Потоки грошового обігу та їх балансування

Виявлення закономірностей грошового обігу і особливостей руху грошей у процесі суспільного відтворення економісти практикують за допомогою моделі грошового обігу. (рис.1). У такій моделі всі суб'єкти грошового обігу згруповані у чотири групи.

1.Фірми. До них віднесені всі юридичні і фізичні особи, які беруть участь у створенні і реалізації національного продукту.

2.Сімейні господарства. Це самостійні одиниці, що мають свої доходи та витрати і ведуть спільний сімейний бюджет.

3. Уряд. Це юридичні особи - державні, управлінські та інші структури, які забезпечують розподіл і перерозподіл національного доходу і національного продукту.

4. Фінансові посередники. Це суб'єкти грошового ринку, які акумулюють на цьому ринку вільні грошові кошти і розміщують їх від свого імені і за свій рахунок. Це банки, страхові, інвестиційні, фінансові компанії тощо.

Кожна група суб'єктів грошового обігу має свої характерні для неї доходи і витрати. Усі різноманітності доходів і витрат згруповані в економічно відособлені грошові потоки. Такі потоки відбуваються і між окремими суб'єктами всередині кожної групи.

Більшість відносин між економічними суб'єктами здійснюється через ринки. Тому в моделі виділяються чотири види ринків.

1.Ринок продуктів. Тут реалізується створений фірмами національний продукт.

2.Ринок ресурсів. Фірми купують ресурси, необхідні для здійснення процесу виробництва: робочу силу, природні ресурси (земельні ділянки, воду тощо), капітал у формі засобів виробництва, будівель, споруд, грошових коштів тощо.

3. Фінансовий ринок. На ньому реалізуються вільні фінансові ресурси у формі грошових заощаджень.

4. Світовий ринок, через який здійснюється взаємодоповнюючий зв'язок економічної системи країни з зовнішнім світом.

У моделі грошові потоки пов'язують між собою всі групи економічних суб'єктів і усі види ринків. В результаті забезпечується функціонування єдиного ринкового простору країни.

Рис.1. Модель сукупного грошового обороту

Безперервний і послідовний рух грошових коштів цільового спрямування названо потоками (див. рис.1, показано стрілками). Потоки в економічній системі мають двояке вираження: натурально - речове і грошове. Якщо уявити потоки, що спрямовані за годинниковою стрілкою і мають натурально-речове вираження, то рух грошових потоків показано у зворотному напрямку, тобто проти годинникової стрілки. Кількість грошових коштів за окремими потоками збігається з грошовим вираженням кількості товарно-матеріальних і інших цінностей.

Із всіх потоків моделі сукупного грошового кругообігу (див. рис. 1) найважливішими є два: національний продукт (грошова оцінка сумарної вартості всіх готових товарів і послуг, виготовлених в економічній системі) і національний доход (сумарний доход, який отримують сімейні господарства. Він включає всю заробітну плату, гонорари, ренту, доходи за акціями, виручку від реалізації сільськогосподарської продукції, земельних ділянок, будівель та інших матеріальних і нематеріальних активів).

В моделі національний продукт і національний доход рівні. У наведеній моделі (див. рис. 1) виділено 16 грошових потоків.

1→ сукупність витрат у формі платежів фірм, зумовлених купівлею виробничих ресурсів (робочої сили, природних ресурсів і інших засобів виробництва).

2→ реалізація ресурсів, запропонованих сімейними господарствами. У них формуються доходи у формі заробітної плати, гонорарів, доходів від акцій, виручки від реалізації матеріальних і нематеріальних активів.

3→ оплата за придбані товари (послуги) на внутрішньому ринку.

4→ частина доходів сімейних господарств направляються Уряду у формі податків.

5→ частина доходів, що перевищує обсяг купівлі товарів і послуг та сплату податків, складає заощадження.

6→ значна частина заощаджень концентрується у фінансових посередників і служить узагальнюючим джерелом інвестування розширеного відтворення, які використовують фірми у формі кредитів.

7→ мобілізовані кошти на грошовому ринку фірми інвестують у розширене виробництво для придбання необхідних матеріальних цінностей.

8→ частина коштів, мобілізованих на грошовому ринку, залучається Урядом для оплати державних заготівель.

9→ витрачання грошей (оплата державних заготівель).

10→ оплата за придбані товари (послуги) на світовому ринку. Імпорт продукції.

11→ експорт продукції.

12→ балансування доходів фірм від реалізації національного продукту.

13→ продаж національних фінансових активів (акцій, облігацій тощо) на закордонних ринках.

14→ у разі збільшення надходжень грошових коштів, їх спрямовують на світовий ринок у формі кредитів та купівлі іноземних фінансових активів.

15→ поповнення обороту додаткового грошовою масою.

16→ вилученні надлишку грошових коштів з обігу.

Із наведеної моделі грошового обороту видно, наскільки важливу роль відіграють банки, цілеспрямовано регулюючи потоки грошових коштів. Вони створюють і зберігають гроші та здійснюють платежі. Своїми діями та впливом на кількість грошей, які перебувають в обороті, можна прямо і опосередковано впливати на реальний обсяг випуску продукції, на рівень цін і на розвиток всієї економічної системи.

3. Класифікація грошового обігу за економічним змістом і формою платежу

Суб'єкти грошового обігу, тобто всі юридичні і фізичні особи беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні ВВП. Кожен з них отримує грошові доходи, витрачає їх чи зберігає. Між ними виникають певні економічні відносини. Відмінності в характері економічних відносин між суб'єктами ринку зумовлюють три різноманітні потоки руху грошей:

1) еквівалентний грошовий обіг;

2) фінансовий грошовий обіг;

3) кредитний грошовий обіг.

Еквівалентність грошового обігу зумовлюється такими процесами:

а) рівноцінність (рівнозначність) обігу, яка проявляється в тому, що назустріч переданим покупцю матеріальним цінностям, переміщуються рівновеликі номінальні вартості грошей;

б) безповоротність — отримані продавцем гроші не повертаються до попереднього власника. Вони безповоротно перейшли у власність нового суб'єкта обігу;

в) віддаленість — з кожним наступним обігом гроші все більше віддаляються від початкового їх власника. Кожен наступний суб'єкт ринку використовує їх для нових закупівель чи платежів.

Гроші у фінансовому обігу охоплюють відносини, які мають безповоротний і нееквівалентний характер. Ці відносини здебільшого характеризуються відчуженням. Зокрема, коли визначена законом частина доходів економічних суб'єктів вилучається у формі податків та інших обов'язкових платежів і відрахувань у розпорядження держави для виконання своїх функцій. В результаті виникає нееквівалентний і безповоротний рух грошей.

Гроші кредитного обігу. Вони являють собою відносини, що характеризуються перерозподілом грошей між суб'єктами господарювання на нееквівалентній основі, але на умовах поворотності, платності і строковості. У кредитному обігу грошові кошти передаються лише у тимчасове користування. Рух грошей, що забезпечує реалізацію цих відносин, має зворотний характер, коли вони повертаються власнику в обумовлений угодою термін, крім того з доходом у формі відсотка чи дивідендів.

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий обіг, останній поділяється на готівковий і безготівковий. Критерії для такого поділу досить формальні. Водночас між цими частинами існують суттєві відмінності. Зокрема, у сфері готівковою обігу гроші рухаються поза банками. Вони безпосередньо обслуговують економічні відносини суб'єктів ринку і здебільшого відносини, що пов'язані зі сферою особистого споживання.

У сфері безготівкового обігу грошові кошти переміщуються по рахунках в банках, не виходячи за межі банківської системи. Це дає можливість здійснювати контроль і відповідний вплив на відносини економічних суб'єктів не лише ними, але і третіми особами - банкам, органам державного управління тощо. На основі законодавчо закріплених прав та обов'язків щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий обіг, а через нього і на весь процес суспільного відтворення. У цьому головна перевага безготівкового обігу над готівковим.