Форми і системи оплати праці.
На підприємствах України застосовується дві форми оплати праці: відрядна і погодинна. Кожна форма складається із декількох систем.
Із двох форм заробітної плати більш прогресивною є погодинна форма оплати праці. В даний час вона найбільш широко застосовується.
Погодинна - оплата праці залежно від кількості відпрацьованого часу і величини тарифної ставки.
Розрізняють такі системи погодинної форми оплати праці:
- проста погодинна - заробітна плата визначається як добуток часової тарифної ставки (Сг) на кількість відпрацьованого часу (і);
- погодинно-преміальна заробітна плата розраховується як сума простої погодинної премії за якісні і кількісні показники.
Ще однією системою погодинної форми оплати праці є окладна, яка застосовується для оплати праці інженерно-технічних робітників, службовців, обслуговуючого персоналу.
Відрядна - оплата праці залежно від кількості виготовленої продукції і розцінок за одиницю виготовленої продукції. Вона поділяється на такі системи:
1) Пряма відрядна - заробітна плата розраховується по відрядній розцінці за всю кількість виготовленої продукції:
де: Рвід - відрядна розцінка;
Nф - фактично виготовлена продукція.
де Сг- часова тариф на ставка;
Нвир. - норма виробітку;
Tшт - норма часу на виготовлення 1-єї деталі.
Норма часу - це затрати часу на виготовлення 1-ці продукції або робіт, що виконується одним робітником або групою при певних умовах.
Норма часу безпосередньо пов'язана з нормою виробітку, яка визначається в натуральному виразі кількістю одиниць продукції, що виробилася за одиницю часу одним або групою робітників.
2) Відрядно-преміальна:
де Дпр. - сума преміальних доплат,
де: П1 - % доплат за виконання плану;
П2 - % доплат за кожен % перевиконання плану;
Ппп - % перевиконання плану,
де: Nф - фактичний обсяг виготовлення продукції у натуральному виразі;
Нпл - плановий обсяг виробництва продукції у натуральному виразі.
Положення про преміювання розробляється на кожному підприємстві виходячи з його особливостей і фінансового стану.
3) Відрядно-прогресивна - робітнику за кількість деталей по нормі виплачується заробітна плата пряма відрядна, а за кількість деталей зверх норми - за підвищеними розцінками:
Інший варіант розрахунку відрядно-прогресивної заробітної плати:
де Nвб – вихідна база для нарахування доплат (встановлюється на рівні 110-115 % планового обсягу виробництва продукції).
4) Непряма відрядна - заробітна плата робітника залежить не від його виробітку, а від результатів роботи тих робітників, яких він обслуговує. Використовується для оплати праці допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників, електриків, крановщиків):
де: Знепр-від - заробіток підсобника;
Рн - непряма розцінка;
Сr - часова тарифна ставка.
Заробіток допоміжного робітника обчислюється:
де Тр - фактично відпрацьований допоміжним робітником час;
Сr - годинна тарифна ставка допоміжного робітника;
Квн - середній коефіцієнт виконання норм на дільниці, яку обслуговує допоміжний робітник.
Сфера використання цієї системи оплати праці звужується. Робітники, пов'язані з виконанням функцій обслуговування, переводяться на оплату по погодинно-преміальній системі.
5) Аккордна система передбачає, що на виконання певного обсягу робіт складається аккордний наряд, в якому вказуються обсяг, строки, якість виконуваних робіт, а також загальна сума заробітної плати і розмір премії за скорочення строків роботи і за якість. Розмір і умови оплати праці не залежать від кількості виконавців. Застосовується в дослідному виробництві, в аварійних ситуаціях.
Будь-яка система оплати праці може бути індивідуальною або бригадною (колективною). При останньому заробітна плата нараховується за єдиним нарядом для всієї бригади. Розподіл заробітної плати між членами бригади відбувається пропорційно тарифо-годинам з використанням коефіцієнта трудової участі. При цьому, якщо до загального заробітку бригади включено й нараховано суму премії, то розрахунок заробітної плати відбувається за такою методикою:
1) Розраховується сума заробітної плати для розподілу:
2) Визначається коефіцієнт відношення загальної суми заробітної плати до його розрахункової частини
3) Місячний заробіток кожного члена бригади множиться на вищевказаний коефіцієнт (п. 2).
Крім залежності від коефіцієнту трудової участі, суму заробітної плати при колективній системі оплати праці можна визначити за допомогою таких методів:
1) Метод годино-коефіціентів (ГКбр.):
а) визначають загальну кількість годинних коефіцієнтів бригади:
де Трі - кількість годин, відпрацьованих одним робітником;
Кі- тарифний коефіцієнт робітника;
n - кількість членів бригади.
б) знаходять суму бригадного заробітку, що перепадає на один годино-коефіцієнт (Згк):
де Збр - загальний заробіток бригади;
в) заробітна плата і-го робітника:
2) Метод коефіцієнту виконання норм (використовується, якщо бригади працюють в різних умовах):
а) заробітна плата бригади у випадку 100 % виконання норм:
де Сr - годинна тарифна ставка і-го робітника.
б) знаходять Квн:
в) заробітна плата і-го робітника:
Крім цих систем, використовується безтарифна система: суть якої в тому, що заробітна плата визначається як кількість балів, що набрав робітник, помножену на розцінку за 1 бал.