Ударне буріння

Ударно-обертальне.

СПОСОБИ БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН

Цикл будівництва свердловини

Комплекс робіт, починаючи з підготовки майданчика під бурову і закінчуючи демонтажем бурового устаткування, перевезенням його на нову точку і рекультивацією земельних угідь, називають циклом будівництва свердловини.

Усі види робіт, які входять у цикл будівництва свердловини, поділяються на:

1) підготовчі роботи до монтажу бурового обладнання (планування майданчика під бурову, проведення під’їзних доріг, прокладення водопроводу, підвід електроліній, телефонного зв’язку);

2) монтаж бурового обладнання (встановлення фундаментів і блоків обладнання на них, його обв’язка, захист вишки та обладнання, встановлення ємностей і побутових приміщень);

3) підготовчі роботи до буріння свердловини (встановлення направлення; оснащення талевої системи; буріння під шурф і встановлення в ньому труби; монтаж і випробування пристосувань малої механізації, що прискорюють і полегшують процес виконання робіт; приєднання бурового шланга до вертлюга і стояка; підвішування машинних ключів; перевірка приладів, центрування вишки і горизонтальності ротора);

4) буріння свердловини, кріплення її стінок обсадними колонами і розмежування пластів;

5) вторинне розкриття продуктивного пласта (при перекритому колоною пласті), випробування, освоєння і здача свердловини в експлуатацію;

6) демонтаж бурового обладнання;

7) перевезення обладнання на нову точку.

Усі види робіт на етапах 1, 2, 3, 6 і 7 виконуються вишкомонтажниками, на етапі 4 - буровими бригадами, а на етапі 5 - бригадами для дослідження та освоєння свердловин.

Руйнувати гірські породи можна механічним, термічним, фізико-хімічним, електроіскровим та іншими способами. Проте в даний час промислове застосування знайшли тільки способи механічного руйнування породи, а інші поки що знаходяться в стадії експериментальної розробки.

Механічне буріння є:

1) ударне:

а) ударно-штангове;

б) ударно-канатне;

2) обертальне:

а) роторне;

б) із застосуванням вибійних двигунів (турбобурів, електробурів, гвинтових двигунів);

Менш поширеними способами буріння є:

вібробуріння;

термічне буріння;

підривне буріння;

електрофізичне буріння;

гідроерозійне буріння;

лазарне буріння;

електроімпульсне буріння;

плазмове буріння.

Даний вид буріння застосовується у вугільній і гірничорудній промисловості, при інженерно-геологічних пошуках, бурінні свердловин на воду і для вибухових робіт. З усіх його різновидностей в даний час застосовується тільки ударно-канатний спосіб (рис. 5.1). Буровий снаряд, складається з долота 1, ударної штанги 2, розсувної штанги-ножиць 3 і канатного замка 4, спускається в свердловину на інструментальному канаті 5, перекинутому через головний ролик 7 та амортизатор 8 щогли 9, обгинає стяжний 10 і направляючий 12 ролики балансирної рами 11. При загальмованому барабані інструментальної лебідки 13, на якому закріплений кінець каната, шатунно-кривошипним механізмом 14 і 15 балансирна рама приводиться в коливальний рух відносно осі направляючого ролика 12. Відтяжний ролик балансирної рами, опускаючись, натягує канат і піднімає снаряд над вибоєм. Піднімаючись вверх, ролик 10 звільнює канат, і снаряд під власною вагою падає на вибій, руйнуючи долотом породу. У міру поглиблення свердловини, канат подовжують, змотуючи його з барабана 13. Циліндричність свердловини забезпечується поворотом долота в результаті розкручування каната під навантаженням (під час підйому бурового снаряда) і скручування його при знятті навантаження (під час удару долота об породу).

Рисунок 5.1 – Схема ударно-канатного буріння

Ефективність руйнування породи при ударно-канатному способі буріння прямопропорціональна масі бурового снаряда, висоті його падіння, прискоренню падіння, кількості ударів долота об вибій за одиницю часу і обернено пропорціональна квадрату діаметра свердловини.

При всіх інших однакових факторах продуктивність буріння суттєво залежить від правильності вибору долота для даної породи (рис. 5.2). В процесі розбурювання тріщинуватих і в’язких порід можливе заклинювання долота. Для звільнення долота в буровому снаряді застосовують штангу-ножиці.

а - в м’яких породах і породах середньої твердості;б – в твердих породах; в – в твердих тріщинуватих породах

1 – лезо; 2 – лопать; 3 – шийка; 4 – аварійна різьба; 5 – ніпель;

a - кут загострення

Рисунок 5.2 – Долота для ударного буріння

Процес буріння буде тим ефективніший, чим менший опір долоту бурового снаряда чинить накопичувана на вибої свердловини зруйнована порода. При відсутності або недостатньому припливі пластової рідини у свердловину із устя періодично доливають воду. Рівномірний розподіл частинок вибуреної породи у воді досягається періодичним розходженням (припідйомом і опусканням) бурового снаряда. У міру накопичення на вибої зруйнованої породи (шламу) виникає необхідність в очистці свердловини. Для цього з допомогою барабана піднімають буровий снаряд із свердловини і опускають в неї жолонку 17 на канаті 6, що змотується з барабана 16. У днищі жолонки є клапан. При зануренні жолонки в зашламовану рідину клапан відкривається і жолонка заповнюється цією сумішшю, а при підйомі жолонки клапан закривається. Підняту на поверхню зашламовану рідину виливають у збірну ємність. Для повного очищення свердловини необхідно спускати жолонку декілька разів підряд. Після очищення вибою в свердловину опускають буровий снаряд і процес буріння продовжується.

Свердловина, як правило, не заповнена рідиною. Тому з метою уникнення обвалювання породи зі стінок в свердловину спускають обсадну колону, яка складається з металевих труб, з’єднаних одна з одною з допомогою різьби або зварки. У міру поглиблення свердловини обсадну колону просувають до вибою і періодично подовжують її на одну трубу.

Із збільшенням довжини обсадної колони просування її до вибою затруднюється. Наступає такий момент, коли обсадну колону неможливо подати вниз навіть спеціальним забивним снарядом. У цьому випадку обсадну колону залишають у свердловині, а всередину її спускають другу, і свердловину поглиблюють долотом меншого діаметра. Знову наступає момент, коли і друга обсадна колона не проходить глибше, що створює необхідність спускати третю колону ще меншого діаметра, і т.д. до тих пір, поки не буде досягнута проектна глибина. Таким чином, в свердловину може бути спущено декілька концентрично розташованих обсадних колон, зібраних з труб різного діаметра.

Для ударно-канатного буріння випускають самохідні і стаціонарні станки, що дозволяють бурити свердловини глибиною до 500 м. Вони мають порівняно невелику масу (7-20 т), і тому їх можна легко перевозити з місця на місце, що дуже важливо для організації бурових робіт у важкодоступних і віддалених районах.