Загальні основи теорії грошей. Номіналістична та металістична теорія грошей

Лекція 7. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм

Еволюція Світової валютної системи

Критерії Паризька валютна система з 1867 р. Генуезька валютна система з 1922 р. Бреттон-Вудська валютна система з 1944 р. Ямайська валютна система з 1976—1978 рр. Європейська валютна система з 1979 р. (регіональна)
1. База Золотомонетний стандарт Золото-девізний стандарт Золото-девізний стандарт Стандарт СДР Стандарт ЕКЮ (1979—1988 рр.); євро (з 1999р.)
2. Використання золота як світових грошей Золоті паритети Золото як резервно-платіжний засіб Конвертованість валют в золото Золото як резервно-платіжний засіб Конвертованість валют в золото   Офіційна демонетизація золота Конвертованість долара США в золото за офіційною ціною
  Конвертова-ність долара США в золото за офіційним курсом   Використання золота для часткового забезпечення емісії ЕКЮ, переоцінка золотих резервів за ринковою ціною  
3. Режим валютного курсу Курси, що вільно коливаються, в межах золотих точок Курси, що вільно коливаються, без золотих точок (з 30-х років) Фіксовані паритети і курси (±075; ±1%) Вільний вибір режиму валютного курсу Спільно плаваючий валютний курс в межах + 2,25, ± 15% з серпня 1993 р. (європейська валютна змія»), з 1999 р. лише для 4 країн, що не приєдналися до зони євро
4.Інституціональна структура Конференція Конференція, наради МВФ — орган міждержавного валютного регулювання МВФ; наради «у верхах» Європейський фонд співпраці (1979—1993 рр.); Европейський валютний інститут (1994—1998 рр.); Европейський центральний банк (з 1 липня 1998 р.)
             

 

1. Загальні основи теорії грошей. Номіналістична та металістична теорія грошей.

2. Класична кількісна теорія грошей.Вклад І. Фішера в розвиток кількісної теорії грошей.

3. Кон’юнктурна теорія цінностей грошей М.І. Тугана-Барановського.

4. Кембріджський варіант кількісної теорії грошей.

5. Неокласичний варіант кількісної теорії грошей (Дж. М. Кейнс)

6. Сучасний монетаризм. Внесок Фрідмана у його формування.

У світовій науці чітко виділяються два підходи до вивчення теоретичних проблем грошей. Представники одного з них шукають відповіді на питання, пов'язані з внутрішньою природою грошей: що таке гроші; чому вони з'явилися та існують у суспільстві; як вони розвиваються і чому набували тієї чи іншої форми тощо. Для цього напряму в теорії грошей характерна концентрація уваги на внутрішніх аспектах явища грошей і недооцінка їх зовнішніх аспектів, що стосуються впливу грошей на економічні процеси. Цей підхід до вивчення грошей можна назвати абстрактною теорією грошей. Найбільш відомими проявами такого підходу є товарна теорія, номіналістична теорія, металістична теорія, державна теорія та ін. Вони відрізняються одна від одної передусім різним трактуванням механізму формування цінності грошей.

Представники другого напряму сприймають гроші такими, якими вони є, і, не заглиблюючись у дослідження їхньої природи, шукають відповіді на питання, що пов'язані з місцем і роллю грошей у відтворювальному процесі: гроші — проста вуаль на реальній економіці чи її активний елемент та чинник, що впливає на її розвиток і структурні зміни; якими своїми проявами гроші найактивніше впливають на реальну економіку і на які саме її процеси; який конкретно механізм впливу грошового чинника на реальну економіку (передавальний механізм); чи може держава використати цей механізм у своїй економічній політиці і як саме; якою має бути у зв'язку з цим грошово-кредитна політика в країні та ін. Цей підхід можна назвати прикладною теорією грошей.

Прикладна теорія теж має кілька напрямів, кожний з яких розглядається як окрема теорія. Найбільш відомим, ключовим напрямом є кількісна теорія, що сформувалася у зв'язку з дослідженням природи та причин зміни товарних цін. Кількісна теорія, у свою чергу, залежно від етапів її розвитку поділяється на класичну кількісну теорію, неокласичну кількісну теорію (сучасний монетаризм). Одночасно з неокласичним напрямом кількісної теорії грошей, як її відносно самостійне відгалуження, сформувалася спочатку кейнсіанська, а потім і неокейнсіанська концепція.

Металістична теорія грошей. Ранній металізм виник в період первісного накопичення капіталу в XVI – XVII ст. (в Англії). Одним із засновників цієї теорії був У. Стеффорд (1554-1612). Для ранньої металі стичної теорії грошей було характерно обожнення багатства суспільства з дорогоцінними металами, яким приписувались монопольне виконання всіх функцій грошей.

Недоліки теорії:

1) теорія не передбачала необхідність і закономірність заміни повноцінних грошей паперовими;

2) уявлення представників теорії про багатство суспільства (багатство суспільства проявляється не в накопиченні золота, а в сукупності матеріальних благ і духовних благ, які створюються працею).

Пізніше, в XVIII ст. і в першій половині XIX ст., металі стична теорія грошей яка відображала інтереси торгової, а не промислової буржуазії, втрачає свої позиції.

К. Книс (1821-1898) – німецький економіст модернізував теорію раннього металізму. В якості грошей він розглядав не тільки метал, але і банкноти Центрального банку, оскільки до того часу кредит почав грати значну роль в господарстві, що в свою чергу послужило основою для емісії банкнот.

Друга метаморфоза металі стичної теорії грошей сталась після 2-ї Світової війни, коли відбулося повернення до золотого стандарту у двох нових формах: золото зливкового та золотодивізного стандарту.

Номіналістична теорія грошей. Першим представниками раннього номіналізму були англійці Дж. Берклі (1685-1753) і Дж. Стюарт (1712-1780).

В основі теорії лежать два положення:

1) гроші створюються державою;

2) вартість грошей визначається їх номіналом.

Основною помилкою номіналістів є положення теорії про те, що вартість грошей визначається державою.

Г. Кнапп (1842-1926), гроші на його думку мають купівельну спроможність, яку надає держава. Від доводить свою теорію не на повноцінних грошах (монетах), а на паперових грошах, при чому при аналізі грошової маси він враховував лише державні казначейські білети (паперові гроші) і розмінні монети. Кредитні гроші він виключив із свого дослідження.