інші відносини між сучасними про­шарками суспільства.

Елементи консти­туційного ладу є — громадянське суспільство, державний лад, принципи конституційного ладу тощо. Між тим, з часів при­йняття перших декларацій щодо ролі та місця людини в дер­жаві основою конституційного ладу завжди були людина і громадянин.

Зокрема, в Декларації незалежності Сполучених Штатів Америки від 4 липня 1776 р, зазначено: "Ми вважаємо оче­видними такі істини: всі люди створені рівними і всі вони одарені своїм творцем деякими невідчужуваними правами, до числа яких належать: життя, свобода, прагнення до щас­тя. Для забезпечення цих прав серед людей установлені уряди, які покликані здійснювати свою справедливу владу за згодою тих, ким вони управляють. Якщо ж ця форма уряду стає згубною для цієї мети, то народ має право змі­нити або скасувати його і встановити новий уряд, заснова­ний на таких принципах і з такою організацією влади, які, на думку народу, більш за все можуть сприяти його безпеці і щастю".

Декларація прав людини і громадянина, прийнята 26 серпня 1789 р., також підтвердила первинність прав і сво­бод людини і вторинність її підпорядкованості державі, яка зобов'язана забезпечити права людини.

Стаття 2 Декларації проголошувала, що "мету кожно­го державного союзу становить забезпечення природних і невід'ємних прав людини".

У статті 16 цього документа це положення було викла­дено ще конкретніше: "Суспільство, в якому не забезпечено користування правами і не проведено розподілу влади, не має конституції".

Кожна з держав має притаманну їй специфіку, що поля­гає у сукупності певних ознак, які визначають форму, засоби організації держави, основи побудови її ладу. Згадані ознаки в демократичній державі закріплюються в її конституції.

Отже, у найзагальнішому вигляді конституційний лад — це закріпленні в Основному Законі держави форми і засобів організації держави.

Таке закріплення властиве будь-якій державі — і тоталі­тарній, і демократичній. У демократичних державах, до яких належить і Україна, згадані форми і засоби організації держа­ви характеризуються тим, що держава, державна влада підпорядковані праву, а Конституція як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили в демократичній державі завжди є основним засобом обмеження державної влади на основі відповідних гарантій, закріплених у Конституції. Саме така держава може за своєю суттю бути конституційною держа­вою, яка у своєму основному законі закріплює засади консти­туційного ладу.

Отже, конституційна держава характеризується обмеженіс­тю державної влади правом на основі принципу суверенітету народу, якому належить вся повнота влади, і забезпеченням цієї обмеженості відповідними конституційними гарантіями.

Із загального поняття "конституційна держава" випливає і визначення конституційного ладу певної держави. Проте конституція закріплює, за своїм призначенням, лише основи конституційного ладу, які є відправними для організації та діяльності держави.

Отже, основи конституційного ладу України — це осно­воположні принципи організації та діяльності держави, які визначають форму і засоби організації Української держави, забезпечують людині та громадянину права і свободи та ха­рактеризують її як конституційну державу.

Загальні засади закріплюють окремі права громадянсь­кого суспільства у статтях 13, 15 та 19 розділу І Конституції, а також у розділі II "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", на підставі яких і визначаються основні при­нципи конституційного ладу України.

Зокрема, такими принципами є: право визначати і зміню­вати конституційний лад в Україні, що належить виключно народу і не може бути узурповане державою чи її органами або посадовими особами (частина третя ст. 5), принцип роз­поділу державної влади (ст. 6), принцип верховенства права (ст. 8) та ін.

У свою чергу, на основі цих принципів конституційного ладу України з'ясовується сутність державного ладу (устрою) України.

Згідно з частиною другою ст. З Конституції України "пра­ва і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спря­мованість діяльності держави. Держава відповідає перед лю­диною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави".

Крім того, державний лад містить також певну систему соціальних, економічних і політико-правових відносин, яка встановлюється і закріплюється нормами конституційного права. Зокрема, до них належать норми, які характеризують Українську державу в цілому (ст. 1), форму держави (форми територіального устрою України) (ст. 2); правління (ст. 5), державний режим (ст. 1) тощо.

Державний лад може відрізнятися від конституційно­го ладу, якщо вплив держави на суспільство здійснюється у не правовій формі, в обхід Конституції та інших легітимних джерел прана, з порушенням обов'язків держави щодо люди­ни і громадянина. Саме тому Конституція України є засобом обмежений державної влади.

Обмеження державної влади має на меті забезпечення пев­них умов для створення і функціонування громадянського сус­пільства, яке є необхідним атрибутом конституційної держави. Громадянське суспільство являє собою систему самостійних і незалежних від держави суспільних відносин, які забезпечу­ють умови для реалізації приватних інтересів людини і ко­лективів у духовній, соціальній і культурній сферах.

Конституція повинна визначати такі межі державної вла­ди, які б виключали взагалі її втручання у сферу громадянсь­кого суспільства. Проте в сучасний період без такого втру­чання у межах, суворо визначених у Конституції, неможливе нормальне функціонування громадянського суспільства. Зо­крема, таке втручання полягає в неприпустимості задоволен­ня прав громадян на шкоду політичній, економічній та ду­ховній свободі; державного регулювання економіки на шкоду ринковій економіці; підміни судової процедури арбітражною, яка спрощує розгляд справи, тощо.

Таким чином, у конституційній державі громадянське суспільство функціонує як самостійно, так і завдяки управ­лінню з боку держави. У свою чергу, конституційна держава залежить від громадянського суспільства та його потреб.