Первісна вартість

В_п = Ц + Т + М;

де Ц – ціна обладнання в грн.;

Т – транспортні витрати;

М – затрати на монтаж і установку обладнання.

Оцінка і облік за первісною вартості визначає фактичну вартість ВФ в цінах року придбання. Початкова вартість будівель і споруд відповідає вартості їх будівництва, в яку включають затрати за встановленими розцінками на будівельно-монтажні роботи.

Так як придбання основних фондів і проведення будівельно-монтажних робіт здійснюється в різний час, то загальна сума основних фондів показується в змішаних цінах, що не дає можливості їх співставлення. Крім того, в первісній вартості не враховується ремонт і модернізація, в зв’язку з цим відбувається їх переоцінка в ході якої визначається відновлена вартість.

Відновлена вартість – це вартість відтворення основних виробничих фондів в сучасних виробничо-економічних умовах, визначається за результатами інвентаризації. Відновлена вартість враховує ті ж витрати що і первісна, але за нинішніми цінами.

Відновлена вартість визначається за формулою:

де, Вп = первісна вартість ОФ, грн.

∆g- річний приріст продуктивності праці у %.

t – кількість років експлуатації обладнання з моменту введення.

або

В_в = В_п * k + P + M

де, k – коефіцієнт зміни ціни.

Р, М – затрати на ремонт і модернізацію.

Залишкова вартість - характеризує реальну вартість основних фондів і визначається як різниця між вартістю, за якою об’єкт основних фондів був занесений на баланс підприємства (це повна первісна і відновлена вартість) та сумою зносу (та частина вартості основних фондів, яку вони в процесі виробництва перенесли на вартість готової продукції).

Залишкова вартість показує величину недоамортизованої частини вартості основних фондів:

де, t – термін експлуатації обладнання з моменту введення;

А – щорічна сума амортизаційних відрахувань.

Відновлена вартість з урахуванням зносу:

Ліквідаційна вартість – це сума коштів, яку може отримати підприємство в результаті реалізації основних фондів після закінчення терміку їх корисного використання, тобто залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття з експлуатації.

Балансова вартість – це сума за якою об’єкт основних фондів включається до балансу після вирахування суми накопиченої амортизації. Вона дорівнює первісній вартості на момент введення в експлуатацію основних фондів. У міру зношення основних фондів їхня балансова вартість буде відповідати залишковій.

Для нарахування амортизаційних відрахувань необхідним є значення балансової вартості певної групи основних фондів на початок звітного періоду, яке розраховуються за формулою:

де, В_б – балансова вартість групи ОФ на початок і-го звітного періоду;

В_(і-1) – балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;

З_(і-1) – затрати понесені на придбання фондів, капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення протягом періоду, що передував звітному;

А_(і-1) – сума амортизаційних відрахувань в попередньому періоді;

В_{вив (і-1)} – сума виведених з експлуатації основних фондів протягом попереднього періоду.

Підприємства всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів на коефіцієнт індексації К_і, що визначається за формулою:

де, І_(і-1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення К_і ≤1, індексація не проводиться.

У випадку, якщо підприємство застосовує К_і, воно зобов’язане признати капітальний доход в сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи основних фондів на початок звітного періоду із застосуванням К_і, і балансовою вартістю такої групи основних фондів без К_і. Капітальний доход в цьому випадку відноситься до складу валових доходів кожного звітного періоду у сумі, що дорівнює % річної норми амортизації відповідної групи основних фондів від суми капітального доходу такої групи.