Рефлекторна природа психіки.

Рефлекторна природа психіки.

Відображувальна діяльність людини засадово зумовлена рефлекторною діяльністю мозку.

Психіка– це властивість високо організованої матерії (мозку) відображати об’єктивну дійсність та на основі створеного психічного образу регулювати адаптацію (пристосування) живої істоти до навколишнього середовища.

Вчення І. Сєченовапро рефлекторну природу психіки. Засадовим є матеріалістичне розуміння єдності організму та середовища. Зв’язок організму з його середовищем здійснює нервова система. Вона є системою відносин, зв’язків. Поведінка організму визначається тими умовами, середовищем, у якому живе й діє жива істота.

Великі півкулі головного мозку відіграють провідну роль у життєдіяльності всього організму. Кора великих півкуль головного мозку, забезпечуючи споживи організму, разом з найближчими до кору підкорковими нервовими центрами здійснює складну аналітико-синтетичну діяльність. У ній утворюються найскладніші тимчасові нервові зв’язки, за допомогою яких регулюються відносини між організмом та зовнішнім середовищем, а також діяльність самого організму. Цю діяльність великих півкуль головного мозку І. Павлов і називає вищою нервовою діяльністю.

Поведінка живого організму є певною системою реакцій або рефлексів на подразники зовнішнього і внутрішнього середовищ. Рефлекс— це реакція організму на подразнення, яка здійснюється за допомогою нервової системи. Рефлекторна діяльність— основна форма діяльності нервової системи.

Розрізняють два видів рефлексів: безумовні, з якими жива істота народжується, та умовні, які виробляються у неї в процесі життя. Безумовні рефлекси виробилися, закріпилися у процесі тривалого періоду біологічного розвитку живих істот. Умовно-рефлекторна діяльність людини — надзвичайно доладна, різноманітна й тонка система зв’язків. Нові нервові зв’язки утворюються на ґрунті не лише безумовних, а й існуючих, раніше утворених умовних зв’язків, які набрали відповідної сили та стійкості. Необхідними умовами утворення умовних рефлексів є оптимальна сила подразника, активність кору великих півкуль головного мозку та підкріплення умовних подразників безумовними. У навчанні такими підкріпленнями є інтерес до знань, допитливість, здивування новизною явищ.

Вироблення й підтримка динамічного стереотипу завжди пов’язуються з певними переживаннями. Нервові процеси, що відображаються у великих півкулях головного мозку при встановленні й підтримуванні динамічного стереотипу є підґрунтям почуттів і зумовлюють характер та інтенсивність почуттів. Фізіологічнім підґрунтям почуттів труднощів, бадьорості і стомленості, задоволення і засмученості, радості й відчаю худе є зміни, порушення старого динамічного стереотипу чи складність встановлення нового. Динамічний стереотип краще утворюється тоді, коли подразники діють у певній системі, певній послідовності та певному порядку.

Підтримується динамічний стереотипдодержанням певного зовнішнього порядку, системи та режиму діяльності.