Спілкування — це процес встановлення й підтримування контактів між людьми з метою здійснення спільної діяльності.

Поняття про спілкування.

Спілкування є важливою духовною потребою особистості як суспільної істоти. Потреба людини у спілкуванні зумовлена суспільним способом її буття та необхідністю взаємодії у процесі діяльності. Будьяка спільна діяльність, і в першу чергу трудова, не може здійснюватись успішно, якщо між тими, хто її виконує, не будуть налагоджені відповідні контакти та взаєморозуміння. Спілкування належить до базових категорій психо­логії. Його соціальна функція полягає в тому, що воно є засобом передавання суспільного досвіду. Завдяки спіл­куванню утворюються спільноти людей, в яких налаго­джується взаємодія і виробляються соціальні норми пове­дінки.

Спілкування - взаємодія два або більш за людей, що полягає в обміні між ними інформацією пізнавального або афектно-оцінного характеру. При спілкуванні відбувається вплив і дія на поведінку, стан, установки партнера. Це дія завжди взаємно, хоча може бути не рівномірним, тобто один з партнерів може впливати на іншого відносно сильніше.

Звичайне спілкування включено в практичну спільну діяльність людей - сумісні праця, учення, гра і тому подібне Проте процес спілкування може відокремитися в окрему діяльність тоді, коли він задовольняє особливу людську потребу в контакті і взаєморозумінні з іншими людьми.

Прагнення до спілкування - один з провідних мотивів, спонукаючих людину до діяльності. Спілкування, як всяка діяльність, включає специфічну мотивацію і конкретну мету даного акту спілкування, зміст, операционально-технические засоби (усна і письмова мова, жести, спеціальні знаки, зображення і тому подібне), а також контроль. Здатність і навики спілкування розвиваються у людини в онтогенезі починаючи з 4-го тижня життя. Одночасне спілкування з дорослими є одним з головних чинників розвитку дитини у всіх вікових періодах.

Розглянемо ці три сторони спілкування детальніше.