Способи закріплення деталей

Спосіб установки та закріплення заготовок на верстаті вибирають залежно від розмірів, жорсткості й точності оброблюваної деталі. Короткі деталі співвідношенням довжини до діаметра <4 (де — довжина оброблюваної деталі, — діаметр) закріплюють у патроні, деталі з <10 — у центрах або в патроні з підтисканням заднім центром. Оброблювані деталі з >10 установлюють у центрах верстата або в патроні й центрі задньої бабки з підтримкою в обох випадках люнетом.

Деталь обробляють у центрах, якщо необхідно забезпечити концентричність оброблюваних поверхонь із переустановкою деталей на верстаті, якщо подальшу обробку виконують на шліфувальному верстаті також у центрах, якщо такий спосіб установки передбачений технологією.

Довжина частини, що затискається при установці заготовки в патроні, повинна становити приблизно 1/3 загальної її довжини, а довжина виступаючої з кулачків частини не більше 2 - 3 діаметрів заготовки. Для заготовок, довжина яких перевищує три діаметри, використовують задній центр. Попередньо закріплену в патроні заготовку підтискають заднім центром і остаточно затискають кулачками патрона. Такий спосіб забезпечує підвищену жорсткість кріплення, і застосовується переважно при чорновій обробці.

Для обробки деталей, які не можуть бути закріплені в патронах, часто застосовують планшайби. Планшайба являє собою плоский диск, що кріпиться до фланця, який установлюється на шпинделі верстата (рис. 4.21). Робоча поверхня планшайби може бути виконана з радіальними або концентричними пазами. Оброблювані деталі центрують і закріплюють на планшайбах за допомогою змінних налагоджень та прихватів.

Рис. 4.21 Планшайба

Рис. 4.22 Люнет нерухомий установлюють і закріплюють на станині

Рис. 4.23 Кріплення заготовки на оправці

Рис. 4.24 Люнет рухливий установлюється на поздовжніх полозках супорта