Інтернаціонального стилю


Модерн. Архітектура і мистецтво першого

Творчість Х.П.Берлаге

 

В Європі цього часу (перше десятиліття XX ст.) найбільш близька до Ф.Л. Райта за ідеямита методами творчість голландського архітектора Генріка Петруса Берлаге. Концепція "чесної архітектури "Х.П. Берлаге перегукується з ідеєю "органічної архітектури" Ф.Л. Райта. Саме Х.П. Берлаге сформулював концепцію й уявлення про “нову речовість" ("розумну речовість", саме так їх буде трансформовано пізніше німецькими архітекторами об’єднання Веркбунд").

Найбільш відомий програмний твір Х. П. Берлаге - будівля біржі в Амстердамі (1897-І903). Відкриті всередину клепані металічні ферми з тонкими тросама-зтяжками підтримують засклене перекриття головного біржового залу; інтер'єри будівлі являють собою "чисто голландський зразок”, - оголена цегляна кладка у поєднанні з природним каменем колон і віконних перемичок. Тут у всій наочності втілився принцип Берлаге: "штукатурка-брехня".

Разом і водночас з Ф.Л. Райтом Х.П.Берлаге формує нову концепцію архітектури: “Вважалося, що ідеї зодчества знаходять вираження лише у зовнішній формі, а, отже, з суто зовнішнього розуміння стилів", але, проте, згідно з Берлаге "архітектура є мистецтво композиції різних елементів, що огороджують простір" (1910).

Отже, обидва майстри – Ф. Л. Райтта Х.П. Берлаге, приходять до схожих висновків, створюючи я архітектурі своєрідний концептуальний переворот.

Ідеї оновлення мистецтва висувалися ще в середині XIX ст. Одним з найперших тут був Вільям Морріс (1834-1896), видатний англійський художник, письменник і філософ (який особисто володів кількома десятками ремесел, і кожним досконало). Його ідеї перегукувалися з ідеями гуртка прерафаелітів (очолюваного Д.Г.Росетті). У поєднанні ідей символізму і романтизму перші реформатори сучасного мистецтва пропонували в якості ідеальної моделі мистецтво та архітектуру пізнього Середньовіччя,саме як зразок органічної єдності матеріалу, художньої форми, праці й образу життя художника –ремісника. Рух "мистецтва й ремесла", очолюваний В.Моррісом, мав на меті повернення мистецтву й художникові єдності форми, художньої роботи і матеріалу. Слід навести теоретичний висновок В.Морріса: художня форма визначається матеріалом (з яким знаходиться в органічній єдності, а порушення цієї єдності веде до занепаду мистецтва). Ці ідеї знаходять відгук у висновках німецького мистецтвознавця й архітектора Готфріда Земпера (1803-1879). Згідно з підсумками його наукових досліджень художня форма визначається виробничими процедурами, що мають місце під час роботи з матеріалом мистецтва й архітектури. Інакше кажучи, вперше було зроблено теоретичний висновок щодо зв'язку художньої форми з виробничою технологією та необхідності органічної відповідності форми технології.

Ідеї Земпера – Моріса, разом з ідеями романтиків-символістів, послугували основою для майстрів руху за нове (сучасне) мистецтво. "Ар нуво, - нове мистецтво" - таку назву мали художні об'єднання модерну у Франції і Бельгії.

Модернстав першим штучно створеним інтернаціональним стилем.

Про розмах рухуза нові мистецтво та архітектуру свідчить хоча б синонімія назв стилю і об'єднань художників і архітекторів модерну в різних країнах Європи: "ар нуво" і “флореаль” - у Франції і Бельгії, "Сецесія” - в Австрії і Польщі, "модерн стайл" (сучасний стиль) - у Британії, "ліберті", "модернізмо" - в Італії й Іспанії, “модерн” або "декаданс” - у Росії і в Україні.

Майстри першого інтернаціонального стилю - модерну знаходились у різкій опозиції консервативному ретроспективізмові і архітектурній еклектиці (історизму), що панували в архітектурній практиці XIX ст. Ідеїруху за нове мистецтво та архітектуру явно співзвучні ідеям “органічної архітектури".

Першим архітектурним твором модерну вважають будинок інженера Тасселя в Брюсселі, збудований за проектом бельгійського архітектора Віктора Орта (1861-1947) у 1892 - 1893 р. Саме цей твірназивають "маніфестом нового стилю" (а Брюссель – столицею "Ар Нуво”). У ньому сконцентровано ідеї та художні концепції "нового мистецтва":

- створення всіма засобами архітектури й ужиткового мистецтва витонченого побутового комфорту (вільне перетікання просторуі гнучкий план);

- особлива образотворча пластика нового орнаменту ("лінія Орта," “удар батога” і т. ін.):

- використання досягнень сучасної технології та індустрії для створення нової художньої форми;

Окрім цього втілення "нового стилю” в життя було б неможливе без нового замовника – високоосвіченого буржуа, або висококваліфікованого (й звісно ж, високооплачуваного й заможного) інтелігента або робітника.

Спроби рішучого реформування, оновлення мистецтва та архітектури засобами образотворчого й декоративно-ужиткового мистецтва виявилися багато в чому вдалими саме завдяки використанню багатих засобів і можливостей сучасної промислової технології. Майстри модерну першими почали індустріальне тиражування високоестетичної та технологічної художньої форми, що дозволило дуже швидко (протягомлишепівтора десятиліть наприкінці ХІХ - початку XX ст.) сформувати особливий і всезагальний стиль предметного середовища, що дістав назву "ліберті" ("свобода"). Модерн, “сецесія" - був ще й різким протестом проти консервативно-ретроспективного академізму в архітектурі й мистецтві і в першу чергу, в системі художньої освіти. Таким чином, модерн також заклав основи і сучасного промислового дизайну.

Майстри модерну створювали високотехнологічні й високоестетичні зразки для тиражування і повторення засобами індустріальної технології. Саме цим пояснюється швидке розповсюдження та поширення модерну по всьому світові, від Західноїдо Східної Європи в США і Латинську Америку, Африку і навіть Південно-Східну Азію. Але саме в легкості наслідування та тиражування виявилися передумови швидкого завершення початкового розвитку модерну на початку XX ст.: модерн проіснував до кінця першого десятиліття XXст., коли на заміну йому прийшло ціле "віяло" творчих напрямів. Таким чином, модерн заклав основи реального творчого різноманіття архітектури ХХ ст.

На заміну модерну прийшли:

- архітектурний раціоналізм;

- декларативний ретроспективізм;

- експресіонізм і

- національний романтизм.

 

Окрім В.Орта найбільш яскравими представниками модерну у Франції і Бельгії є Гектор Гімар (І867-І842), Генрі Ванде Вельде (І863-І957), а в Шотландії - Чарльз Ренні Макінтош (1868-1928).